Ухвала суду № 32613311, 25.07.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №435/9332/12 Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\1632\12 Ан О.В.

Категорія № 27 (І) Доповідач - Барильська А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Барильської А.П.

суддів: Савіної Г.О.,Грищенко Н.М.

при секретарі: Євтодій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі згідно із вимогами ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами, без участі всіх осіб, які беруть участь у справі, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (надалі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.06.2007 року між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір № 003-26030-120607, згідно умов якого відповідачу ОСОБА_2 було відкрито відновлювальну кредитну лінію, ліміт якої Банком розраховується самостійно. Згідно умов кредитного договору відповідач повинен щомісячно у строки, передбачені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості по кредитній лінії. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, у ОСОБА_2 перед Банком станом на 05.07.2012 року утворилася заборгованість у сумі 2966,94 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за договором кредиту від 12.06.2007 року у 840,57 грн., а також судовий збір - 79,42 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, посилається на те, що ним у погашення заборгованості за кредитним договором було сплачено 5030,31 грн., що підтверджується розрахунком, наданим Банком. А також звертає увагу на те, що судом не застосовано строк позовної давності за заявою відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.06.2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 003-26030-120607.

Згідно п.п.1.2,1.3 кредитного договору відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію у гривнях. Ліміт вказаної лінії Банком розраховується самостійно.

Відповідно до п.2.5 кредитного договору держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітній місяць, в розмірі, визначеному «Тарифами», а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за Овердрафтом, яка виникла за попередній звітній місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка виникла за попередній звітній місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитною лінією та / або Овердрафтом.

Пунктом 2.6 кредитного договору передбачено, що у разі порушення держателем строків сплати заборгованості за кредитною лінією та/або Овердрафтом, держатель сплачує Банку пеню в розмірі, в строки та порядку, які визначені Правилами та Тарифами.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, у ОСОБА_2 перед Банком станом на 05.07.2012 року утворилася заборгованість по тілу кредиту у сумі 2966,94 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 840,57 грн., суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договором в частині своєчасного повернення кредиту та часткового погашення боргу у сумі 2126,37 грн.

Рішення суду в частині зменшення розміру заборгованості з 2966,94 грн. до 840,57 грн., стягнутої з ОСОБА_3 на користь Банку сторонами не оскаржено.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за кредитним договором з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 003-26030-120607, за умовами якого було відкрито відновлювальну кредитну лінію.

Згідно із п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до п. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором виконувалися не належним чином, у зв'язку з чим станом на 05.07.2012 року утворилася заборгованість по тілу кредиту у розмірі 2966,94 грн.

З урахуванням платежів у сумі 1152,42 грн. у лютому 2009 році та 973,95 грн. у лютому 2010 року (а.с.12), суд зменшив суму заборгованості до 840,57 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що Банком пропущено строк позовної давності не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки останній платіж ОСОБА_2 був здійснений у період з 01.02.2010 року по 26.02.2010 року, Банк звернувся до суду з позовом 01 жовтня 2012 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України. Посилання відповідача на те, що судом повинна була бути застосована позовна давність терміном один рік не береться до уваги колегією суддів, оскільки п.1ч.2ст.258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені), в той час як Банком до відповідача заявлено позов про стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Посилання відповідача на те, що ним було сплачено 5030,31 грн. у погашення заборгованості не може бути взято до уваги колегією суддів, оскільки спростовується положеннями п.2.7 кредитного договору, яким передбачено черговість направлення коштів на погашення заборгованості.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим повинно бути залишено без змін на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилили.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 17 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: