Ухвала суду № 32620705, 19.07.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-5486/2011

Провадження № 22ц/779/1896/2013

Категорія 41

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Томин О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої: Томин О.О.,

суддів: Пнівчук О.В., Малєєва А.Ю.,

секретаря: Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про надання дозволу на проведення проектно-пошукових робіт, визнання незаконним дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області на виконання будівельних робіт та усунення перешкод у користуванні квартирою та прибудинковою територією, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.06.2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.06.2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про надання дозволу на проведення проектно-пошукових робіт, визнання незаконним дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області на виконання будівельних робіт та усунення перешкод у користуванні квартирою та прибудинковою територією задоволено.

Визнано нечинним рішення №475 від 23 листопада 2006 року виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про надання дозволу на проведення проектно-пошукових робіт (згідно з висновками міжвідомчої комісії від 19.10.2006 року №07) підприємцю ОСОБА_3 для переобладнання власної квартири АДРЕСА_2, під дизайн-студію, з добудовою та влаштуванням окремого входу зі сторони двору при умові укладення угоди з виконавчим комітетом міської ради про участь у соціально-економічному розвитку міста.

Визнано незаконним дозвіл №667 від 06 серпня 2010 року інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області на виконання фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 будівельних робіт з переобладнання власної квартири АДРЕСА_2, під дизайн-студію, з добудовою та влаштуванням окремого входу зі сторони двору.

Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою та прибудинковою територією, а саме припинити незаконне будівництво та привести прибудинкову територію будинку АДРЕСА_3 до її попереднього стану - знести огорожу та провести демонтаж фундаменту.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 17,00 грн. судового збору та 37,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнуто з виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_2 53,65 грн. сплаченого судового збору.

Стягнуто з інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_2 53,65 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області подали апеляційні скарги, в яких посилаються на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, постановлене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 зазначає, що ОСОБА_2, звертаючись до суду для захисту свого порушеного права, однією із позовних вимог зазначив, що підлягає в судовому порядку визнання нечинним рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №475 від 23.11.2006 року про надання дозволу на проведення проектно-пошукових робіт підприємцю ОСОБА_3 для переобладнання власної квартири АДРЕСА_2, під дизайн-студію, з добудовою та влаштуванням окремого входу зі сторони двору. Однак, позивач пропустив строк позовної давності для звернення з даною вимогою і не подав клопотання про його поновлення. Тому просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яких відмовити в задоволенні позовних вимог.

Щодо поданої апеляційної скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, то апелянт вважає, що суд порушив права відповідача, оскільки на адресу інспекції була направлена тільки повістка про виклик до суду без ухвали про відкриття провадження по справі, копії позовної заяви та доданими до неї документами. 15.02.2013 року представник апелянта ознайомився з матеріалами даної справи, однак, після того жодних повідомлень про розгляд справи не отримували. Крім того вважають, що дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 06.08.2010 року №667 з переобладнання квартири АДРЕСА_2 під дизайн-студію, з добудовою та влаштуванням окремого входу зі сторони двору, відповідають вимогам чинного законодавства. Зокрема, посадові особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю не вправі вимагати для одержання дозволу на виконання підготовчих робіт документи, не передбачені законодавством. Також зазначають, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Враховуючи те, що у рішенні суду не містяться будь-які фактичні обставини із посиланням на те, яка саме шкода завдається та які норми ДБН порушено, а також не проведено експертизу об'єкта, яка б встановила відхилення від проекту чи інші умови, вважають, що знесення за таких обставин є неприпустимим. Просять у позові відмовити.

В судовому засіданні Апеляційного суду представники апелянтів доводи поданих апеляційних скарг підтримали. Позивач та представник виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Відповідач ОСОБА_4 доводи апеляційних скарг підтримав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянтів, відповідача ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №475 від 23.11.2006 року «Про матеріали управління архітектури і містобудування виконкому міської ради» підприємцю ОСОБА_3 дозволено проведення проектно-пошукових робіт (згідно з висновками міжвідомчої комісії від 19.10.2006 року №07) для переобладнання власної квартири АДРЕСА_2, під дизайн-студію, з добудовою та влаштуванням окремого входу зі сторони двору при умові укладення угоди з виконавчим комітетом міської ради про участь у соціально-економічному розвитку міста (а.с. - 5, т. 1).

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області фізичній-особі підприємцю ОСОБА_3 06.08.2010 року надано Дозвіл №667 на виконання будівельних робіт з переобладнання власної квартири АДРЕСА_2, під дизайн-студію, з добудовою та влаштуванням окремого входу зі сторони двору (а.с. - 215, т. 1).

Встановлено також, що ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 18.04.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованим в реєстрі за №478 Д, належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 (а.с. 6 - 8, т. 1).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Дозвіл №667 на виконання будівельних робіт, виданий інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, не відповідають вимогам чинного законодавства. Переобладнання квартири АДРЕСА_2 порушує права позивача на безперешкодне користування власною квартирою та прибудинковою територією в безпечних для життя та здоров'я умовах, оскільки створює несприятливий мікроклімат у дворі будинку внаслідок порушення природного освітлення його квартири.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить розгляд і внесення до відповідних органів виконавчої влади пропозицій до планів і програм будівництва та реконструкції об'єктів на відповідній території.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, а також урахуванням законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване рішення виконавчого комітету про надання підприємцю ОСОБА_3 дозволу на проведення проектно-пошукових робіт прийнято на підставі матеріалів управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з порушенням вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про основи містобудування».

Земельна ділянка для обслуговування будинку АДРЕСА_4, в якому проживає ОСОБА_2, є прилеглою до земельної ділянки для обслуговування будинку АДРЕСА_3, в якому відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснюють облаштування дизайн-студії.

А тому, переобладнання відповідачами квартири під дизайн-студію з добудовою та влаштуванням окремого входу зі сторони двору повинно здійснюватись з урахуванням законних інтересів позивача, як користувача прилеглої земельної ділянки та власника квартири АДРЕСА_1.

Згідно ст. 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка діяла на момент винесення оскаржуваного рішення, до відання виконавчих органів міських рад належить також видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт.

Відповідно до пп. 3 п. б ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

У відповідності до п.п. г, е ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон, оформити актом із землекористувачами відсутність взаємних претензій.

Однак, вказаних положень норм ЗК України щодо обов'язку ОСОБА_3, як суміжного землекористувача, виконавчим комітетом при винесенні рішення №475 від 23 листопада 2006 року про переобладнання власної квартири під дизайн-студію, з добудовою не враховано.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дозвіл №667 на виконання будівельних робіт з переобладнання власної квартири АДРЕСА_2, під дизайн-студію з добудовою та влаштуванням окремого входу зі сторони двору, виданий інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області фізичній-особі підприємцю ОСОБА_3 06.08.2010 року з порушенням вимог ч. 7 ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» щодо подання документів, необхідних для прийняття рішення про надання такого дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи, у проектній документації з переобладнання квартири АДРЕСА_2, під дизайн-студію з добудовою та влаштуванням окремого входу зі сторони двору, поданій ОСОБА_3 для надання дозволу на виконання будівельних робіт передбачено зміну фасаду будинку, а тому відповідно до ДБН А.2.2.-3-2004, необхідне відповідне погодження проектної документації, яке належним чином не проведено (а.с. 120 - 131, 178 - 196, т. 1).

Крім того, при видачі дозволу №667 не враховано, що спірна добудова погіршує житлові умови ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_1, оскільки створює несприятливий мікроклімат у дворі будинку, порушує природне освітлення його квартири.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про визнання нечинними: рішення №475 від 23 листопада 2006 року виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про надання дозволу на проведення проектно-пошукових робіт та дозволу №667 від 06 серпня 2010 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області на виконання будівельних робіт з переобладнання квартири АДРЕСА_2, під дизайн-студію, з добудовою та влаштуванням окремого входу зі сторони двору, а також обґрунтовано зобов'язав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою та прибудинковою територією, а саме припинити незаконне будівництво та привести прибудинкову територію будинку АДРЕСА_3 до її попереднього стану - знести огорожу та провести демонтаж фундаменту.

Що стосується доводів представника апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду, то такі не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

За визначенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що позивач довідався про порушення своїх законних прав у 2011 році, коли відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розпочато ведення будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_2.

Враховуючи зазначене, судова колегія приходить до висновку про те, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права в межах строку позовної давності.

Крім того, посилання представника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області щодо порушень судом норм процесуального права, зокрема ненаправлення копій процесуальних документів та додатків, неотримання повідомлень про розгляд справи не заслуговують на увагу, оскільки за змістом вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, у випадку якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, а зазначені апелянтом порушення не є підставою для скасування правильного по суті рішення.

Таким чином, рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.06.2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Пнівчук О.В.

Малєєв А.Ю.