Рішення № 32614790, 22.07.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1319/11819/12 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 22-ц/783/5559/13 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Тропак О.В.

суддів: Мацея М.М.,Монастирецького Д.І.

за участю секретаря: Дідуся О.Р.

з участю: позивача ОСОБА_2,представника відповідача Панченко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за липень,серпень,вересень 2012 року. В подальшому збільшив позовні вимоги і заявою від 14.03.2013 року просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за липень,серпень,вересень 2012 року та за січень,лютий 2013 року (ас 47).

Позовні вимоги обґрунтовував тим,що будучи поновленим на роботі на підприємстві відповідача на підставі рішення суду від 04.05.2012 року,йому за вищевказані періоди нараховувалася,але не виплачувалася заробітна плата.Невиплату заробітної плати відповідач аргументував тим,що вищезазначеним рішенням суду з нього стягнуто заробіток за час вимушеного прогулу у завищеному розмірі,хоча він вважає,що це не відповідає дійсності.

Рішенням суду від 07 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить скасувати оскаржуване рішення,а справу направити на новий судовий розгляд,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права,поверховість дослідження доказів у справі, формальне посилання на норми ст.115 КЗпП України,без врахування мотивів позовної заяви.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував свої висновки посиланням на те, що як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що відповідач здійснює виплату позивачу заробітної плати з відрахуванням заборгованості позивача по оплаті єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб та коштів, сплачених на відрядження. Тому районний суд прийшов до переконання про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції,оскільки такі не відповідають обставинам справи і крім цього,колегія суддів вважає,що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права,а саме.

Відповідно до вимог ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3,5,6 статті 36 і пунктах 1,2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Відповідно до ст.128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку.Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

З матеріалів справи вбачається,що відповідачем не було додержано положень трудового законодавства,щодо строків виплати заробітної плати за липень і серпень 2012 року та за січень 2013 року,та порушено вимоги трудового законодавства при здійсненні відрахувань із заробітної плати. В зв»язку із порушенням відповідачем трудових прав позивача, порушене право підлягає судовому захисту.

Так,згідно розрахункових листків позивачеві було нараховано заробітну плату:

за липень 2012 року в сумі 400 грн 40 коп (ас 20) і доказів виплати цієї заробітної плати позивачеві відповідачем суду надано не було;

за серпень 2012 року в сумі 1208 грн 35 коп (ас 21) і доказів виплати цієї заробітної плати позивачеві відповідачем суду надано не було;

за січень 2013 року в сумі 592 грн 26 коп (ас 90) ) і доказів виплати цієї заробітної плати позивачеві відповідачем суду надано не було.

Згідно розрахункових листків з заробітної плати позивача було відраховано:

єдиний соціальний внесок та податок ДФО за серпень 2012 року -218 грн 23 коп (ас 21) отже до виплати належало 990 грн 12 коп (1208,35 мінус 218,23);

єдиний соціальний внесок за січень 2013 року-21,32 грн (ас 90), отже до виплати належало 570 грн 94 коп (592,26 мінус 21,32);

Зважаючи на те,що у розрахунковому листку за липень 2012 року не зазначено сум утримань із заробітної плати за липень 2012 року,то суму заборгованості по заробітній платі належну до виплати за вищеназваний місяць необхідно визначити без врахування податків та обов»язкових платежів.

Отже, відповідачем не було додержано строків виплати заробітної плати позивачеві за липень, серпень 2013 року та за січень 2013 року і не було надано суду доказів виплати заробітної плати позивачеві за вищевказані періоди -до ухвалення рішення суду першої інстанції від 07 червня 2013 року.

Посилання суду першої інстанції на правомірність відрахувань із заробітної плати позивача коштів виплачених на відрядження не давали підстав для відмови у позові, оскільки,в недотримання вимог ст.ст.127,128 КЗпП України відповідачем проводилися відрахування із сум заробітної плати,нарахованої позивачеві без видання наказу (розпорядження) у строки встановлені п.1 ч.2 ст.127 КЗпП України та з перевищенням розміру відрахувань ,встановлених ч.1 ст.128 КЗпП України.

Враховуючи вищенаведені обставини,колегія суддів вважає,що до задоволення підлягають позовні вимоги в частині:

стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплачені заробітній платі за липень 2012 року в сумі 400 грн 40 коп, яка визначена без врахування податків та обов»язкових платежів;

стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплачені заробітній платі за серпень 2012 року в сумі 990 грн 12 коп, яка визначена з врахуванням утримання податків та обов»язкових платежів;

стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплачені заробітній платі за січень 2013 року в сумі 570 грн 94 коп, яка визначена з врахуванням утримання податків та обов»язкових платежів

Позовні вимоги про стягнення заборгованості за вересень 2012 року та за лютий 2013 року до задоволення не підлягають з наступних мотивів.

Згідно розрахункових листків позивачеві було нараховано заробітну плату:

за вересень 2012 року в сумі 972 грн 40 коп (ас 22), яка була виплачена йому 12 листопада 2012 року в сумі 796 грн 78 коп (за мінусом податків та обов»язкових відрахувань)(ас 23);

за лютий 2013 року в сумі 279 грн 93 коп (ас 90),яка була виплачена йому 02 квітня 2013 року в сумі 269 грн 85 коп (за мінусом податків та обов»язкових відрахувань) (ас 91).

Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково,рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог слід скасувати і ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки, розмір судового збору по даному спору не може бути нижчим ніж 214 грн 60 коп, та зважаючи на часткове задоволення позову з відповідача слід стягнути стягнути судовий збір у вищезазначеному розмірі в дохід держави.

Керуючись ч.3 ст.303,п.2 ч.1 ст.307,п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07 червня 2013 року скасувати і ухвалити нове.

Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (м.Київ бульвар Івана Лепсе,6,код ЄДРПОУ33894928,ЗКПО 33894928,рах.№2600540003256, Львівська філія ВАТ КБ»Хрещатик»,МФО 385468 м.Львів) в користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за липень 2012 року в сумі 400 (чотириста ) грн 40 коп,за серпень 2012 року в сумі 990 (дев»ятсот дев»яносто)грн 12 коп, за січень 2013 року в сумі 570 (п»ятсот сімдесят) грн 94 коп. Заборгованість по заробітній платі за липень 2012 року визначена без врахування податків та обов»язкових платежів.Заборгованість по заробітній платі за серпень 2012 року та за січень 2013 року визначена з врахуванням утримання податків та обов»язкових платежів.

Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» в дохід держави судовий збір в сумі 214(двісті чотирнадцять) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді Мацей М.М.

Монастирецький Д.І.