Ухвала суду № 3262818, 25.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                             №К-9938/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2009  Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.  

суддів                            Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Сергейчука О.А.

                                       Степашка О.І.

Сторони не повідомлялись.           

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Долинської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 02.11.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2007

у справі№14/262

за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства «Седнівське»

доДолинської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:                                               

Постановою Господарського суду Кіровоградської області  від 02.11.2006, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2007, позов ПСП «Седнівське» задоволено, податкове повідомлення-рішення  Устинівського відділення Долинської МДПІ №5/23-10/0/2/1 від  15.06.2006 скасовано.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій  ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення  норм матеріального та процесуального права.

Позивач у  запереченнях на касаційну скаргу просив у задоволенні скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідачем  проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового  законодавства  за період з 04.04.2004 по 31.12.2005  за результатами якої складено акт №5/23-10/03758476 від 23.03.2006.

 На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №5/23-10/21 від 15.06.2006, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по сплаті штрафних санкцій з податку на додану вартість  у розмірі 1575,90 грн.

Підставою для нарахування штрафних санкцій стали висновки  акту перевірки про порушення позивачем  п.11.29 ст.11 Закону України «Про податі на додану вартість», п.5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховують сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) включаючи продукцію (крім підакцизних товарі власного виробництва, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини від 26.02.1999 №271, у зв’язку з використанням  з спеціального рахунку податку на додану вартість не за цільовим призначенням коштів в сумі 1575,90 грн.

Відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 01 січня2006 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг)  власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій поставки переробним підприємствам  молока та м'яса живою вагою,  що здійснюють сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від   організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників, використовуються    ними    на    придбання    матеріально-технічних    ресурсів    виробничого призначення. У   разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України, а саме постановою від 26.02.1999 №271 «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими виробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини».

Відповідно до п.4 Порядку на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку  сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для  перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що госпрозрахунковим виробничо-комерційним структурним підрозділом ВАТ «Червона Зірка» Центр «Рост» відремонтовано ПСП «Седнівське» дві сівалки С3-3.6 , згідно  дефектної відомості на сівалки С3-3.6 вартість запасних частин, комплектуючих та матеріалів використаних при ремонті з урахуванням ПДВ складає 15443,98 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-00001056/1 від 02.09.2005 та податковою накладною №99/1 від 31.08.2005, з спеціального рахунку  по податку на додану вартість позивача перераховано 15243,14 грн.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість висновків податкової інспекції щодо нецільового використання коштів підприємства з спеціального рахунку податку на додану вартість.

Вірними є і висновки судів про відсутність у відповідача правових підстав для застосування штрафних санкцій за використання коштів не за цільовим призначенням,  шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргуДолинської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити, постанову Господарського суду Кіровоградської області від 02.11.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 залишити без змін.

            Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                               Головуючий                                                        Л.В.Ланченко 

                                 Судді                                                                  О.М.Нечитайло                                                                                                         

                                                                                                             Н.Г.Пилипчук                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  О.А.Сергейчук

                                                                                                             О.І.Степашко