Ухвала суду № 3262702, 03.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-12986/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

__________________________________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2009                                                                                                                         м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Маринчак Н.Є.

                                                                       Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ НВП «Елтран» на постанову господарського суду Львівської області від 07.02.2007 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2007

у справі        №5/3426-28/404А

за позовом   ТОВ НВП «Елтран»

до                   ДПІ в Шевченківському районі м. Львова

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 07.02.2007,яку залишено без змін ухвалоюЛьвівського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 у справі № 5/3426-28/404А, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства „Елтран" задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0000292230/0/12333 від 16.05.2005 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій як податкового зобов'язання, в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В своїй скарзі просить змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ НВП „Елтран" за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р., за результатами якої було складено Акт перевірки від 12.05.2005р. № 225/23-2/30582705.

В Акті перевірки, зокрема, зазначено, що перевіркою дотримання ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" щодо порядку організації розрахунків в іноземній валюті встановлено, що по контракту № 104/2002-804.30582705.001 від 15.04.2002 з фірмою „Кі^аюзка ГаЬгіка МапотеЈгои КГТ" (Польща), ТОВ НВП „Елтран" згідно з ВМД № 204526 від 07.05.2002 отримало тахометри на суму 1305,00 дол. США. Оплату за отриманий товар ТОВ НВП „Елтран" проведено готівкою 06.05.2002 в сумі 1305,00 дол. США (авансовий звіт № 13 від 07.05.2002). Перевіркою також встановлено, що по контракту № 804.30582705007 від 16.02.2004р., з фірмою „БКАВРОЬ" (Польща) ТОВ НВП „Елтран" здійснює оплату за отриманий товар готівкою у валюті згідно з ВМД (авансові звіти № 61 від 16.02.2004, № 68 від 20.03.2004, № 71 від 26.03.2004, № 76 від 21.04.2004).

На підставі Акту перевірки від 12.05.2005р. № 225/23-2/30582705 ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292230/0/12333від 16.05.2005, яким згідно з пп „б" пп 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст.7,16 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ТОВ НВП „Елтран" визначено суму податкового зобов'язання за платежем: штрафна санкція за порушення порядку розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 0 грн. основного платежу та 153084,21 грн. штрафних санкцій, усього на суму 153084,21 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (із змінами і доповненнями) - далі по тексту Декрет), у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Також, відповідно до пункту 2 ст.16 Декрету, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, - штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися -при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

Згідно з пунктом 3 ст.13 Декрету, державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Згідно з пунктом 1 ст.11 Декрету, Національний банк України у сфері валютного регулювання видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України.

Відповідно до пункту 14 ст.7 Закону України "Про національний банк України" Національний банк України як одну із своїх функцій здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті. Згідно з пунктом 1 частини 2 ст.44 зазначеного Закону, до компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Відповідно до п.2.6 розділу 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 4 9 від 08.02.2000р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000р. за № 209/4430 (із змінами і доповненнями), здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку або здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу на резидента в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій (при розрахунках у валюті України - на суму таких розрахунків).

Відповідно до п.3.1 розділу 3 Положення про валютний контроль, санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються НБУ до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Як встановлено судами, позивач в 2002р. та 2004р. імпортував в Україну з Польщі прилади, з оформленням імпортних операцій вантажними митними деклараціями. Судом встановлено, що розрахунки з постачальниками-контрагентами (нерезидентами) позивач здійснював без участі уповноваженого банку. Докази перерахування коштів позивачем нерезиденту через уповноважений банк шляхом безготівкового перерахування коштів з поточного валютного рахунку позивача на рахунок постачальника (нерезидента) в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується та вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф згідно з пунктом 2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” у розмірі 15308 4,21 грн., що еквівалентний сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюті України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків, за порушення резидентом порядку розрахунків, встановленого ст.7 Декрету.

Крім того, слід зазначити, що суди обґрунтовано відзначили, що при визначенні штрафу у розмірі 153084,21 грн. податковий орган неправомірно застосував процедуру, встановлену Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", і безпідставно визначив дану суму штрафу як податкове зобов'язання. Штраф, що передбачений у пункті 2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" не включений до переліку податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України „Про систему оподаткування". Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не може розширювати перелік податків і зборів(обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків на платежі, які не включені у систему оподаткування. Тому сума штрафу 153084,21 грн. в спірному податковому повідомленні-рішенні неправомірно визначена як податкове зобов'язання.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача скасувати податкову заставу від 13.12.2004р. на підставі рішення ДПА у Львівській області № 584/10/7/25-005 від 14.01.2005р., то суди правомірно відмовили у задоволенні позовної вимоги в цій частині, виходячи із наступного.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 9947801 від 10.11.2006р., в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна знайдено запис 1 про податкову заставу активів ТОВ НВП „Елтран", зареєстровану 13.12.2004р.

Із рішення ДПА у Львівській області від 14.01.2005р. № 584/10/7/25-005 про результати розгляду скарги (на яке покликається позивач, як на підставу скасування податкової застави) випливає, що воно прийнято за результатом розгляду скарги директора ТОВ НВП „Елтран" В.Федорова № 99 від 15.11.2004 на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0000132430/0/19027 від 29.07.2004, яким визначено податкове зобов'язання - штраф у сумі 39000 грн. за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі без отримання попередньої згоди податкового органу на таке відчуження. Цим рішенням ДПА у Львівській області податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0000132430/0/19027 від 29.07.2004 було скасоване, а скаргу ТОВ НВП „Елтран" -задоволено.

Однак, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, вказане рішення ДПА у Львівській області № 584/10/7/25-005 від 14.01.2005 не містить жодного висновку про неправомірність реєстрації щодо позивача податкової застави 13.12.2004. Рішення №584/10/7/25-005 від 14.01.2005 приймалося за результатами розгляду скарги директора ТОВ НВП „Елтран" В.Федорова, датованої 15.11.2004р., а податкова застава була зареєстрована 13.12.2004р., тобто після подання скарги.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів, що посилання позивача на рішення ДПА у Львівській області №584/10/7/25-005 від 14.01.2005 як на підставу позовної вимоги зобов'язати відповідача скасувати податкову заставу від 13.12.2004, є необґрунтованим.

До того ж слід зауважити, що чинним законодавством серед повноважень податкового органу не передбачено можливості вчинення такої дії як скасування податковим органом податкової застави.

Як вбачається з Довідки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 25.01.2007р. № 1685/19-020 про суму податкового боргу ТОВ НВП „Елтран", в період з 13.12.2004р. по даний час у позивача періодично виникав податковий борг. Станом на даний час у позивача числиться податковий борг по ПДВ в сумі 21,05 грн. по декларації № 29477. Докази погашення даного боргу станом на дату прийняття постанови в матеріалах справи відсутні. Відповідно до пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків звільняються з податкової застави, зокрема, з дня отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання. Вказаним пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону передбачено і ряд інших підстав для звільнення активів платника з податкової застави. Згідно з ч.2 п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону, підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" "ж" підпункту 8.7.1 цього пункту. Перелік відповідних документів визначається за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Докази наявності документу, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" "ж" пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 вищевказаного Закону стосовно податкового боргу по ПДВ в сумі 21,05 грн. в матеріалах справи відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ТОВ НВП «Елтран» на постанову господарського суду Львівської області від 07.02.2007 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 у справі №5/3426-28/404А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ТОВ НВП «Елтран» відхилити.

Постанову господарського суду Львівської області від 07.02.2007 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 у справі №5/3426-28/404Азалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О.ФедоровСуддіА.І.Брайко О.В. КарасьН.Є. МаринчакА.О.Рибченко