Ухвала суду № 32632245, 26.07.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 138/643/13-ц Провадження № 22-ц/772/1981/2013Головуючий в суді першої інстанції:Цибульський О.Є.Категорія: 57Доповідач: Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Чорного В.І.,

при секретарі: Іщук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника Державної виконавчої служби України та ОСОБА_2 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12.06.2013 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 20.03.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачу, а також, на протиправні дії та бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби України ОСОБА_4, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд із вищевказаною скаргою у якій посилається на те, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 08.01.2013 року відновлено виконавче провадження з виконання рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.05.2004 року про стягнення на користь скаржника матеріальної та моральної шкоди в розмірі 25906,50 грн..

20.03.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3, за погодженням з начальником відділу Державної виконавчої служби України ОСОБА_4, з посиланням на п.9 ч.1 ст. 47 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу і вважаючи дану постанову незаконною, а дії і бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 протиправними, скаржник просив визнати незаконною і скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 20.03.2013 року про повернення стягувачу виконавчого документа, визнати незаконними дії та бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби України ОСОБА_4, зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відновити виконавче провадження по виконанню рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.05.2004 року про стягнення з Державної казначейської служби України на користь скаржника матеріальної та моральної шкоди в розмірі 25906,50 грн., винести окрему ухвалу на незаконні рішення, дії та бездіяльність названих вище посадових осіб і направити її відповідним державним органам і посадовим особам для вжиття заходів щодо притягнення цих осіб до дисциплінарної відповідальності за допущені ними систематичні порушення закону при здійсненні ними виконавчого провадження по виконанню зазначеного рішення суду та стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12.06.2013 року скаргу задоволено частково та визнано незаконною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 20.03.2013 року про повернення стягувачу виконавчого документа.

Визнано незаконними дії та бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 з приводу допущення порушень законодавства та інших нормативно-правових актів, якими передбачено порядок виконання рішень суду, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3.

Зобов'язано відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відновити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-1043, виданого 15.11.2005 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області про стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди в загальному розмірі 25906,50 грн..

В решті вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, представником Державної виконавчої служби України подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та допущені порушенням норм матеріального права.

Крім того, апеляційну скаргу подано ОСОБА_2, в якій просить ухвалу суду в частині відмови у винесенні окремої ухвали скасувати та винести окрему ухвалу на порушення закону, допущені головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 та начальником цього відділу ОСОБА_4.

В судовому засіданні представник Державної виконавчої служби України подану ними апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені в ній обставини, а проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечувала, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість ухвали суду в частині відмови у винесенні окремої ухвали.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, при цьому в апеляційній скарзі ним викладено прохання про розгляд справи у його відсутність.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи скаргу виходив з того, що державним виконавцем при винесенні постанови про повернення виконавчого документа, було порушено права стягувача, які гарантовані Законом України «Про виконавче провадження», а щодо вимоги про постановлення окремої ухвали, то остання задоволенню не підлягає, оскільки визнанням незаконними постанови державного виконавця та дій і бездіяльності начальника відділу і зобов'язанням відновити виконавче провадження, фактично було поновлено порушені права стягувача.

Судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що на виконанні у Державній виконавчій службі України тривалий час знаходиться виконавчий лист №2-1043, виданий 15.11.2005 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області про стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди в загальному розмірі 25906,50 грн. і за вказаний період ОСОБА_2 неодноразово оскаржував рішення та дії державного виконавця, однак рішення суду на даний час не виконано, при цьому рішенням Європейського суду з прав людини від 18.12.2012 року у справі «Алпатов та інші проти України», державу Україна зобов'язано виконати ухвалене на користь ОСОБА_2 рішення суду.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 08.01.2013 року відновлено виконавче провадження з виконання рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.05.2004 року про стягнення на користь скаржника матеріальної та моральної шкоди в розмірі 25906,50 грн..

20.03.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3, за погодженням з начальником відділу Державної виконавчої служби України ОСОБА_4, з посиланням на Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 та п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Вимогами ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав повернення виконавчого документу стягувачу і згідно п.9 даної норми Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснене частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також, щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначені в постанові від 20.03.2013 року підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, не відповідають вимогам п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.09.2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29.10.2012 року, було визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 17.07.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачу, в якій були вказані такі ж підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, що і в оскаржуваній постанові від 20.03.2013 року, однак дана обставина залишилась поза увагою державного виконавця.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок про недотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження» та порушення прав стягувача при поверненні йому виконавчого документа, що в свою чергу явилось підставою для скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов'язання його відновити, а також, правильно відмовлено в задоволенні вимог про постановлення окремої ухвали відносно посадових осіб Державної виконавчої служби України, при цьому викладені в апеляційних скаргах твердження висновок суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційні скарги представника Державної виконавчої служби України та ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12.06.2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

З оригіналом вірно: