Постанова № 32635371, 06.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. справа № 2а-14069/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року у справі № 2а-14069/10/0470 за позовом приватного підприємства «Сапфір-ІІ» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сапфір-ІІ» 1 листопада 2010 року звернулось до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції в якому, з урахуванням уточнень до позову, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.07.2010 року №0002242340/0/31580.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане рішення повинно бути скасоване, оскільки перевірку на підставі якої було прийнято оскаржене рішення проведено відповідачем з статі порушенням норм Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд скасував рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних санкцій від 30.07.2010 року №0002242340/0/31580 частково у сумі 4516,95 грн. В решті позову відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що позивач довів та обґрунтував свої вимоги частково, тому в частині скасування рішення про нарахування штрафних санкцій за порушення пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вимоги позивача підлягають задоволенню. В іншій частині позов задоволенню не підлягає з підстав недоведеності позивачем протиправності рішення відповідача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині скасування рішення відповідача у сумі 4516,95 грн. та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Зазначає, що Закон № 265/95-ВР не встановлює будь-яких вимог до предмету, в якому зберігаються кошти, таким чином кошти в сумі 676 грн., що зберігалися у сейфі позивача, зберігались за місцем проведення розрахунку.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Посилається на необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем у липні 2010 року проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності в аптечному кіоску приватного підприємства «Сапфір ІІ».

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт № 04070167/2340/24445362 від 19 липня 2010 року (далі - акт перевірки) в якому зроблено висновок про порушення позивачем пунктів 5, 13 статті 3 Закону України "Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР, а саме:

- проведення розрахункової операції без використання книги обліку розрахункових операцій на суму 85,41грн.,

- невідповідність суми готівкових коштів за розрахунковими квитанціями, виписаними з початку робочого дня на суму 903,39 грн. (а.с. 29-31).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 30.07.2010 року було прийняте рішення №0002242340/0/31580 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 4856,95 грн. (а.с. 13).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем спірне рішення в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4516,95 грн. прийняте не правомірно, з порушенням вимог статті 2 Закону України "Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до статті 22 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку

робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Таким чином, враховуючи те, що сума коштів яка була виявлена перевіряючими на місці проведення розрахунків фактично дорівнює 903,39 грн. виходячи з розрахунку: 1136,25 грн. (сума на місці проведення розрахунків) - 147,45 грн. (загальна сума продажу за розрахунковими квитанціями) - 85,41 грн. (вартість покупки), що підтверджується описом наявної готівки на місці проведення розрахунків, підписаного продавцем позивача ОСОБА_1 (а.с. 31), відповідачем вірно визначено розмір штрафної (фінансової) санкцій у розмірі 4516,95 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що частина вказаних коштів в сумі 676 грн., не знаходились на місці проведення розрахунків, оскільки перебували у сейфі, та належать касиру, так як Закон № 265/95-ВР не встановлює будь-яких вимог до предмету в якому зберігаються кошти, а лише визначає, що невідповідності суми готівкових коштів відбувається на місці проведення розрахунків, яким є торговий зал аптеки, де і знаходився зазначений сейф. Крім того пунктом 23 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833, забороняється зберігання на місці проведення розрахунку готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Частиною 4 статі 74 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Між тим постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2010 року по справі № 3-3121/10р встановлено, що діяння зазначені податковим органом в акті перевірки мали місця і вина позивача у їх вчинені встановлена судом (а.с.41).

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення про задоволення позову в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.07.2010 №0002242340/0/31580 в сумі 4516,5 грн. з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині і є підставою для скасування постанови суду в частині задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити. Постанову суду першої інстанції у справі №2а/14069/10/0470 - в частині задоволення позову скасувати та у задоволення позову в цій частині відмовити. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, частиною 2 статті 205, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року у справі № 2а-14069/10/0470 - в частині задоволення позову скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволені позову в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.07.2010 року №0002242340/0/31580 в сумі 4516,95 грн. відмовити.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко