Ухвала суду № 3262703, 24.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-3958/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

24 лютого 2009 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДПІ у м. Сімферополі на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2006р.

у справі №2-25/15235-2006А

за позовом ТОВ «Альянс-СВ»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про визнання протиправними та скасування акта перевірки та податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання протиправними та скасування акта перевірки від 17.08.2006р. та податкових повідомлень-рішень № 0011642301/0 від01.09.2006р. про донарахування податку на прибуток 10336грн. та застосуванню штрафних санкцій у сумі 2067грн. та № 0011632301/0 від 01.09.2006р. про донарахування податку на додану вартість у сумі 17339грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 8670грн. .

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2006р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. у справі № 2-25/15235-2006Апозов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Стягнено з Державного бюджету. України на користь ТОВ «Альянс-СВ» державне мито у розмірі 1 грн. 70 коп.

В іншій частині позову провадження по справі закрито.

Суди мотивували свої рішення тим, що позивач правомірно скористався правом на податковий кредит та відніс на валові витрати суму коштів за господарською операцією з підприємством «Надія», а відповідачем не доведено безтоварності зазначеної операції.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94) та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем 17.08.2006р. було проведено перевірку ТОВ «Альянс-СВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003р. по 31.03.2006р., про що складено акт № 4745/23-2/25623937.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті та надіслані на адресу позивача оскаржувані податкові повідомлення рішення від 01.09.2006р.

Податковим повідомленням рішенням від 01.09.2006 № 0011632301/0 позивачу донарахований податок на додану вартість у сумі 17339 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 8670,00 грн.

У період, за який здійснювалась перевірка, позивач за договором купівлі - продажу від 09.02.2006р. придбав у підприємства «Надія» товар на загальну суму 104030,34 грн., що підтверджується рахунком, накладною, податковою накладною, платіжними дорученнями, в результаті чого позивач скористався правом на податковий кредит у сумі 17338,39 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 статті 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5. статті 7 Закону № 168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит, вважається, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, судами попередніх інстанцій вірно зроблено висновок проте, що позивачем не порушено зазначених вимог Закону № 168/97, які регулюють порядок застосування права на податковий кредит. Оскільки податкова накладна № 24/06 від 13.02.2006р. на суму 104030,34 грн., на підставі якої позивач сформував податковий кредит, виписана підприємством «Надія», яке зареєстроване як юридична особа. Зазначене підприємство є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану, а тому і обовязок сплати податку до бюджету покладений на продавця, яким є підприємство «Надія».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, доводи відповідача, про те, що зазначена господарська операція є безтоварною, спростовуються тим, що придбаний позивачем товар у підприємства «Надія» був проданий третій особі ВАТ «Сімферопольський моторний завод», що підтверджується накладною, податковою накладною, банківськими виписками позивача та платіжними дорученнями його контрагента, а тому і підстав у відповідача щодо нарахування податку на додану вартість у сумі 17339,00 грн. не було, а отже були і відсутні підстави для застосування фінансових санкцій у сумі 8670,00 грн. відповідно до податкового повідомлення - рішення від 01.09.2006р. № 0011632301/0.

Стосовно податкового повідомлення - рішення від 01.09.2006р. № 0011642301/0, яким позивачу донарахований податок на прибуток підприємств у сумі 10336,00 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 2067,00 грн. встановлено наступне.

Як зазначалося за договором купівлі продажу від 09.02.2006 позивачем придбано у підприємства «Надія» товар на загальну суму 104030,34 грн., в тому числі 17338,39 грн. податок на додану вартість. Позивач сплатив кошти за товар за зазначеним договором відповідними платіжними дорученнями та відніс 86692,00 грн. на валові витрати. Оскільки на думку відповідача зазначена господарська операція була безпідставною, то позивачу було донараховано податок на прибуток у сумі 10336,00 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 2067,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбуваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 ст.5 Закону № 334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Беручи до уваги вищезазначене, при віднесенні на валові витрати 86692,00 грн. за господарською операцією ТОВ «Альянс-СВ» з підприємством «Надія», позивачем були дотримані зазначені норми Закону № 334/94 та не вбачається порушень норм щодо обмежень віднесення до складу валових витрат.

Відповідачем не доведено твердження щодо безтоварності зазначеної господарської операції, а тому донарахування податку на прибуток у сумі 10336,00 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 2067,00 грн. є безпідставними.

Що стосується позовних вимог в частині скасування акту перевірки, то господарським судом Автономної Республіки Крим правомірно закрито провадження в цій частині, оскільки акт перевірки є лише висновком перевіряючих і не може розглядатися судом як рішення субєкта владних повноважень.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2006р. у справі №2-25/15235-2006Атакими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2006ру справі №2-25/15235-2006Азалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваО.В.КарасьА.О.Рибченко