Вирок № 32629539, 24.07.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2013 року Справа №607/11428/13-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі Паюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013210010002123 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1, не судимого в силу ст. 89 КК України ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

за участю прокурора Левчука А.О.

захисника ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

28 травня 2013 року близько 22.00 год. в обвинуваченого ОСОБА_1, який перебував поблизу магазину «Нізон», що по вул. Живова в м. Тернополі, виник злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману. Підійшовши до ОСОБА_3, обвинувачений ОСОБА_1 попросив у нього мобільний телефон, щоб передзвонити, при цьому не маючи на меті його повертати, та ОСОБА_3, нічого не підозрюючи, дав ОСОБА_1 свій мобільний телефон торгової марки «Nokia 6600і» чорного кольору вартістю 780 грн. із сім-карткою мобільного оператора «Київстар» вартістю 10 грн., на рахунку якого було 20 грн. Заволодівши мобільним телефоном ОСОБА_3 торгової марки «Nokia 6600і» шляхом обману, ОСОБА_1 покинув місце вчинення злочину, чим завдав ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 810 гривень.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні показав, що дійсно 28 травня 2013 року близько 22.00 год. він, перебуваючи поблизу магазину «Нізон», що по вул. Живова в м. Тернополі, побачив в раніше незнайомого йому чоловіка мобільний телефон, яким вирішив заволодіти шляхом обману. Підійшовши до вказаного чоловіка, він попросив дати йому телефон, щоб подзвонити, та коли даний чоловік передав йому телефон, він відійшов з ним в сторону, після чого пішов звідти, не маючи наміру повернути мобільний телефон.

Обвинувачений ОСОБА_1, визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу винного, те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також обставини, що пом'якшують покарання, зокрема повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття та активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому суд не вбачає.

На підставі наведеного, враховуючи сукупність пом'якшуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді громадських робіт, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведену товарознавчу експертизу № 6-232/13 від 13.06.2013 року в сумі 342,30 грн., які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області, оскільки вони виникли у зв'язку із проведенням експертизи речових доказів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 150 (сто п'ятдесят) годин громадських робіт.

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведену товарознавчу експертизу № 6-232/13 від 13 червня 2013 року на суму 342,30 грн. (триста сорок дві гривні тридцять копійок) в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області (Банк одержувача: ГУ УДК в Тернопільській області, розрахунковий рахунок 31256272210463, МФО 838012, код ЄДРПОУ 24524727 «за проведення товарознавчої експертизи № 6-232/13 від 13.06.2013 року»).

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо