Ухвала суду № 32620476, 25.07.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"25" липня 2013 р. Справа № 806/429/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Бучик А.Ю.,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю позивача, представників відповідача Мишаковського О.Ю., Беспризванного А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_5 та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" травня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства внутрішніх справ України, Департаменту внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України, Відділу внутрішньої безпеки в Житомирській області Департаменту внутрішньої безпеки Міністерства Внутрішніх Cправ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, відшкодування моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом, вимоги за яким уточнив та просив визнати протиправним та скасувати наказ МВС України від 19.11.2012 року №985 о/с в частині внесення змін до Наказу МВС України від 01.07.2011 року №900 о/с щодо встановлення йому посадового окладу в розмірі 900 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби в розмір 0%, надбавки за оперативно - розшукову, розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно - аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно - службову діяльність в розмірі 0%.

Також, позивач просив визнати протиправними та скасувати рішення Департаменту внутрішньої безпеки МВС України, якими йому зменшено розміри премії, та зобов'язати прийняти рішення, яким встановити розмір премії за листопад, грудень 2012 року у розмірі 100%; рішення УМВС України в Житомирській області та відділу внутрішньої безпеки в Житомирській області ДВБ України, яким йому відмовлено в наданні матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2012 рік та зобов'язати УМВС України в Житомирській області прийняти рішення про надання йому матеріальної допомоги у розмірі 6214, 96 грн., провести перерахунок грошового забезпечення за листопад і грудень 2012 року з урахуванням посадового окладу в розмірі 950 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби в розмірі 50%, надбавки за оперативно - розшукову, розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади, оперативно - службову діяльність у розмірі 50% та премії за листопад і грудень 2012 року у розмірі 100%, а також, нарахувати та виплатити йому різницю між фактично отриманим грошовим забезпеченням і тим, право на яке він мав з урахуванням раніше встановлених розмірів посадового окладу, надбавок і премії.

Окрім того, позивач просив визнати протиправними дії ВВБ в Житомирській області ДВБ України в період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року щодо намагання отримати інформацію від комунальної установи Центральна міська лікарня №2 м. Житомира та обласної клінічної лікарні імені О.Ф. Гербачевського щодо його стану здоров'я та стягнути на його користь в солідарному порядку з МВС України, ДВБ МВС України, ВВБ в Житомирській області 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У зв"язку із звільненням із служби, при розгляді справи судом першої інстанції, позивач просив зобов'язати УМВС України в Житомирській області перерахувати і виплатити йому грошове забезпечення за січень - березень 2013 року, у тому числі, за час відпустки (з 11 лютого 2013 року), матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік, виготовити і направити до Пенсійного фонду його грошовий атестат, зазначивши в ньому раніше встановлений розмір грошового забезпечення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_5

Зобов'язано УМВС України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_5 премію за жовтень, листопад і грудень 2012 року із розрахунку 100 відсотків.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог УМВС України в Житомирській області звернулося з апеляційною скаргою в якій просить скасувати судове рішення у названій частині та відмовити у задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права щодо даних позовних вимог.

Позивач в апеляційній скарзі на судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, просить судове рішення скасувати та прийняти нове - про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом не перевірені прийняті відповідачем накази та рішення відповідно до норм ч.3 ст.2 КАС України.

Заслухавши доводи позивача та представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що підполковник міліції ОСОБА_5 з серпня 1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ у Відділі внутрішньої безпеки в Житомирській області на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах ВВБ в Житомирській області ДВБ МВС України.

Під час проходження служби, у період з 24.10.2012 року по 29.12.2012 року ОСОБА_5 перебував на лікуванні у Центральній міській лікарні м. Житомира та у обласній клінічній лікарні ім. О.Ф.Гербачевського Житомирської області. Саме у вказаний період, Наказом МВС України від 19.11.2012 року №985 ОСОБА_5 зменшено посадовий оклад з 950 на 900 грн. та скасовано надбавки за виконання особливо важливих завдань і проведення оперативно розшукової діяльності та інформаційно - аналітичне забезпечення органів державної влади й оперативно - службову діяльність, які були встановлені у розмірі 50%. Також, премію за жовтень 2012 року, яка виплачувалась у листопаді 2012 року, зменшено позивачу (порівняно з вереснем) зі 100% до 10%, за листопад і грудень - до 1%, за січень-березень 2013 року - до 10%.

В послідуючому, наказом від 25 березня 2013 року №246 відповідач зберіг за позивачем попередньо встановлені йому розміри посадового окладу і надбавок на період його хвороби, а саме, по грудень 2012 року включно, про що зроблено необхідний перерахунок. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, заборгованість в цій частині виплачено у повному обсязі.

Разом з тим, УМВС України в Житомирській області не привів у відповідність з чинним законодавством розмір премії (100%) за період хвороби позивача, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що такі дії є протиправними.

Зазначені висновки суду першої інстанції узгоджуються з приписами постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ

Так, відповідно до п.2 даної постанови, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Міністерством надзвичайних ситуацій, Державною інспекцією техногенної безпеки, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 5 зазначеної постанови керівникам вказаних органів надане право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, - у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами згідно з додатками 1 - 23 і 30 - 32 за аналогічними посадами, а також різного роду надбавки, в тому числі і ті, що отримував позивач, у розмірі до 50%.

Окрім того, в межах виділених асигнувань керівникам надане, також, право здійснювати преміювання.

Враховуючи вищевикладене, до виключної компетенції керівника належить не лише право встановлювати самі надбавки і премії, але і право визначати їх розмір.

Також, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року N 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за N 205/14896, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі- Інструкція), положення якої узгоджуються з Постановою.

Так, відповідно до пункту 3.2.1 Інструкції, особам рядового і начальницького складу, що звільнені від служби через хворобу на підставі листків непрацездатності або перебувають у відпустці через хворобу, зберігається виплата грошового забезпечення в розмірі, одержуваному на день хвороби, але не більш ніж за чотири місяці, крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні.

З урахуванням зазначених норм грошове забезпечення ОСОБА_5 за весь час його хвороби не повинно було зменшуватись порівняно з тим грошовим забезпеченням, яке він отримав в останній перед хворобою місяць. Тобто, по грудень 2012 року включно він мав отримати грошове забезпечення з розрахунку розміру посадового окладу - 950 грн., надбавок - 50%, премії - 100%.

Отже, є обгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що в спірних правовідносинах дії керівника не узгоджуються з повноваженнями, визначеними згаданою постановою Кабінету Міністрів України, оскільки не було враховано особливостей оплати праці осіб, звільнених від служби через хворобу, а тому позовні вимоги ОСОБА_5 щодо перерахунку та виплатити премії у розмірі 100% за період його хвороби підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги УМВС України в Житомирській області зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення у названій частині.

Також, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування судового рішення і в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Як зазначалося вище, саме на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" керівникам вказаних органів надане право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, - у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами згідно з додатками 1 - 23 і 30 - 32 за аналогічними посадами, а також різного роду надбавки.

Як убачається з матеріалів справи, після виходу на службу, позивачеві встановлено, посадовий оклад (900 грн.) в межах затвердженої Постановою схеми посадових окладів. Порядок та умови виплати надбавок та премії, як зазначено в п.5 Постанови, визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань, право оцінки яких має виключно керівник. У разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується саме керівником, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що суд не наділений повноваженнями втручатися в оцінку результатів роботи працівника та, відповідно, коригувати розміри встановлених йому надбавок і премій.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушення чинного законодавства при зменшенні розміру грошового забезпечення позивачу, починаючи з січня 2013 року відсутні.

Доводи ОСОБА_5 про те, що у керівника були відсутні підстави для зменшення надбавки відповідно до п.2.5.2, п.2.6.2, п.2.6.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не заслуговують уваги, оскільки підставою для зменшення надбавки було подання начальника Департаменту внутрішньої безпеки від 30.10.2012 року. За змістом якого, ОСОБА_5 за результатами оперативної наради від 22.10.2012 року №1815 суворо вказано на відсутність результатів в оперативно-службовій діяльності та невиконання завдань, поставлених на оперативній нараді від 23.07.2012 року (а.с.54).

Є безпідставними та правомірно не задоволено судом першої інстанції позовні вимоги щодо виплати грошового забезпечення за час відпустки у лютому-березні 2013 року, оскільки такі виплати здійснювалися відповідно до вимог п. 3.6.1 Інструкції, оскільки виплата грошового забезпечення здійснюється у розмірі, встановленому за основною штатною посадою на день вибуття у відпустку. Як встановлено судом, позивачу виплачено грошового забезпечення за час відпустки у лютому-березні 2013 року, виходячи з розміру, встановленого в січні 2013 року.

Так само, є безпідставним доводи позивача щодо зобов"язання відповідача виплати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2012 рік.

Так, відповідно до підпункту 3 пункту 5 Постанови, виплата працівникові матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов'язком керівника. Окрім того, за змістом п.2.16.2 Інструкції, зазначена матеріальна допомога надається за мотивованим рапортом.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, позивачем не подавався рапорт для виплати допомоги за 2012 рік. Зазначені обставини не підтвердили і свідки, допитані судом першої інстанції за клопотанням позивача.

Також, не надано позивачем і доказів того, що відповідачами було порушено його право на отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік, та що така матеріальна допомога не виплачена.

Доводи апелянта про те, що виплата премії у розмірі 100% за грудень 2012 року, яку відповідач має нарахувати за рішенням у даній справі лише в січні 2013 року буде впливати на розмір його матеріальної допомоги не узгоджується з вимогами п.2.16.1 Інструкції.

За змістом вказаного пункту Інструкції особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірах, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати.

З матеріалів справи убачається та не заперечується позивачем, що саме із розрахунку розміру місячного грошового забезпечення на момент виплати нараховано та виплачено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік (а.с.211).

Не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і доводи позивача з приводу протиправності дій ВВБ в Житомирській області ДВБ МВС України щодо витребуванням інформації про стан його здоров"я.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, звернення відповідача, як роботодавця, до медичних закладів для з'ясування стану здоров'я і причин відсутності позивача на службі не свідчить про незаконне отримання і використання інформації про його особу, оскільки така перевірка є результатом реалізації роботодавцем своїх повноважень по підтриманню службової дисципліни. Доказів на підтвердження того, що така інформація була використана відповідачами поза межами служби позивача не надано та не встановлено судом.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову у названій частині, суд першої інстанції правильно зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено в незначній частині, порушення було не тривалим, а сама сума заборгованості - не значною. Позивачем не доведено причинний зв'язок між зазначеними порушеннями і погіршенням його стану здоров"я.

Окрім того, слід зазначити, що на час звернення до суду із позовною заявою ОСОБА_5 перебував на службі, після отримання позовної заяви відповідач, практично, визнав позов і не зволікав з поновленням тих його прав, які в дійсності були порушені, перерахував посадовий оклад та виплатив кошти.

Обгрунтовано відмовлено судом першої інстанції і у задоволенні позовних вимог щодо виплати ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги при звільненні та виготовленні та направленні грошового атестату з урахуванням посадового окладу у розмірі 950 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у розмірі 50%, надбавки за оперативно-розшукову, розвідувальну чи контр розвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність у розмірі 50% та з урахуванням премії за березень 2013 року у розмірі 100%.

Як встановлено судом та убачається з матеріалів справи, позивач не отримував посадовий оклад та зазначені надбавки у розмірах, які ним зазначено, а тому підстави для перерахунку грошової допомоги відсутні. Так само, відсутні і підстави для внесення змін до грошового атестату.

Окрім того, при зверненні до суду з вказаними вимогами, позивачем не зазначено хто і в який спосіб порушив його права при звільненні зі служби і після звільнення, а лише послався на пункти Інструкції щодо обов"язку по внесенню до грошового атестату відповідних даних та направлення до Пенсійного фонду та на ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Доводи ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про те, що задоволення його позовних вимог про виплату премії за жовтень, листопад та грудень 2012 року вплине на зміст грошового атестату, суд не приймає до уваги, оскільки порушене право позивача відновлено судовим рішенням 21.05.2013 року, яке переглядається судом апеляційної інстанції, отже, дані обставини не існували на час звернення до суду з вказаними вимогами.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення в часині відмови у задоволенні позовних вимог, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" травня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська А.Ю.Бучик

Повний текст cудового рішення виготовлено "26" липня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:РП

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_5 АДРЕСА_1

3- відповідачу Міністерство внутрішніх справ України вул. Богомольця, 10,м.Київ,01024 4 - Департамент внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України вул.Академіка Богомольця,10,м.Київ,01024

5 - Відділ внутрішньої безпеки в Житомирській області Департаменту внутрішньої безпеки Міністерства Внутрішніх Cправ України вул. Старий Бульвар,5/37,м.Житомир,10008 6 - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області Старий Бульвар,5/37,м.Житомир,10008

7 - третьої особи Головного управляння Державної казначейської служби України в Житомирській області, бульвар Новий, 5 м. Житомир, 10014