Постанова № 32620287, 24.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року справа №805/4703/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді : Гайдар А.В., Лях О.П.

при секретарі судового засідання Романенко Т.О.

за участю представників:

позивача: Кириченко В.І.

відповідача: Пікалов Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Промстроймонтаж» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у адміністративній справі № 805/4703/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Промстроймонтаж» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Промстроймонтаж» (ПАТ «Промстроймонтаж, позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби (ДПІ у м.Краматорську, відповідач) про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000051503/5685 від 07.03.2013р., яким ПАТ «Промстроймонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59 516,25 грн., у тому числі за основним платежем 47 613,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 11 903,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 01.02.2013р. №204/15-3-32737481, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у адміністративній справі № 805/4703/13-а у задоволенні позову відмовлено (а.с.107-110). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції у повному обсязі погодився з висновками податкового органу про нереальність придбання товару, внаслідок недоліків заповнення товаро - транспортних накладних, та контрагента позивача.

Не погодившись рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови, як прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі (а.с.113-116). Наданими документами до суду, та ті які були предметом перевірки доводять реальність господарської операції з придбання товару, яка була здійсненна з контрагентом. Вказують на наявність права на формування податкового кредиту за другою подією по факту придбання товару. Спірний товар був використаний у господарській діяльності.

Представник позивача - апелянта підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував у повному обсязі, з огляду на недоліки заповнення ттн. та контрагента позивача, який має сумнівний характер добросовісного продавця.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «Промстроймонтаж» зареєстровано Виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 32737481, місцезнаходження: 84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Двірцева, буд.10, кв.69), про що видане відповідне свідоцтво серія А00 №608389.

Згідно свідоцтва №100339955 позивач від 10.06.2011р. зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, та перебуває на обліку у відповідача.

ДПІ у м.Краматорську від Західної МДПІ м.Харькова Харківської області Державної податкової служби отримано акт від 26.09.2012р. №419/22-204/37190531 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.03.2010 р. по 30.06.2012 р.

В якому зазначалось, що за період з 01.03.2011 р. по 29.02.2012 р. діяльність ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» не підтвердило жодним первинним документом здійснення господарської діяльності, руху активів у процесі господарських операцій.

Державною податковою інспекцією у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Промстроймонтаж» з питань підтвердження фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» (код за ЄДРПОУ 37190531) за період з 01.08.2011 по 31.08.2011., по закінченню якої складено акт перевірки від 01.02.2013р. №204/15-3-32737481.

Із акту перевірки від 01.02.2013р. було встановлено наступне.

ПАТ «Промстроймонтаж» включило до складу податкового кредиту серпня 2011 року суми податку на додану вартість в розмірі 47 613,00 грн. на підставі податкових накладних №193 від 03.08.2011 та №194 від 03.08.2011, які були видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія СТГ» на виконання умов договору поставки № 28/02-11 від 28.02.2011 та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та декларації з ПДВ за серпень 2011.

Внаслідок недоліків заповнення товаро - транспортних накладних, не прийнятті податковим органом до уваги, як належні документи, що підтверджують факт здійснення придбання товару та його перевезення, та враховуючи акт перевірки Західної МДПІ м.Харькова Харківської області Державної податкової служби отримано акт від 26.09.2012р. №419/22-204/37190531 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ», як недоліки в контрагенті позивача, податковий орган-відповідач прийшов до висновків про порушення:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, а саме встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 47 613,00 грн. протягом серпня 2011 року.

На підставі акту перевірки від 01.02.2013р. №204/15-3-32737481 винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0000051503/5685 від 07.03.2013р., яким ПАТ «Промстроймонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59 516,25грн., у тому числі за основним платежем 47 613,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 11 903,25 грн. (а.с.19).

Правову основу на віднесення сум податку до податкового кредиту, дату виникнення такого права та інші питання пов'язані з цим, врегульовано ст.198 ПК України, яка і покладена в основу порушення, як матеріальна норма.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував для себе податковий кредит по взаємовідносинам за серпень 2011 року за другою подією.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 198.6 ст.198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з позиції податкового органу, що вбачається з його акту перевірки, позивачем не підтверджено суми податку, нарахованого у зв'язку з придбанням товарів, які не підтверджені належними документами податкового та бух обліку, безпосередньо має місце недоліки складання ТТН., внаслідок чого не може бути взята до уваги як доказ, транспортування товару, та як наслідок не підтвердження реальності операції, при чому має місце недоліки контрагента позивача, що також підтверджує відсутність реальності операції та відсутності права на формування податкового кредиту.

Здійснюючи апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції, в межах спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що в даному випадку має місце встановлення доведеності або відсутності цього за наявним доказами та надання таким доказам належної оцінки щодо правомірності формування податкового кредиту за серпень 2011 року позивача за наслідками господарських взаємовідносин з контрагентом.

Як встановлено матеріалами справи, між ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ» (надалі - постачальник) та ЗАТ «Промстроймонтаж» (надалі - покупець) було укладено договір поставки №28/02-11 від 28.02.2011р., відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю відповідний товар, а покупець зобов'язується належним чином прийняти та своєчасно сплатити його в об'ємі та на умовах, передбачених даним договором. Поставка товару здійснюється на умовах EXW транспортом покупця (а.с.21-22).

На підтвердження здійснених операцій з придбання товарів у ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ» позивачем для перевірки були надані наступні документи:

- договір поставки № 28/02-11 від 28.02.2011, укладений між продавцем - ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ» та покупцем - ПАТ «Промстроймонтаж»;

- видаткові та податкові накладні;

- журнал-ордер та відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» за період з 01.08.2011 по 31.12.2011;

- товарно-транспортна накладна б/н від 03.08.2011 та подорожній лист вантажного автомобіля № 760308 від 03.08.2011. (а.с.23-28).

На підставі договору поставки № 28/02-11 від 28.02.2011, укладеного між ПАТ «Промстроймонтаж» та ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ», позивач отримав від постачальника товар в асортименті на загальну суму 285 679,00 грн., в тому числі ПДВ 47 613,00 грн.

Відповідно до п.3.1 вищевказаного договору поставки, поставка товару здійснюється на умовах EXW (транспортом покупця) згідно умов Інкотермс 2000.

Пунктом 6.1 вказаного договору поставки зазначено, що розрахунки по дійсному Договору між сторонами здійснюються шляхом перерахування Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника грошових коштів на протязі п'яти календарних днів з моменту поставки Товару Покупцю.

Документів щодо проведення розрахунків між суб'єктами господарювання за вищевказаним договором поставки за отриманий товар у серпні 2011 року, та інформацію щодо стану взаєморозрахунків між сторонами на кінець періоду, що перевірявся, та на момент перевірки не надано.

Згідно журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» операція з придбання позивачем товарів за вищевказаним договором поставки відображена наступними проводками:

- Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» Кт 511 «Довгострокові векселя видані в національній валюті» - 370 000,00 грн.;

- Дт 207 «Запасні частини» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» - 237 065,83 грн.;

- Дт 6441 «Розрахунки по податкам» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» - 47 613,17 грн.

Згідно журналу-ордеру по рахунку 631 кредиторська заборгованість станом на 01.08.2011 складає 84321,00грн., станом на 31.12.2011 - 0,00 грн.

Згідно наданих суду першої інстанції наказів та актів підписаних у складі комісії підприємства, придбаний товар у повній мірі був використаний у господарській діяльності, при чому асортимент необхідності придбання такого товару узгоджується з тими приладами та установами, які перебувають у позивача у користуванні та використанні (а.с.87-102). Колегія суддів зазначає, що розглядаючи спір по суті спору, судом першої інстанції не було надано обґрунтованої оцінки зазначеним документам, як доказам, що підтверджують використання придбаного товару.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно до ч.2 ст.9 зазначеного Закону України первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Розділом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 (надалі - Правила), визначено наступні поняття:

- подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.11.1 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з п.11.5 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

У відповідності з п.11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Пунктом 8.26 Правил встановлено, що вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Відповідно до товарно-транспортної накладної б/н від 03.08.2011р. та подорожного листа вантажного автомобіля № 760308 від 03.08.2011р. та п. 3.1 Договору поставки №20/02-11 від 28.02.2011р. перевезення придбаного у ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ» здійснювалося транспортом ПАТ «Промстроймонтаж», зокрема автомобілем МАЗ 543205, номер державної реєстрації АА 1376 ЕТ.

