Ухвала суду № 32624747, 18.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 р.Справа № 1570/7817/2012

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Вінницької митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РДО Україна» до Вінницької митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2012 року ТОВ «РДО Україна» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці Державної митної служби України (на даний час Вінницька митниця Міндоходів) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми «Р» від 08.11.2012р. №79.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство є офіційним дистриб'ютором Компанії «John Deere International GmbH», уповноваженим для продажу сільськогосподарської техніки та запасних частин до неї та придбаває техніку шляхом отримання та оплати інвойсів, які виставляються компанією на підставі відповідного договору. При імпорті сільськогосподарської техніки на територію України позивачем визначена митна вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) на підставі договору купівлі-продажу товарів від 01.06.2012р. №JD-RDO1-UA-2012 та інвойсів. Однак, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки Вінницькою митницею складено Акт №н0011/2/401000000/0033720215 від 24.10.2012р., відповідно до якого позивачу, у зв'язку з невідповідністю обраного методу визначення митної вартості імпортованих товарів згідно митних декларацій, неправомірно визначено податкове зобов'язання у розмірі 424970,61 грн., чим порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості. В подальшому, на підставі даного акту, відповідачем прийнято протиправне податкове повідомлення форми «Р» від 08.11.2012р. №79, яким ТОВ «РДО Україна» безпідставно визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами господарювання у сумі 531213,26 грн. Позивач вважає незаконним посилання відповідача на прайс-лист Компанії «John Deere International GmbH», оскільки офіційні дилери компанії закупають сільськогосподарську продукцію із врахуванням системи різноманітних знижок в залежності від часу замовлення та доставки, різноманітних характеристик, умов оплати тощо.

Вінницька митниця Державної митної служби України проти позову заперечила, зазначивши, що робочою групою Вінницької митниці проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «РДО Україна» вимог законодавства України з питань державної митної справи під час митного оформлення товарів згідно митних декларацій оформлених в період з 05.07.2012р. по 04.09.2012р. В ході перевірки встановлено, що товариством заявлялась митна вартість товарів з урахуванням знижки у розмірі 23% та додаткової знижки в розмірі від 15% до 38%, однак в інвойсах та зовнішньоекономічних договорах відсутні документально підтверджені дані щодо розміру та причин отриманих позивачем знижок, що унеможливлює підтвердження факту, що вартість задекларованих товарів не є нижчою від вартості витрат на сировину та послуги при виробництві таких товарів, у зв'язку з чим заявлений розмір знижок не сумісний із практикою міжнародної торгівлі. У липні 2012 року до Київської обласної митниці ТОВ «Джон Дір Україна» було заявлено до митного оформлення товар за митною декларацією від 16.07.2012р. №125110004/2012/137884; за результатами контролю правильності визначення митної вартості Київською обласною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, а джерелом числового значення митної вартості став прайс-лист фірми «John Deere International GmbH» разом з товаросупровідними документами. Встановлено, що вартість товарів, заявлена позивачем у вантажних митних деклараціях, які були предметом перевірки, нижча ніж вартість ідентичних товарів, зазначена в прайс-листі компанії «John Deere International GmbH»., тому митна вартість товарів задекларованих товарів, оформлених в період з 05.07.2012р. по 04.09.2012р., правомірно розрахована митницею на підставі цінової пропозиції, зазначеної у вищенаведеному прайс-листі з урахуванням 23% знижки для офіційних дилерів. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Вінницька митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «РДО Україна» залишити без задоволення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при розгляді справи судом не враховано, що ні в ході проведення документальної перевірки, а ні після неї ТОВ «РДО Україна» не надавалося жодних документів на підтвердження спеціальних знижок, а неодноразове звернення митниці на це уваги судом проігноровано.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.04.2012р. між Компанією «John Deere International GmbH» (Швейцарія) та ТОВ «РДО Україна» укладено дистриб'юторський договір на поставку сільгосптехніки №JDIN-UA-DA-RDO-Odessa-04/12.

01.06.2012р. між фірмою «John Deere International GmbH» (Швейцарія) та ТОВ «РДО Україна» укладено договір (контракт) №JD-RDO1-UA-2012.

На виконання вищезазначених договорів (контрактів) в липні - вересні 2012 року на адресу позивача від фірми «John Deere International GmbH» (Швейцарія) надійшла сільськогосподарська техніка, а саме: «Комбайн силосозбиральний, новий SPFH 7250 - 1 шт. Марка: John Deere. Модель: 7250», «Комбайн зернозбиральний, новий Комбайн W650-1 шт. У зібраному стані. Модель: W650», «Жниварка причіпна, нова до зернозбиральних комбайнів John Deere: Жниварка 625 RIGID - 1шт. У зібраному стані. Модель: 625R», «Комбайн зернозбиральний, новий Комбайн W540-1 шт. Марка John Deere. Модель: W540», «Жниварка причіпна, нова до зернозбиральних комбайнів John Deere: Жниварка 622 RIGID - 1шт. Марка: John Deere. Модель: 622R».

Декларантом ТОВ «РДО Україна», з метою проведення митного оформлення товарів в режимі імпорт, до Вінницької митниці подано митні декларації №401090000/2012/014707 від 21.08.2012р., №401090000/2012/011375 від 06.07.2012р., №401090000/2012/011521 від 09.07.2012р., №401090000/2012/015535 від 03.09.2012р., №401090000/2012/015179 від 28.08.2012р., в яких митна вартість товару визначена позивачем за методом оцінки №1 - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Вартість визначена ТОВ «РДО Україна» на підставі документів, які були надані до Вінницької митниці на підтвердження відомостей про митну вартість товарів, визначеної за ціною договору, зокрема, дистриб'юторський договір на поставку сільгосптехніки №JDIN-UA-DA-RDO-Odessa-04/12, зовнішньоекономічний договір (контракт) №JD-RDO1-UA-2012 від 01.06.2012р., укладений між позивачем та фірмою «John Deere International GmbH» (Швейцарія), інвойси. Вінницькою митницею прийняті вказані документи за визначеною ціною товару за методом №1 - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Однак, у період з 21.09.2012р. по 10.10.2012р. посадовими особами Вінницької митниці, на підставі вимог п.1 ч.2 ст.351 Митного кодексу України, згідно наказу Вінницької митниці від 19.09.2012р. №663, проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «РДО Україна» вимог законодавства України з питань державної митної справи під час митного оформлення товарів згідно митних декларацій №№401090000/2012/014707 від 21.08.2012р., №401090000/2012/011375 від 06.07.2012р., №401090000/2012/011521 від 09.07.2012р., №401090000/2012/015535 від 03.09.2012р., №401090000/2012/015179 від 28.08.2012р., оформлених в період з 05.07.2012р. по 04.09.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №н0011/2/401000000/0033720215 від 24.10.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.2 ч.2 ст.52, ч.1 ст.257, ст.58 Митного кодексу України.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у липні 2012р. до Київської обласної митниці ТОВ «Джон Дір Україна» було заявлено до митного оформлення товар «Комбайн зернозбиральний: Комбайн W540-1 шт. Марка John Deere. Модель: W540» за митною декларацією від 16.07.2012р. №125110004/2012/137884. За результатами контролю правильності визначення митної вартості Київською обласною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2012р. №125000004/2012/412521/1; джерелом числового значення такої митної вартості став прайс-лист фірми «John Deere International GmbH», який подавався декларантом поряд із товаросупровідними документами.

Враховуючи цінову пропозицію у прайс-листі фірми «John Deere International GmbH» від 19.07.2012р. (лист фірми «John Deere International GmbH» від 19.07.2012 року), наявність у ТОВ «РДО Україна» статусу дилера сільськогосподарської техніки «John Deere», умови статей 1.3, 2 Договору дистриб'юції, перевіркою встановлено невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів, що призвело до невірного визначення декларантом митної вартості товарів.

З урахуванням прайс-листа фірми «John Deere International GmbH» від 19.07.2012р. митним органом застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, у зв'язку з чим митна вартість задекларованих товарів склала:

- за митною декларацією №401090000/2012/014707 від 21.08.2012р. «Комбайн силосозбиральний, новий SPFH 7250 - 1 шт. Марка: John Deere. Модель: 7250» - 1 537 728,69 грн. (156 410,10 євро);

- за митною декларацією №401090000/2012/011375 від 06.07.2012р. «Комбайн зернозбиральний, новий Комбайн W650-1 шт. У зібраному стані. Модель: W650» - 1 729 423,41 грн. (174 135,50 євро) та «Жниварка причіпна, нова до зернозбиральних комбайнів John Deere: Жниварка 625 RIGID - 1шт. У зібраному стані. Модель: 625R» - 213 281,53 грн. (21475,30 євро);

- за митною декларацією №401090000/2012/011521 від 09.07.2012р. «Комбайн зернозбиральний, новий Комбайн W650-1 шт. У зібраному стані. Модель: W650» - 1 722 711,36 грн. (174 135,50 євро) та «Жниварка причіпна, нова до зернозбиральних комбайнів John Deere: Жниварка 625 RIGID - 1шт. У зібраному стані. Модель: 625R» - 212 453,77 грн. (21475,30 євро)»

- за митною декларацією №401090000/2012/015535 від 03.09.2012р. «Жниварка причіпна, нова до зернозбиральних комбайнів John Deere: Жниварка 625 RIGID - 1шт. У зібраному стані. Модель: 625R» - 216 470,42 грн. (21475,30 євро);

- за митною декларацією №401090000/2012/015179 від 28.08.2012р. «Комбайн зернозбиральний, новий Комбайн W540-1 шт. Марка John Deere. Модель: W540» - 507 992,75 грн. (134934,03 євро) та «Жниварка причіпна, нова до зернозбиральних комбайнів John Deere: Жниварка 622 RIGID - 1шт. Марка: John Deere. Модель: 622R» - 36804,46 грн. (17867,85 євро).

На підставі вказаного акту перевірки та у зв'язку з невідповідністю обраного методу визначення митної вартості імпортованих товарів згідно МД №401090000/2012/014707 від 21.08.2012р., №401090000/2012/011375 від 06.07.2012р., №401090000/2012/011521 від 09.07.2012р., №401090000/2012/015535 від 03.09.2012р., №401090000/2012/015179 від 28.08.2012р., 08.11.2012р. Вінницькою митницею прийнято податкове повідомлення форми «Р» №79, яким ТОВ «РДО Україна» визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами господарювання у сумі 531213,26 грн. (в т.ч. за основним платежем в сумі 424970,61 грн., за фінансовими санкціями - 106242,65 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «РДО Україна» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми «Р» від 08.11.2012р. №79, суд першої інстанції прийшов до висновку, що митним органом не доведено суду, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості товарів, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів, а тому підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення у Вінницької митниці не було. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст.57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ст.58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно ст.59 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому, їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі, якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

На підставі викладених норм Кодексу, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за наступним методом №2, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки листу компанії «John Deere International GmbH» (Швейцарія) від 19.07.2012р. про надання всім офіційним дилерам базової знижки 23%, який підтверджує неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки у листі, на який посилається Митниця, йдеться про базову знижку 23% для всіх дилерів, однак ніде не зазначено, що ця знижка є граничною і не може бути збільшена для дилерів в залежності від різноманітних факторів.

Більше того, у листі від 19.07.2012р. компанія «John Deere International GmbH» прямо заявляє, що ТОВ «Джон Дір Україна», як маркетингове представництво Компанії, отримало особливі умови ціноутворення і знижки та підтверджує, що такі спеціальні умови та знижки можуть бути надані компанією «John Deere International GmbH» в залежності від часу замовлення і доставки, різноманітних характеристик, умов оплати, демонстраційних цілей тощо.

У своїх листах №1 та №2 компанія «John Deere International GmbH» також підтвердила, що загальна сума, зазначена в інвойсі, може змінюватися для однієї та тієї ж моделі в залежності від різноманітної специфікації, часу замовлення, часу доставки, умов оплати, обсягу замовлення. Як наслідок, машини з однаковою специфікацією і однаковою вагою можуть мати різну вартість, яка встановлюється шляхом ведення договірних відносин.

Слід зазначити, що ціни, надані ТОВ «РДО Україна», як дистриб'ютору, які зазначалися товариством у виставлених інвойсах та діяли з 01.06.2012р. по 31.10.2012р., були продубльовані у прас-листі Компанії «John Deere International GmbH» від 24.09.2012р., який разом з іншими документами було надано до Вінницької митниці. Більше того, ціни та порядок ціноутворення під час розгляду справи в суді першої інстанції також підтверджено офіційним листом Компанії «John Deere International GmbH» від 25.01.2013р. на кожну позицію техніки із посиланням на конкретні інвойси.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта, що в ході розгляду справи ТОВ «РДО Україна» не підтвердило отримання додаткових знижок на сільськогосподарську техніку, оскільки вважає, що позивачем підтверджено ціни на свої товари усіма, передбаченими ст.53 МК України документами, зокрема, контрактом із додатками та інвойсами. Митниця при розмитнені товарів погодилася з цими цінами, не виявила жодних розбіжностей чи ознак підробки відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. На думку колегії суддів, додатковим підтвердженням реальності цін, за які позивачем придбано товари у Компанії «John Deere International GmbH» є також і те, що ТОВ «РДО Україна» продало ці товари на території України за цінами, значно нижчими, ніж визначенні Вінницькою митницею, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки, доказів оплати. Вказане свідчить про те, що товариство мало отримати збитки у разі реалізації товарів, якщо б купило їх за ціною, визначеною митницею, а продало за дійсною ціною.

Ще одним доказом реальності цін, за якими ТОВ «РДО Україна» закупало с/г техніку та правильності методу визначення митної вартості за ціною контракту є те, що товариство вже неодноразово завозило в Україну аналогічну техніку із визначенням методу митної вартості за ціною контракту і жодних зауважень у митного органу не було.

А ні при розгляді справи в суді першої інстанції, а ні при перегляді в апеляційному порядку постанови Одеського окружного адміністративного суду, Вінницькою митницею не зазначено, який саме документ, крім вже наданих, має бути наданий позивачем на підтвердження своїх знижок та якими нормами Митного кодексу України це передбачено.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.

Статтею 1 Закону України «Про ціни та ціноутворення» знижку визначено як зменшення ціни товару виробником (постачальником) під час його продажу (реалізації).

Відповідно до ст.11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, суб'єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у тому числі у визначенні ціни договору, за виключенням цін на товар, ціни на який підлягають державному регулюванню. Жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язку сторін зовнішньоекономічного договору зазначати у договорі відомості про знижки та обґрунтовувати їх розмір. Розбіжностей у документах, наданих ТОВ «РДО Україна» для митного оформлення, щодо вартості товарів немає. Розмір цін за одиницю товару у додатках до Контракту відповідає розміру цін у інвойсах.

Також, для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів Вінницька митниця повинна мати докази (договори на покупку аналогічної техніки, специфікації, інвойси, митні декларації тощо), що ідентичні товари були продані на експорт та ввезені в Україні по ціні лише за граничною знижкою 23% від ціни, що зазначена в прас-листі Компанії «John Deere International GmbH» від 19.07.2012р. Однак такі докази відповідачем ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме листа Департаменту митних платежів №15/1-15.2-1/1682-ЕП від 13.09.2012р., Київською обласною митницею було здійснено митне оформлення товару «Комбайн зернозбиральний новий» та «Жниварка причіпна, нова до зернозбиральних товарів» марки John Deere у митному режимі транзит, що унеможливлює застосування 2-го методу до товару, оформленого за митними деклараціями №401090000/2012/014707 від 21.08.2012р., №401090000/2012/011375 від 06.07.2012р., №401090000/2012/011521 від 09.07.2012р., №401090000/2012/015535 від 03.09.2012р., №401090000/2012/015179 від 28.08.2012р. у митному режимі імпорт.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що обраний ТОВ «РДО Україна» метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є правильним, митному органу з боку товариства були подані достовірні відомості про визначення митної вартості, які базувались на документально підтверджених даних, а тому відсутні підстави для збільшення податкових зобов'язань позивача.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Вінницької митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 19.07.2013р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.