Ухвала суду № 32629778, 23.07.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №216/1671/13-ц Головуючий в 1 -й інстанції

Провадження 22ц/774/1646/К/13 Мазурчак В.М.

Категорія - 5(ІІІ) Доповідач Турік В.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Турік В.П.

суддів: Остапенко В.О., Зубакової В.П.

при секретарі: Кузьміній Н.В.

за участю: відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Головне управління державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, про захист права власності, усунення перешкод у користуванні власністю, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідачів та просила суд усунути їй перешкоди у здійсненні нею права власності на будинок АДРЕСА_1, знявши відповідачів з реєстрації за вказаною адресою.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що відповідно до договору купівлі - продажу від 21.11.2006 року вона придбала у відповідачів будинок АДРЕСА_1.

Згідно умов п.6 вказаного договору право власності на домоволодіння зберігалося за продавцями до повного розрахунку покупцем.

Згідно нотаріально оформленої заяви від 21.11.2006 року позивачем проведено з відповідачами остаточний розрахунок, відповідачі підтвердили, що матеріальних претензій до позивача не мають. Право власності на спірну нерухомість переходить до ОСОБА_8 Однак, на теперішній час відповідачі з реєстраційного обліку у спірному домоволодінні не знялися, у звязку з чим ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом.

Під час розгляду справи позивач відмовилася від позовних вимог до ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачі не мешкають у спірному будинку з грудня 2006 року, суд безпідставно послався як на підставу відмови у задоволенні позову на те, що позивачем невірно визначений статус Головного управління Державної міграційної служби. Крім того, судом під час розгляду справи було допущено порушення норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - зміні в частині підстав відмови у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 21.11.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за №13348 та заяви про повний розрахунок, посвідченої цим же нотаріусом та зареєстрованої в реєстрі № 13350, 13351, а також відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12622124 від 23.11.2006 року, реєстраційний номер 5095549, позивач ОСОБА_3 є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки голови квартального комітету №5 та акту, усі відповідачі зареєстровані, але не проживають у домоволодінні за вищевказаною адресою.

Відповідно до відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУМС в Дніпропетровській області (т.1 а.с.13-17) у спірному домоволодінні зареєстровані відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за даною адресою зареєстрованими або знятими з реєстрації не значаться.

Відповідно до листа начальника Центрально-Міського районного відділу у м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України від 15.05.2013 року № 31/В-8 позивачу відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання відповідачів на тій підставі, що згідно ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем невірно визначено процесуальний статус Головного управління державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, у звязку з чим позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не може погодитися з такими підставами для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України). При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (надалі по тексту Закон України) зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Виходячи з того, що Закон України є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_3 вимог про позбавлення права користування відповідачів жилим приміщенням не заявляла, судом такі вимоги не розглядалися.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне відмовити з цих підстав ОСОБА_3 у задоволенні її позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що відповідачі не мешкають у спірному будинку з грудня 2006 року не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки позивачем не заявлено вимог щодо визнання їх втратившими право користування житловим приміщенням або виселення.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд безпідставно послався як на підставу відмови у задоволенні позову на те, що позивачем невірно визначений статус Головного управління Державної міграційної служби та судом під час розгялду справи було допущено порушення норм процесуального права не беруться до уваги колегією суддів, оскільки не є підставою для заловолення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції на підставі п.4ч.1ст.309 ЦПК України змініти в частині підстав відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 16 травня 2013 року змінити в частині підстав відмови у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: