Вирок № 32629508, 25.07.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року Справа №607/11436/13-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі Паюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013210010002426 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1, не судимого в силу ст. 89 КК України,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Левчука А.О.

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 15 червня 2013 року близько 13.00 год. перебуваючи поблизу центрального автовокзалу, що по вул. Живова в м. Тернополі, підійшов до ОСОБА_2 та попросив у нього мобільний телефон, щоб здійснити телефонний дзвінок, на що ОСОБА_2 погодився та дав ОСОБА_1 свій мобільний телефон марки «LG T 370». В подальшому ОСОБА_1 так і не додзвонився на набраний ним номер телефону та скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає і він не буде помічений іншими особами, таємно з корисливих мотивів викрав мобільний телефон ОСОБА_2 марки «LG T 370» чорного кольору із задньою кришкою вишневого кольору вартістю 459 грн., із сім-карткою мобільного оператора «Київстар» вартістю 20 грн., на рахунку якої було 25 грн., сім-карткою мобільного оператора «Лайф» вартістю 10 грн., на рахунку якої грошей не було, та міні-флешкою вартістю 50 грн. Після цього із викраденим майном ОСОБА_1 з місця злочину втік, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 564 гривні.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні вказав, що дійсно 15 червня 2013 року близько 13.00 год. він, перебуваючи поблизу центрального автовокзалу, що по вул. Живова в м. Тернополі, попросив в раніше незнайомого йому чоловіка мобільний телефон, щоб зателефонувати, та наміру заволодіти даним телефоном на той час в нього не було. Однак в подальшому він не зміг додзвонитися на набраний ним номер телефону та відійшовши в цей час від потерпілого, він вирішив викрасти його мобільний телефон, після чого заховав його в кишеню своїх штанів та поїхав додому.

Обвинувачений ОСОБА_1, визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення та повне відшкодування завданої шкоди потерпілому. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого суд не вбачає.

На підставі наведеного, враховуючи сукупність пом'якшуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді штрафу в доход держави, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи № 6-259/13 від 27.06.2013 року в сумі 342,30 грн., які суд вважає слід стягнути з обвинуваченого, в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, оскільки вони виникли у зв'язку із проведенням експертизи речових доказів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу в доход держави в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи № 6-259/13 від 27 червня 2013 року на суму 342,30 грн. (триста сорок дві гривні тридцять копійок) в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області (Банк одержувача: ГУДКУ в Тернопільській області, розрахунковий рахунок 31256272210463, МФО 838012, код ЄДРПОУ 24524727 «за проведення товарознавчої експертизи № 6-259/13 від 27.06.2013 року»).

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо