Ухвала суду № 32635413, 16.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р.

справа № 1170/2а-5242/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2012 року у справі № 1170/2а-5242/11 за позовом повного товариства «Ломбард «Єврокредит» товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Агросвіт» і компанія» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство «Ломбард «Єврокредит» товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Агросвіт» і компанія» 16 грудня 2011 року звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції правонаступником якої є - Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби з позовом в якому просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №00005922000 від 23.09.2011 року яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток фінансових установ в сумі 35 104,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті перевірки №78/22-036298835 від 12.09.2011 року на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими. Донарахування по оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню є безпідставним, так як на підприємстві відсутні факти безоплатного отримання товарів (дорогоцінних металів та виробів з них), адже товар (дорогоцінні метали та вироби з них) було отримано в рахунок погашення позик, виданих фізичним особам та не погашених у встановлені договорами терміни.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.09.2011 року №00000592200.

Постанова суду мотивована тим, що у позивача не могло виникнути податкових зобов'язань із податку на прибуток фінансових установ, оскільки ним не були здійснені операції з продажу заставних цінностей, які не викупили заставодавці - громадяни.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ломбард, як протягом дії договору застави, так і після його закінчення не є власником закладених речей, тобто під час реалізації закладеного майна ломбард на підставі визначених договором позики умов продає майно, яке на праві власності належить заставодавцю, таким чином, в наслідок такої операції витрати у позивача не виникають.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на підпункт 7.9.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статтю 153.6 Податкового кодексу України, зазначає про необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі та просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.12.2008 року по 30.06.2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №78/22-0/36298835 від 12.09.2011 року (далі - акт перевірки) в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.п. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР та п.п. 153.4.2 п. 153.4 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -VI в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 29 101, 60 грн. у тому числі по податковим періодам: за I квартал 2010 року – 2 685,76 грн.; за II квартал 2010 року - 10 978,67 грн.; за III квартал 2010 року - 4 827,54 грн.; за IV квартал 2010 року – 5 509,61 грн.; I квартал 2011 року - 3 827,11 грн.; за II квартал 2011 року - 1 272,91 грн.

- п.п. 168.1.1 п.168.1 ст. 168, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України на загальну суму 247,50 грн., у тому числі за 2011 рік - 247,50 грн.;

- ст. 51, п. 70.16 ст. 70, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (а.с.20-38).

Податкове зобов'язання з податку на прибуток (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку з тим, що не викуплена застава після закінчення термінів дії договорів позики до Державної скарбниці Національного банку України не реалізовувалась та оприбутковувалась позивачем на балансі по рахунку 281 «Товари на складі» та відповідно позивачем в деклараціях з податку на прибуток відображався приріст балансової вартості товарів. Отже за період з 12.12.2008 року по 30.06.2011 року позивачем до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг), відносились витрати у вигляді основних сум за кредитами, що надавались протягом перевіряємого періоду та які не були погашені в установлені договорами позики строки, у рахунок погашення боргових зобов'язань.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000592200 від 23.09.2012 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, за винятком страхових організацій на суму 35 104 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 29 102,00 грн., із застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6 002,00 грн. (а.с. 44).

Позивач, не погодившись з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням відповідача, звернувся до Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області зі скаргою від 03.10.2011 року вих. №01/10 про скасування даного рішення (а.с. 45-47). 11.10.2011 року рішенням Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області вих. №4131/10/25-014 «Про результати розгляду первинної скарги», оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача було залишено без змін (а.с. 49-52).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно п.п. 7.9.2. п. 7.9. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №283/97-ВР), оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з, поверненням платником податку основної суми кредиту, в тому числі частини консолідованого іпотечного боргу при погашенні іпотечного сертифіката участі, але не більше суми, сплаченої за придбання такого сертифіката, іншим особам-кредиторам, а також з наданням кредиту іншим особам-дебіторам, викупу (заміни) однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу відповідно до закону.

Відповідно до статті 153 Податкового кодексу України, при відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги, витрати та доходи заставодавця та заставоутримувача визначаються в такому порядку, відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об'єкта у податковий період такого відчуження; якщо згідно з умовами договору або закону об'єкт застави відчужується у власність заставоутримувача в рахунок погашення боргових зобов'язань, таке відчуження прирівнюється до купівлі заставоутримувачем такого об'єкта застави в податковий період такого відчуження; якщо кредитор у подальшому продає об'єкт застави іншим особам, його доходи або збитки визнаються в загальному порядку; ціна продажу/купівлі при цьому визначається за правилами, встановленими відповідними законами, які регулюють відносини застави (іпотеки). Якщо згідно з умовами договору або згідно із законом об'єкт застави з метою погашення боргових зобов'язань підлягає продажу на аукціоні (публічних торгах), то доходи й витрати заставоутримувача визначаються у порядку, встановленому підпунктом 159.3.4 пункту 159.3 статті 159 цього Кодексу, та відповідними законами, які регулюють відносини застави (іпотеки). Порядок надання та погашення боргових зобов'язань, забезпечених заставою, встановлюється відповідним законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції за умовами договорів позики, які укладалися позивачем із заставниками (а.с. 119 - 125), позивач видає заставникові грошову позику, а заставник, в забезпечення повернення позики, передає в заставу майно.

Таким чином враховуючи положення зазначених норм права, та умови договорів позики суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати, що товари за договорами позики отримано відповідачем безоплатно, оскільки позивач в кожному випадку наперед видавав заставникам грошові кошти за отримане у заставу майно.

Крім того положеннями статей 19,25 Закону України № 2654-ХІІ «Про заставу» та статті 589 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов'язків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики кредитор, зокрема ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави та за рахунок одержаних від цього продажу коштів покрити повністю свої витрати, в тому числі на утримання заставленого майна, проценти, відшкодування збитків тощо.

Тому суд першої інстанції вірно визначив, що після підписання договору застави товарів у його сторін не виникає податкових наслідків з податку на прибуток. В цьому випадку право власності на заставлені товари не переходить від заставодавця до заставодержателя, тому відповідно до Закону № 283/97-ВР (зокрема, пп. 7.9.1 і пп. 7.9.2 ст. 7) заставодавець і заставодержатель не збільшують свої валові доходи та валові витрати.

При відчуженні майна, заставленого з метою забезпечення повної суми боргової вимоги (наприклад, у разі невиконання заставодавцем свого зобов'язання, забезпеченого заставою), валові доходи та валові витрати заставодавця та заставодержателя визначаються з особливостями передбаченими пп. 7.9.5. п. 7.9 ст. 7 Закону № 283/97-ВР, яким визначено, що відчуження об'єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу цього об'єкта в податковий період такого відчуження, а основна сума кредиту та нарахованих на неї процентів, що залишилися неповернутими кредитору (гаранту), вважається ціною продажу такої застави.

Ціна продажу заставлених товарів, є доходом заставодавця, що на підставі пп. 4.1.3 ст. 4 Закону № 283/97-ВР включається до складу його валових доходів (з відповідним веденням обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів за п. 5.9 ст. 5 Закону № 283).

Тому саме в момент відчуження об'єкта застави будуть виникати податкові зобов'язання у заставодавця, а також у ломбарда у разі здійснення операцій з продажу заставних цінностей, які не викупив заставодавець-громадянин.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у позивача не могло виникнути податкових зобов'язань із податку на прибуток фінансових установ, оскільки ним не були здійснені операції з продажу заставних цінностей, які не викупили заставодавці-громадяне.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2012 року у справі № 1170/2а-5242/11 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: А.В. Суховаров