Постанова № 32635364, 06.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р.

справа № 2а-2895/10/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Елгран» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у справі №2а-2895/10/1170 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елгран» до Кіровоградської митниці за участю прокуратури Кіровоградської області про визнання протиправними дій та рішень відповідача,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елгран» 4 серпня 2010 року звернулось до суду з позовом до Кіровоградської митниці згідно якого просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару позивача, ввезеного на підставі ВМД №901000008/0/002001 від 02.04.2010 року; визнати протиправною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №901000008/0/00108 від 06.04.2010 року; визнати протиправним рішення про визначення митної вартості товарів №901000006/2010/000139/2 від 06.04.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем не дотримано законодавчо встановленої послідовності застосування різних методів оцінки митної вартості товарів, ввезених позивачем. Відповідачем не було проведено процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, встановленої Митним кодексом України та враховуючи відсутність обмеження у застосуванні відповідачем першого методу визначення ціни товару, встановленого статтею 267 Митного кодексу України, позивач вважає, що визначаючи митну вартість товару за шостим (резервним) методом оцінки, відповідач діяв не у спосіб, що визначений законом і наслідком протиправності дій відповідача є складення ним картки відмови та рішення, оскаржуваних позивачем.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що встановлені судом обставини свідчать про те, що в процесі митного оформлення зазначені позивачем норми законодавства відповідачем не порушено. На думку суду, Кіровоградська митниця, приймаючи спірне рішення, діяла в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності своїх дій в процесі застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару ввезеного на підставі ВМД №9010000008/0/002001 від 02.04.2010 року, прийняття рішення про визначення митної вартості товарів №901000006/2010/000139/2 від 06.04.2010 року, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №901000008/0/00108 від 06.04.2010 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, не відповідності висновків суду обставинам справи та неповного з’ясування обставин по справі.

Посилається на не застосування судом першої інстанції положень статті 266 Митного кодексу України в частині не додержання процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів та недотримання законодавчо встановленої послідовності застосування різних методів оцінки митної вартості товарів.

Просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу відповідач посилаючись на необґрунтованість доводів позивача викладених в апеляційній скарзі просив у її задоволені відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора який заперечував щодо задоволенні апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно з контрактом № 13.12-05 від 13 грудня 2005 року (а.с. 11-14) та додатком № 22 від 11.11.2009 року до нього (а.с. 16), фірма «Ferriera di cittadella SPA», здійснила поставку позивачу товару (каменеобробний інструмент – штріпси).

В межах даного зовнішньоекономічного Контракту позивачем за інвойсом №FV10/-450 від 25.03.2010 року (а.с. 18) на митну територію України ввезено товар та для здійснення митного оформлення зазначеного товару позивачем подано декларацію митної вартості №901000008/0/002001 від 02.04.2010 року (а.с. 53 - 54), в якій визначено вартість товару в сумі 172588,72 грн. (16170,00 дол. США) у кількості 21000 кг, 770,00 євро за 1 т, по курсу євро 10,67339, у розмірі, встановленому Контрактом та Додатком.

Відповідач для підтвердження заявленої митної вартості 02.04.2010 року витребував у декларанта (а.с. 53 звор. бік), додаткові документи згідно з переліком, наведеним в абзаці 4 частини 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року.

Згідно листа № 93/01 від 02.04.2010 року, на вимогу відповідача, позивачем надано копію вантажної митної декларації країни відправлення № 1 Т 005513Е25/03/2010 138100 від 25.03.2010 року (а.с. 37), сертифікат про походження товару (копія) № М/0449909 від 26.03.2010 року, комерційну пропозицію щодо ціни на товар б/н від 25.03.2010 року (а.с. 15) та пояснення.

6 квітня 2010 року відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товару за №901000006/2010/000139/2 (а.с. 28), яким визначено суму вартості за одиницю товару у розмірі 21770,70 євро за 21000 кг. На підставі оскаржуваного рішення відповідачем було скориговано митну вартість товару, що імпортувався позивачем, а саме: вартість товарів була збільшена з 16179,00 євро до 21770,70 євро.

При цьому, згідно розділу 33 рішення №901000006/2010/000139/2, митним органом для визначення митної вартості товару використовувались документи, надані до митного оформлення, ст.ст.260, 264, 266-273 Митного кодексу України та цінова інформація з ПІК ЄАІС ДМСУ.

06.04.2010 року Кіровоградською митницею видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №901000008/0/00108 (а.с.27) (далі - картка відмови), у якій вказано, що митна декларація не може бути прийнята у зв’язку з прийняттям оскаржуваного рішення. Посадовими особами Кіровоградської митниці позивача повідомлено про необхідність внесення змін та доповнень до ВМД, які впливають на умови оподаткування товару, та здійснюються шляхом подання нової ВМД.

Позивачем, для підтвердження відомостей вартості товару по інвойсу №FV10/-450 від 25.03.2010 року та митної вартості, заявленої у ВМД №90100008/0/002001 від 02.04.2010 року, згідно листа вих. № 119/01 від 23.04.10 (а.с.38), надано митному органу витяг з електронної ВМД експортера № 1 Т 005513Е25/03/2010 138100 від 25.03.2010 року (з поясненнями та штрих-кодом, якій відображає достовірність інформації заявленої у ВМД експортера, отриманої із системи інформації митних служб, у відповідності з системою E.C.S.) (а.с. 37) та лист від виробника продукції б/н від 20.04.2010 року стосовно формування ціни на товар (а.с. 33 - 34). За результатом розгляду листа вих. № 119/01 від 23.04.2010 року відповідач листом від 29.06.2010 року № 11/01-23/2909 (а.с. 39) повідомив позивача, що з урахуванням п. 14 «Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезені їх на митну територію України», затвердженого наказом Держмитслужби № 230 від 17.03.2008 року, відсутні підстави для перегляду рішення про визначення митної вартості товарів №901000006/2010/000139/2 від 06.04.2010 року.

Правомірність та обґрунтованість вказаних дій та рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідача приймаючи спірне рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Митним кодексом України 2002 року (далі – МК України), Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (далі – Порядок).

Відповідно до частини 1 статті 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Стаття 266 МК України містить вичерпний перелік видів та випадків застосування методів визначення митної вартості товарів. При цьому, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Між тим, такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Однак матеріали справи не містить жодних доказів на підтвердження послідовного застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.

Ані з рішень про визначення митної вартості товарів, ані з інших матеріалів справи також не вбачається відповідних підстав для визначення вартості товарів за резервним методом, а також обґрунтування неможливості застосування попередніх методів в їх послідовності.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про протиправність рішення Кіровоградської митниці щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п’яти, як це встановлено частиною п’ятою статті 266 МК, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію у спорах цієї категорії (постанови від 7 лютого 2011 року № 21-76а10 від 3 жовтня 2011 року № 21-42а11), яка полягає, зокрема, у тому, що аналіз норм МК України, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та від 20 грудня 2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом із тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Крім того колегія суддів критично ставиться до змісту вказаного рішення Кіровоградської митниці, оскільки в ньому зазначено лише одне джерело інформації яким відповідач користувався визначаючи митну вартість та не зазначено яка саме цінова інформація та за який період була використана.

У відповідності з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач протягом розгляду справи не довів у процесуальний спосіб правомірність ухваленого рішення про визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Елгран» – задовольнити. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у справі №2а-2895/10/1170 – скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Кіровоградської митниці щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару товариства з обмеженою відповідальністю «Елгран», ввезеного на підставі ВМД №901000008/0/002001 від 02.04.2010 року.

Визнати протиправною та скасувати видану Кіровоградською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №901000008/0/00108 від 06.04.2010 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської митниці про визначення митної вартості товарів №901000006/2010/000139/2 від 06.04.2010 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко