Постанова № 32627653, 23.07.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа № 903/467/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Олексюк В.В.

від відповідача 1 - Курбак Ж.Б.

від відповідача 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТзОВ "Грінко-Дніпро" на рішення господарського суду Волинської області від 11.06.13 р. у справі № 903/467/13

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Кредит-Інвест"

про стягнення 1339983,74 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Кредит-Інвест"

про визнання недійсним договору поруки № 3 від 04.02.2012 р. укладеного між ТзОВ "Золотий Екватор" та ТзОВ "Нафто-Кредит-Інвест"

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.06.2013 року у справі № 903/467/13 (Суддя Слободян П.Р.) первісний позов задоволено частково, в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено. Присуджено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро", на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", 1168983,74грн. заборгованості, 3304,06грн. річних та 23437,40грн. судового збору. Солідарно стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро", та товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Кредит-Інвест", на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", 1000,00 грн. заборгованості та 20,00 грн. судового збору. Відмовлено в стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко - Дніпро" 170000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову з підстав порушення норм матеріального права, неповного з'ясування всіх обставин справи та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задоволити. Зокрема вимоги апелянта обґрунтовані тим, що при укладанні спірного договору поруки не було враховано те, що ТзОВ "Грінко-Дніпро" згоди на покладення на нього відповідних обов'язків, що виникли при укладанні спірного договору поруки не надавало, що на його думку, суперечить нормам 528,557,558 ЦК України. Крім того, зазначає, що п.14.4 договору купівлі-продажу № С080210 від 12.06.2012 року ТзОВ "Золотий Екватор" та "Грінко-Дніпро" встановили, що жодна із сторін не має права передавати свої права та зобов'язання за даним договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

В судовому засіданні представник відповідача-1 (за первісним позовом) підтримав доводи апеляційної скарги та просить задоволити її вимоги.

Поряд з цим, представником відповідача-1 подано клопотання про витребування доказів, а саме - оригіналу договору поруки № 3 від 04.02.2013 року, укладеного між ТОВ "Золотий екватор" та ТОВ "Нафто-Кредит-Інвест".

В задоволенні клопотання ТзОВ "Грінко-Дніпро" колегію суддів відмовлено, з огляду на те, що в матеріалах справи знаходиться належним чином завірена копія договору поруки та в порядку ст. 38 ГПК України заявником не наведено, які обставини може підтвердити оригінал даного документа.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує, мотивуючи тим, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини справи та дійшов правомірного висновку. Зокрема зазначає, що виходячи із змісту п. 14.3 договору купівлі - продажу, згода позивача за зустрічним позовом необхідна для договорів відступлення прав вимоги, однак, не потрібна для укладення договору поруки, що не є ідентичним договором відступлення права вимоги. Вважає, що укладений договір поруки не порушує встановленні законом права та інтереси позивача, які б надавали йому підставу звернутись до суду з позовом, оскільки оспорюваний договір поруки було укладено в інтересах позивача, в забезпечення виконання останнім зобов'язань за договором купівлі - продажу, а тому по суті є підставою для відмови в апеляційної скарги. Також стверджує, що сам факт укладення договору поруки не порушує п.п. 14.3, 14.4 основного зобов'язання та не призводить до передачі прав та обов'язків з основним зобов'язанням і не є підставою для визнання правочину не дійсним. Також вважає, що неповідомлення боржника про укладення договору поруки не є підставою для його недійсності, оскільки такі наслідки законом не передбачені, з огляду на ст. 512, 553, 556 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) підтримав викладені у відзиві заперечення та просить відмовити в задоволенні скарги.

Разом з цим, позивачем за первісним позовом подано заяву про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою господарського суду Волинської області від 22.05.2013 р. у даній справі. Заява мотивована тим, що на даний момент відпали обставини, які зумовили вжиття заходів.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 11.06.2013 року у справі № 903/467/13 залишити без змін виходячи з наступного.

12 червня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" та товариством з обмеженою відповідальністю "Грінко - Дніпро" було укладено договір № С080210 купівлі - продажу паливно - мастильних матеріалів з використанням смарт - карт на АЗ (далі - договір).

Згідно п.п. 2.1., 3.1., 4.4. договору позивач зобов'язується передавати у власність покупця через АЗС, що розміщені на території України з використанням смарт - карт паливно - мастильні матеріали (далі ПММ), а покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість. Продавець постачає покупцю ПММ частинами на умовах EXW (Інкотермс 2000) франко - термінали АЗС (п. 1.1. даного договору), шляхом вибірки покупцем (Довіреною особою покупця) ПММ з АЗС. Датою поставки ПММ вважається дата, що вказана в чеку з POS - терміналу, або спеціальній відомості. Оплата покупцем вартості відпущених (поставлених) ПММ здійснюється періодично протягом 21 календарних днів з моменту фактичного отримання покупцем (довіреною особою) ПММ на АЗС. При цьому оплата здійснюється за ціною встановленою на день відпуску ПММ.

Відповідно до п. 9.3 договору купівлі - продажу покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу продавця повинен сплатити проценти в розмірі 35% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення згідно зі ст. 625 ЦК України

За період з 12.06.2012р. по 31.03.2013р. позивач за первісним позовом передав відповідачу -1 паливо - мастильні матеріали на загальну суму 3592033,74грн., що підтверджується видатковими накладними № 40532 від 31.07.2012р., № 62925 від 31.10.2012р., № 55045 від 30.09.2012р., № 47887 від 31.08.2012р., № 33173 від 30.06.2012р., № 17178 від 31.03.2013р., № 9804 від 28.02.2013р., № 2657 від 31.01.2013р., актом приймання - передачі паливно - мастильних матеріалів за період з 01.06.2012 по 31.06.2012р., актом приймання - передачі паливно - мастильних матеріалів за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р., актом приймання - передачі паливно - мастильних матеріалів за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р., актом приймання - передачі паливно - мастильних матеріалів за період з 01.09.2012р. по 30.09.2012р., актом приймання - передачі паливно - мастильних матеріалів за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р., актом приймання - передачі паливно - мастильних матеріалів за період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р., актом приймання - передачі паливно - мастильних матеріалів за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р., актом приймання - передачі паливно - мастильних матеріалів за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р., актом приймання - передачі паливно - мастильних матеріалів за період з 01.02.2013р. по 28.02.2013р., актом приймання - передачі паливно - мастильних матеріалів за період з 01.03.2013р. по 31.03.2013р.

Відповідач-1 прийняв паливно мастильні матеріали на вищезазначену суму, та частково провів їх оплату на суму 2 252 050, 00 грн.

В наслідок не повної оплати Відповідачем-1 прийнятих у власність паливно-мастильних матеріалів, станом на 26.04.13 р. виникла заборгованість перед Позивачем у сумі 1 339 983, 74грн.

Частину заборгованості в сумі 170000,00грн. була сплачена Відповідачем-1 09.04.2013р., 10.04.2013р., 15.04.2013р., 18.04.2013р., що підтверджується доданими до заяви про зменшення позовних вимог від 11.06.2013р. виписками з рахунку. (а.с. 138-142)

У зв'язку з вищезазначеним, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор ", звернувся в господарський суд з позовною заявою до відповідача - 1 товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" та відповідач - 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Кредит-Інвест", в якій просить, з врахуванням заяви від 11.06.2013р., стягнути з ТзОВ "Грінко - Дніпро" 1168983,74грн заборгованості, 3304,06грн. річних та стягнути солідарно з ТзОВ "Грінко - Дніпро" та ТзОВ "Нафто - Кредит - Інвест" 1000,00грн. заборгованості.

4 лютого 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" /кредитор/ та товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто - Кредит - Інвест" /поручитель/ було укладено договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника (ТзОВ "Грінко - Дніпро) згідно з умовами договору купівлі - продажу паливно - мастильних матеріалів з використанням смарт - карт на АЗ № С080210 від 12.06.2012р., з усіма додатками, доповненнями, змінами, додатковими угодами до нього як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому. Сума поруки складає 1000,00грн.

28.05.2013 року ТзОВ "Грінко-Дніпро" заявлено зустрічний позов до відповідача -1: ТзОВ "Золотий екватор" та відповідача - 2: ТзОВ "Нафто-Кредит-Інвест" про визнання недійсним договору поруки № 3 від 04.02.2012р. укладеного між ТзОВ "Золотий Екватор" та ТзОВ "Нафто-Кредит-Інвест".

Оскаржуваним рішенням первісний позов задоволено та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

ТзОВ "Грінко - Дніпро" просить визнати недійсним вказаний договір поруки як такий, що суперечить положенням чинного законодавства, порушує права та законні інтереси ТзОВ "Грінко - Дніпро", проти чого заперечує ТзОВ "Золотий Екватор", що є причиною спору.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно параграфу 3 Глави 49 ЦК України порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, договору купівлі - продажу.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавством України не передбачено та зі змісту правовідносин поруки не випливає обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору.

Зі змісту статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Крім того, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до ч. 2 ст. 556, п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З положень договору не вбачається, заборон на заміну кредитора у зобов'язанні за відсутності згоди покупця.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутність згоди покупця на укладення договору поруки та неповідомлення його про вчинення такого договору між кредитором і поручителем не можуть самі по собі свідчити про фіктивність договору поруки.

Укладений між відповідачами договір поруки не створює обов'язків для будь - яких інших осіб, крім сторін за цим договором, в тому числі не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь - яких прав та обов'язків боржника, а тому не порушує п. 14.3 договору купівлі - продажу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору поруки недійсним.

Що стосується позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" за первісним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з порушенням умов договору зі сторони відповідача -1 виникла заборгованість станом, на момент звернення в суд в сумі 1168983,74грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом за період з червня 2012 року по березень 2013 року.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до п. 9.3 договору купівлі - продажу покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу продавця повинен сплатити проценти в розмірі 35% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення згідно зі ст. 625 ЦК України

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів, що згідно розрахунку позивача становить 3304,06грн. - 3% річних.

Згідно п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

У зв'язку з сплатою відповідачем-1 частини боргу в сумі 170000,00грн. суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог "Золотий Екватор" в сумі 1168983,74 грн. заборгованості та 3304,06грн. річних.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 11.06.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Поряд з цим, за результатами розгляду заяви позивача за первісним позовом про скасування заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про її задоволення. При цьому судом враховано, що відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі. Зважаючи, що суд першої інстанції при винесенні рішення не вирішував питання про скасування заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції відповідно до визначених ст. 99 ГПК України повноважень заяву задовільняє.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Грінко-Дніпро" №310 від 21.06.2013 р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 11.06.2013 року у справі № 903/467/13 залишити без змін.

3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Волинської області від 22.05.2013 року у справі № 903/467/13.

4. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.