Постанова № 32611299, 23.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року Справа № 910/1239/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С., Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 рокуу справі№910/1239/13 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" простягнення 7 429 050,90грн. за участю представників сторін :

позивача : Бонтлаб В.В.,

відповідача : Захаренко Є.В.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" про стягнення 7 429 050,90 грн., з яких: 5832342,42 грн. основного боргу, 286849,81 грн. - 30% річних, 143390,18 грн. - пені, 1166468,49 грн. штрафу та 50 000 грн. - адвокатські послуги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р. у справі №910/1239/13, позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 4832342,42 грн. - основного боргу; 143056,20 - пені; 286849,81 грн. - 30% річних, 1166486,48 грн. - штрафу, 49997,75 грн. - витрат на послуги адвоката, а також 68816,91 грн. - судового збору. В частині стягнення основного боргу в розмірі 1000 000 грн. провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Лотуре-Агро" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2013р. скасувати в частині стягнення з ТОВ "Лотуре-Агро" 1166486,48 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" (покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу товару на умовах відстроченого платежу № КП 20-02-2012р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних). Всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною, незалежно від того чи є в них посилання на даний договір (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору товар може передаватися відповідачу партіями.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до відповідача після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом позивачем товару (п. 4.7. Договору).

Пунктом 5.5. даного Договору, сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного Договору проводиться наступним чином: 30% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 24.02.2012 р., 15% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.11.2012 р., 55% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.12.2012 р.

На виконання умов договору купівлі-продажу товару на умовах відстроченого платежу № КП 20-02-2012р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8 242 217,75 грн., що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах даної справи.

В свою чергу відповідач розрахувався за поставлений позивачем товар частково та з порушенням строків, встановлених укладеним договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 5 832342,42 грн., яку позивач просив стягнути на його користь.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 4832342,42 грн., місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, виходив з того, що оскільки відповідач після порушення провадження у справі погасив частково борг у розмірі 1 000 000 грн. , в цій частині позовних вимог провадження по справі слід припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, а решту позовних вимог стосовно суми основного боргу задовольнити, оскільки відповідачем не було надано доказів її сплати. Крім того, місцевий суд зробив висновок про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми штрафу та річних, оскільки судом було встановлено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого відповідачем товару. При цьому, здійснивши свій перерахунок пені, місцевий суд задовольнив в цій частині позовні вимоги частково у розмірі 143056,20 грн. Також, місцевий господарський суд задовольнив вимоги позивача пропорційно розміру задоволених вимог, стягнувши на його користь 49997,75 грн. адвокатських послуг.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій , виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, за період з 26.03.2012 року по 29.05.2012 рік позивач на виконання умов укладеного договору поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, тобто позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі; претензій щодо якості чи кількості поставленого товару з боку відповідача на адресу позивача не надходило.

Відповідач в свою чергу розрахувався з позивачем за поставлений ним товар частково у сумі 2409875,33 грн., що підтверджується банківською випискою, яка є в матеріалах справи.

Під час розгляду справи відповідачем надано суду платіжне доручення №763 від 08.02.2013р., що підтверджує здійснення оплати заборгованості за Договором купівлі-продажу товару на умовах відстроченого платежу № КП 20-02-2012р. від 20.02.2012р. у розмірі 1000000,00 грн.

Оскільки погашення боргу проведено відповідачем після порушення провадження у справі, судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 1000 000 грн. згідно п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Судами було встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 4832342,42 грн. не була ним погашена, тому колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій правомірно вважали вимогу позивача щодо стягнення на його користь суми основного боргу в розмірі 4832342,42 грн. обґрунтованою.

Крім суми основного боргу позивач просив суд стягнути на його користь 286849,81 грн. - 30% річних, 143390,18 грн. - пені, 1166468,49 грн. - штрафу та 50 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність основного боргу відповідача в розмірі 4832342,42 грн., колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судами попередніх інстанцій, що вимога позивача стосовно стягнення на його користь 30% річних в сумі 286 849,81 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

На підставі вищевказаного пункту договору позивачем було здійснено розрахунок пені, відповідно до якого він просив суд стягнути на його користь 143390,18 грн. Місцевий господарський суд, з яким погодилася й апеляційна інстанція, після здійсненого перерахування суми пені правомірно встановив, що на користь позивача слід стягнути 14056,20 грн. пені за несвоєчасне виконання взятого на себе зобов'язання.

Як вже зазначалося вище, крім пені, з відповідача на користь позивача було стягнуто штраф у розмірі 1166468,48 грн. Саме в зазначеній частині позивач оскаржує судові рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи скаржника щодо неправомірності стягнення штрафу не можуть бути прийняті до уваги з таких підстав.

Відповідно до п. 8.4. Договору відповідач у випадку порушення умов оплати вартості товару сплачує на користь позивача штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Натомість, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій в частині часткового задоволення позову щодо стягнення з відповідача 49 997,75 грн. витрат, пов'язаних з оплатою юридичних послуг, оскільки в матеріалах справи є докази в підтвердження оплати вказаних послуг.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 року у справі №910/1239/13 без змін.

Головуючий М. Малетич Судді: К. Круглікова М. Черкащенко