Ухвала суду № 32620279, 24.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Наумова К.Г.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року справа №805/6720/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Сухарька М.Г..

суддів Гаврищук Т.Г., Білак С.В.,

секретар судового засіданні Костроміна Г.С.,

за участю сторін: від позивача Кушнір П.Т., від відповідача Мартиненко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційно-інформаційний центр» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 р. в справі № 805/5380/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційно-інформаційний центр» до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька про скасування вимог про сплату боргу та рішень про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультаційно-інформаційний центр» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька скасування вимог про сплату боргу № Ю-140, № Ю-597 від 14.12.2012 року та рішень про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 54/03, № 55/03 від 11.03.2013 року, в обґрунтування якого зазначив, що на підставі акту перевірки № 556 відповідачем сформовані вимоги про сплату боргу № Ю-140 на суму 5935,75 грн. та Ю-597 на суму 1469,10 грн., прийняті рішення про застосування штрафних санкцій № 54/03 від 11.03.2013 р. на суму 587,64 грн. та № 54/03 від 11.03.2013 р. на суму 10874,17 грн.

Позивач зазначає, що підставою для прийняття вимог та рішень є хибні висновки відповідача щодо необхідності сплати страхових внесків у розмірі 33, 2 % та 2 % з виплат громадянам України: ОСОБА_5, ОСОБА_6. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 - за угодами цивільно-правового характеру, які здійснювались позивачем у період з серпня 2009 року по червень 2010 року. На думку перевіряючих, ці угоди є договорами на виконання робіт, тому заявник порушив численні норми законодавства, які зобов'язують його нараховувати і сплачувати страхові внески з виплат за цими угодами та надавати відповідну інформацію у пенсійний фонд для проведення персоніфікації та обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Також, як вказує позивач, підставою для нарахування та стягнення недоїмки у сумі 1 469,10 грн., зазначеної у вимозі про сплату боргу від 14.12.2012 рок № Ю-597, та застосування фінансових санкцій у сумі 587,64 грн., зазначених у рішенні від 11.03.2013 року № 55/03, стали висновки відповідача щодо несплати заявником страхових внесків у розмірі 36, 77 % та 3,6 % з фонду оплати праці працівників підприємства в період з березня по травень 2012 року.

На думку позивача, ці висновки не відповідають дійсності. У зазначений період підприємством сплачені внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування в повному обсязі, навіть, з перебільшенням, що підтверджується платіжними дорученнями, які були надані перевіряючим під час перевірки, але останні їх не взяли до уваги.

На підставі викладеного просив суд скасувати вимоги про сплату боргу № Ю-140, № Ю-597 від 14.12.2012 року та рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 54/03, № 55/03 від 11.03.2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права апелянт просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про задоволення позову, зазначає про неврахування судом того факту, що договори, укладені між позивачем та фізичними особами є угодами цивільно-правового характеру, а не трудовими угодами. Також зазначає, що судом першої інстанції не враховані у рішенні ті обставини, що у перевіряє мий період підприємством сплачені внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування в повному обсязі. Неврахування цих обставин призвело до порушень норм матеріального права та неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі акту перевірки № 556 посадовими особами Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька сформовані вимоги про сплату боргу № Ю-140, № Ю-957 та прийняті рішення про застосування штрафних санкцій № 214/02 та № 215/02.

В результаті адміністративного оскарження рішення відповідача №№ 214/02, 215/02 скасовані рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.02.2013 року та зобов'язано відповідача прийняти нові рішення про застосування фінансових санкцій до позивача відповідно до вимог діючого законодавства.

11 березня 2013 р. відповідачем прийнято рішення № 54/03 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, відповідно до якого до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційно-інформаційний центр" застосовано фінансові санкції у розмірі 10 874, 17 грн. (а.с.32) та рішення № 55/03 про застосування штрафних санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційно-інформаційний центр" в розмірі 587, 64 грн. (а.с.33).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у 2009 році були укладені договори на виконання робіт. Сторонами даних договорів є "Замовник" та "Виконавець". Згідно предмету договору, виконавець за дорученням замовника зобов'язується виконувати роботи (а.с.51-62). У подальшому між позивачем і громадянами, з якими укладались вказані договори, були підписані акти прийому-передачі виконаних робіт (а.с. 137-148).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Страхувальниками, згідно з п. 1 ст. 14 цього Закону, є роботодавці, зокрема, підприємства, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1.10. 15 статті 11 цього Закону.

Стаття 15 Закону № 1058 передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом (ст. 18 Закону).

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються, зокрема, для роботодавця на виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 1 цього Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону № 400 для платників збору, визначених п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають, зокрема, винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Для роботодавців страхові внески до солідарної пенсійної системи згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Отже, на суми винагород за виконану роботу, що виплачує підприємство фізичній особі (крім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців), внески на загальнообов'язкове державне страхування нараховуються у розмірі 33,2 % та утримуються із зазначенням сум у розмірі 2 % на загальних підставах.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийняття відповідачем вимог № Ю-140 від 14.12.2012 р. та рішення № 54/03 від 11.03.2013 р.

Щодо вимог позивача про скасуванням вимоги № Ю-597 від 14.12.2012 року та рішення від 11.03.2013 року № 55/03, суд зазначає наступне.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати встановлено порушення вимог ст.ст. 4, 7-9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а сааме:

у березні-травні 2012 року, згідно розрахунково-платіжних відомостей про нарахування заробітної плати, сума нарахованого єдиного внеску по ставці 36,77 % складає 1 338,10 грн. Данні про нарахування сум заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок до Пенсійного фонду надані не були. Тобто встановлено факт заниження суми заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок, відповідно до класу професійного ризику виробництва (36,77 %) на загальну суму 1338,10 грн.;

у березні-травні 2011 року підприємством були занижені суми єдиного внеску по ставці 3, 6 % у загальній сумі 131,00 грн.

Пунктом 1 ч. 2. ст. 6 цього Закону передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а згідно п. 4 цієї ж статті - подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Відповідно до ст. 7 вищезазначеного Закону єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Аналогічні вимоги встановлені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. № 22-2.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач самостійно не подавав до УПФУ в Київському районі м. Донецька звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період березень - травень 2012 року.

У позовній заяві позивач вказує, що підставою для нарахування та стягнення недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу від 14.12.2012 року № Ю-597, та застосування фінансових санкцій, визначених у рішенні від 11.03.2013 року № 55/03, стали висновки відповідача щодо несплати заявником страхових внесків у розмірі 36, 77 % та 3, 6 % з фонду оплати праці працівників підприємства в період з березня по травень 2012 року. При цьому на спростування вказаних висновків позивач посилається на платіжні доручення.

Однак, як вказувалось раніше, відповідачем винесено спірну вимогу та рішення у зв'язку з порушенням позивачем вимог ст.ст. 4, 7-9 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо правильності нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, а не її сплати.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своєчасності нарахування та обчислення єдиного внеску підприємством надавались розрахункові відомості за березень-травень 2012 року (а.с.166-180). Разом з тим, вказані відомості не містять дати виготовлення та обчислення позивачем єдиного внеску, прізвища, ім'я та по батькові особи, яка їх підписала, не вказана посада особи, яку вона займає. Крім того, зазначені відомості позивачем при проведенні перевірки відповідачу не надавались, про що зазначено в акті перевірки (а.с.12), а тому вказані відомості не можуть бути прийняті як підтвердження своєчасного та в повному обсязі нарахування та обчислення позивачем єдиного внеску.

Доводи апелянта стосовно того, що Управлінням пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька в цьому випадку перевірялось саме наявність боргу зі сплати єдиного внеску а не правильність нарахування та його сплати, колегія суддів вважає необґрунтованими з підстав, зазначених вище.

Приведені вище обставини свідчать про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що спірні вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій контролюючим органом прийняті з порушенням чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційно-інформаційний центр» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 р. в справі № 805/5380/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 р. в справі № 805/5380/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційно-інформаційний центр» до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька про скасування вимог про сплату боргу та рішень про застосування штрафних санкцій - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 24 липня 2013 року, в повному обсязі ухвала виготовлена 29 липня 2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Гаврищук Т.Г.

Білак С.В.