При дослідженні товарно-транспортних накладних та подорожніх листів наданих до перевірки ПАТ «Промстроймонтаж» податковим органом встановлені порушення порядку заповнення інформації щодо пунктів навантаження та розвантаження, відсутні номера та серії довіреностей, що передбачено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. №363 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.02.98р. за №128/2568), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що само по собі можлива недолік, помилка заповнення документа, в межах цих правовідносин, ще беззаперечно не вказує на відсутність того факту, що засвідчує цей документ. В даному випадку необхідно виходити із принципу закріпленого в Законі України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що суть документу приобладає над змістом. При чому необхідно враховувати і інші докази, які можуть підтверджувати реальність здійснення операції.

Суд в своєму рішенні зазначив, що позивачем не було надано жодних документів, які б підтверджували право користування позивача на вказаний у товарно-транспортній накладній вантажний автомобіль МАЗ 543205, номер державної реєстрації АА 1376 ЕТ.

В той же час, такі висновки не відповідають дійсності, з огляду на те, що судом таких доказів не витренувалось, та такі обставини належним чином не перевірялись, такі висновки фактично сформовані безпідставно та передчасно. Крім того, на (99-100) перебуває бухгалтерська довідка про наявність транспортних засобів на підприємстві за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року, з якої вбачається, що транспортний засіб, що зазначений в ТТН. Та подорожньому листі, яким здійснювалось перевезення ТМЦ, перебуває на балансі підприємства. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув. Суд апеляційної інстанції приймає до уваги зазначену бух довідку, в якості доказів, що підтверджує наявність у володінні транспортного засобу.

Колегія суддів вважає, що контролюючим органом не доведено в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача з ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ» у податковому обліку фактичним обставинам.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що позивачем надано достатньо доказів, які підтверджують обґрунтованість та правомірність позовних вимог та які спростовують висновки акту перевірки від 01.02.2013р. №204/15-3-32737481.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судом необґрунтовано при вирішені спору не прийнято до уваги Постанову Харківського окружного адміністративного суду та Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у справі №2-а-12560/12/2070.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2012р. у справі №2-а-12560/12/2070, залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013р., адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша технологічна компанія-СТГ» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Харкові Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними - задоволено, визнані протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Харкові Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою «Перша технологічна компанія-СТГ» за результатами якого складено акт від 26.09.2012р. №419/22-204/37190531.

Саме зазначений акт перевірки є основним документом, на підставі якого відповідачем сформовані висновки щодо порушення податкового законодавства з боку позивача. Тобто, фактично такий акт Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Харкові Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ» від 26.09.2012р. №419/22-204/37190531 втратив чинність.

Колегія суддів зазначає, що сукупність наявних у справі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, вказує на не доведеність стороною відповідача порушення правил податкового обліку саме позивачем. Реальність здійснених господарських операцій з ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ» підтверджується наданими до суду документами.

Колегія суддів зазначає, що видані належно оформлені податкові накладні, зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких не спростований, не давали відповідачу підстав для висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції надаючи правову оцінку обставинам справи, надав не належну оцінку наявним та наданих у судове засідання доказів. Питання полягає не у відсутності первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що дають право та є підставою для такого формування податкового кредиту, а у припущеннях відповідача та суб'єктивному суджені про нікчемність, тобто відсутність реального товарного характеру операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з його контрагентами. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів.

Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті рішення, ДПІ повинно з'ясувати усі необхідні обставини, на підставі яких приймається рішення. Рішення суб'єкту владних повноважень повинно бути обґрунтованим.

Перекладання свого обов'язку щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача, та як правило на обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення на суд, який за думкою відповідача повинен доводити правомірність прийнятого його рішення, є недоречним.

Саме ДПІ повинно приймати рішення на підставі усіх встановлених обставинах справи, яким суд надає оцінку та такому рішенню, та не може перебирати на себе функцію виконання обов'язків податкового органу. Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень, доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем правомірно.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів, з урахуванням положень ст.202 КАС України, приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції, із прийняттям нової про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Промстроймонтаж» - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у адміністративній справі № 805/4703/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Промстроймонтаж» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення прийняте Державною податковою інспекцією м Краматорська Донецької області Державної податкової служби за формою «Р» від 07 березня 2013 року за № 0000051503/5685.

Вступна та резолютивна частина постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 24 липня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 26 липня 2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді А.В. Гайдар

О.П.Лях