Ухвала суду № 3262893, 12.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“12” лютого 2009р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

при секретарі: Ликовій В.Б.

за участю представників:

позивача: Іноземцева Є.С.

відповідача: Бойко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року

у справі № 15/91/06

за позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» НАК «Нафтогаз України»

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2006 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» НАК «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Миколаєва (з урахуванням уточнених позовних вимог) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000021502/75; № 0000031502/76; № 0000611501/77; № 0000111501/78 від 12.01.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

ПостановоюГосподарського суду Миколаївської області від 17.05.2006 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000021502/75 від 12.01.2006 року про сплату штрафу в розмірі 6296479,66 грн.; № 0000611501/77 від 12.01.2006 року про сплату штрафу в розмірі 9743,2 грн.; № 0000111501/78 від 12.01.2006 року про сплату штрафу в розмірі 293150 грн. В частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000031502/76 від 12.01.2006 року провадження закрито.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення з мотивів порушення цими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги, та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивача за період з 01.07.2003 року по 30.06.2005 року, за результатами якої складено Акт № 803/23-01-120-05410263/162 від 24.11.2005 року.

Також 26.12.2005 року Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Миколаєва було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивача за період з 01.07.2003 року по 21.12.2005 року, за результатами якої складено Акт № 1066/15-01 від 26.12.2005 року.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» № 817/98 від 23.07.1998 року вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Отже, лише вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що пункти 1.2 -1.10 Акта перевірки від 26.12.2005 року повністю дублюють пункти Акта перевірки від 24.11.2005 року.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що податковим органом було неправомірно проведено перевірку підприємства двічі за один і той самий період.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємством було отримано 21.12.2005 року лист, вихідний № 22464/15-01 від 14.12.2005 року, відповідно до даних якого посадові особи позивача запрошувались для підписання Акта невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2003 року по 21.12.2005 року.

Отже, доводи податкового органу відносно того, що перевірка позивача проводилась за період з 01.07.2003 року по 21.12.2005 року не відповідають дійсності, оскільки 14.12.2005 року, тобто до закінчення перевірки, відповідачем було надіслано запрошення посадовим особам позивача на підписання Акта перевірки.

Також, відповідачем безпідставно зазначено, що невиїзну документальну перевірку проведено з відома виконуючого обовязки голови правління та в присутності головного бухгалтера.

Згідно з абзацом 4.4 пункту 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації № 327 від 10.08.2005 року, органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів від дня їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють субєкта господарювання.

Позивачем було надано податковому органу підписаний Акт перевірки та заперечення на нього 28.12.2005 року.

Таким чином, останнім днем надання відповіді на вказані заперечення є 30.12.2005 року. Відповідь на заперечення податковим органом надано 10.01.2006 року, тобто з порушенням порядку надання письмових відповідей платникам податку.

Також, Акт про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства позивача складено з порушенням пункту 1.8 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а саме без нумерації аркушів.

Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, перевірка позивача проводилась за період з 01.07.2003 року, а в розрахунок податковим органом включено декларації починаючи з грудня 2001 року, договір розстрочення № 233 від 07.06.2001 року, уточнюючі документи, довідки про зміну задекларованих сум податку.

Відповідно до статті 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обовязкових платежів).

Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції відносно того, що при проведенні комплексної документальної перевірки позивача у вересні-листопаді 2005 року податковому органу необхідно було провести перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати підприємством податків. Законних підстав для проведення через місяць додаткової перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість і податку на прибуток за період, який був перевірений попередньо, у відповідача не було.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з підпунктом 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору визначається відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту. В даному випадку розмір державного мита становить 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3,40 грн.

Таким чином, за розгляд вказаних позовних вимог позивач повинен був сплатити 17 грн. державного мита.

Судами попередніх інстанцій було помилково застосовані положення статей 87, 94, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України та безпідставно стягнуто з податкового органу (відповідача по справі) державне мито.

Згідно зі статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим.

З огляду на викладене, резолютивна частина судового рішення першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутого державного мита, та порядку його стягнення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2006 року у справі № 15/91/06 змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Податкові повідомлення-рішення № 0000021502/75 від 12.01.2006 року про сплату штрафу в розмірі 6296479,66 грн.; № 0000611501/77 від 12.01.2006 року про сплату штрафу в розмірі 9743,2 грн.; № 0000111501/78 від 12.01.2006 року про сплату штрафу в розмірі 293150 грн. визнати нечинними.

В частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000031502/76 від 12.01.2006 року провадження закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» НАК «Нафтогаз України» (54008, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159, код ЄДРПОУ 05410263) 17 грн. державного мита».

В іншій частині ухвалені в даній справі судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий (підпис)Конюшко К.В.

Судді(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

Рибченко А.О.

Степашко О.І.(підпис)

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар