Ухвала суду № 32635175, 13.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. справа № 2а/0470/3338/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі №2а/0470/3338/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» до Дніпропетровської митниці, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми "Р", -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» 6 березня 2012 року звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці, правонаступником якої є Дніпропетровська митниця Міндоходів, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську згідно якого просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р» Дніпропетровської митниці № 36 від 28.02.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що митним органом проведено перевірку, якою встановлено, що позивачем порушені вимоги податкового законодавства в частині застосування невірних ставок ввізного мита внаслідок неправильної класифікації "сиропу Піковіт R". Між тим позивачем класифікацію імпортованого товару здійснено вірно: згідно УКТЗЕД 3004501000, товар є лікарським засобом, а не харчовою добавкою. Рішення про визначення коду товару №КТ-110-2805-10 винесено з порушенням законодавства, оскільки, положенням Наказу ДМСУ № 667 від 07.08.2009 року визначено, що якщо митні органи раніше визначали код товару, оформивши вантажно-митні декларації, то визначати код в другий раз за той самий період ввезення товару, у митних органів відсутні правові підстави.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення форми "Р" Дніпропетровської митниці №36 від 28.02.2012 року.

Постанова суду мотивована тим, що встановлені судом обставини свідчать про те, що позивачем класифікацію імпортованого товару було здійснено правильно - згідно УКТЗЕД 3004501000.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі просив у її задоволені відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо задоволенні апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 31.01.2012 року № 65 посадовими

особами митниці 13.02.2012 року проведена невиїзна документальна перевірка дотримання податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" при митному оформленні товару - препарат «Піковіт R, сироп по 150мл. у флаконах».

Перевіркою встановлено, що позивачем протягом 2009-2010 років ввозився на митну територію України товар - „Піковіт R, сироп, 150мл, флакон; виробник: КРКА, д.д. Ново Место, Країна виробництва - Словенія".

У 2009-2010 роках митне оформлення товару здійснено за ВМД №№: 110000001/2009/126900 від 04.09.2009 року; 110000011/2010/105070 від 16.03.2010 року; 110000001/2009/128456 від 17.09.2009 року; 110000001/2009/126010 від 28.08.2009 року; 110000011/2010/101388 від 29.01.2010 року, в яких товар класифікований декларантом за товарною підкатегорією 3004501000, згідно УКТЗЕД - інші лікарські засоби, що містять вітаміни або інші сполуки товарної позиції 2936, розфасовані для роздрібної торгівлі, із застосуванням при митному оформленні 0% ставки ввізного мита.

Відділом номенклатури та класифікації товарів Дніпропетровської митниці надано Рішення про визначення коду товару №КТ-110-2805-10 від 07.05.2010 року, згідно якого сироп «Піковіт R», 150 мл., флакон; виробник: КРКА, д.д. Ново Место, Країна виробництва - Словенія, повинний був класифікуватися за товарною підкатегорією 2106909200, згідно УКТЗЕД - харчові продукти, в іншому місці не зазначені, без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю. Зазначена товарна підкатегорія передбачає застосування, при митному оформлені, 8% ставки ввізного мита.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, про порушення позивачем вимог Закону України «Про Митний тариф України», у частині застосування невірних ставок ввізного мита внаслідок неправильної класифікації сиропу «Піковіт R», митне оформлення якого було здійснено за вище вказаними ВМД.

За результатами перевірки складено акт №Н12/1110000000/21947206 від 13.02.2012 року на підставі якого митним органом винесено податкове повідомлення форми «Р» від 28.02.2012 року №36, яким визначено податкове зобов'язання: за основним платежем - 13475,74 грн., за штрафними санкціями - 6737,87 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи спірне рішення діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України 2002 року (далі - МК України) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Згідно пункту 19 статті 1 МК України «митні процедури» - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних відносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено. Перевірку здійснено на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 31.01.2012 року № 65 який не містить даних щодо обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів позивача через митний кордон України було допущено порушення законодавства України (а.с. 65).

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів) у вільний обіг, тому в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням, на думку митного органу, помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки.

Зазначена правова позиція підтримана також практикою Верховного Суду України в постанові від 16.01.2012 року по справі №21-267а-11 та в постанові від 02.04.2013 року по справі №21-10а-13.

Відповідно до вимог частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі №2а/0470/3338/12 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко