Рішення № 32610455, 19.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/29/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2013 Справа № 908/1637/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро" (69063 м. Запоріжжя вул. Жуковського, 46, офіс 213)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" (25006 м. Кіровоград вул. 50 р. Жовтня, 17)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012 р.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Маруфенко О.Є., дов. Б/н від 01.04.2013 р.

Від відповідача: Гнатюк К.В., дов. № 1 від 03.06.2013 р.

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні", м. Кіровоград про визнання недійсним договору купівлі-продажу № НУ - 36 від 12.03.2012 р.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 08.05.2013 р., справу № 908/1637/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 13.05.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1637/13, присвоєно справі номер провадження 27/29/13 та призначено судове засідання на 29.05.2013 р.

У судовому засіданні, яке було відкрито 29.05.2013 р. на підставі статті 77 ГПК України судом оголошувалася перерва до 19.06.2013 р., з метою надання представниками сторін часу для врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою суду від 19.06.2013р. розгляд справи відкладався на 04.07.2013р., у зв'язку з неявкою у судове засідання позивача.

Ухвалою суду від 04.07.2013р. продовжено строк розгляду справи № 908/1637/13 на п'ятнадцять днів - до 19.07.2013 р., на підставі ст. 69 ГПК України, судове засідання призначено на 09.07.2013р.

У судовому засіданні 09.07.2013р. оголошувалася перерва з метою надання витребуваних доказів до 19.07.2013р., на підставі ст. 77 ГПК України.

19.07.2013р. продовжено судовий розгляд справи № 908/1637/13.

19.07.2013р. до початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 19.07.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12.03.2012р. між ТОВ «Авангард-Агро» (покупець), в особі директора Твердого В.С та ТОВ «Клуб розвитку Ноутілл» (продавець), в особі директора Твердохліб А.І. укладено договір купівлі-продажу № НУ-36.

Згідно п.1.1 договору Продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити с/г техніку, а саме: сівалку зернову SSM27R2706-LA, вартістю згідно додатку № 1 до договору 760 950,00грн.

Відповідно до п. 6.4 спірного договору, у разі порушення покупцем своїх обов'язків відповідно п. 5.1 та додатку до договору і/або дострокового припинення дії договору за ініціативою покупця, оплата здійснена на момент припинення дії договору поверненню не підлягає. Відмовою покупця вважається письмове повідомлення продавця про відмову від придбання товару чи несплата передплати в порядку та терміни, передбачені п. 5.1 цього договору і додатку № 1 до договору.

Особи при укладенні угоди повинні враховувати межі дозволеності угод і призначення їх у суспільстві, дотримуватись вимог цивільного законодавства. Отже вказаний пункт договору суперечить законодавству, моральним засадам суспільства та порушує права позивача, оскільки відповідно законодавчих норм, продавець має право вимагати повернення тільки несплаченої частини товару та у разі прострочення оплати товару може нарахувати проценти. Тому у разі повернення товару продавцю, сплачені грошові кошти покупцем повинні бути повернуті.

Відповідно до п. 6.3 спірного договору, незалежно від сплати пені згідно п. 6.2 договору (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу), у разі порушення Покупцем строків оплати більше ніж на 15 днів, Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 0,15 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Такий пункт договору суперечить нормам діючого законодавства та порушує права покупця (позивача) за договором з урахуванням наступного:

У відповідності з нормами Цивільного законодавства України до сторони, що порушила виконання зобов'язання, можуть застосовуватись санкції у формі неустойки (ст.ст. 549, 611 ЦКУ).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Як свідчить п. 6.3 спірного договору, встановлена додаткова відповідальність до покупця окрім пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення строків оплати, ще і штраф у розмірі 0,15 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, що фактично є додатковою пенею, а ні штрафом, оскільки штраф застосовується у відсотковому відношенні від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Крім того, позивач зазначив, що при підписанні спірного договору, додатку № 1 до договору та акту приймання - передачі, продавцем (відповідачем) використано факсимільне відтворення, підпису без письмової згоди сторін, що є порушенням вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Директор підзвітний загальним зборам учасників і організує виконання їх рішення. Директор не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

Придбання товару за спірним договором відбувалося в кредит з відповідними довгостроковими зобов'язаннями для Товариства (сплатою процентів за користування кредитом, тощо), отже рішення про укладення такого кредитного договору, з урахуванням Статуту та вищенаведених законодавчих норм, повинне бути прийняте Загальними зборами у складі учасників Товариства. Згідно Статуту ТОВ «Авангард-Агро», учасниками Товариства є: 1. юридична особа ТОВ «Авангард-Інвест» та 2. фізична особа Твердий Олександр Сергійович. Рішення (протокол) Загальних зборів про надання повноважень директору Твердому В.С. на укладення спірного договору від 12 березня 2012р. не приймалося. Отже договір є таким, що суперечить нормам діючого законодавства, оскільки підписаний особою без відповідних на те повноважень.

Ні підставах викладених у позовній заяві, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в засіданні суду 19.07.2013р. проти позову заперечив, на підставах викладених у письмовому відзиві. Просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви на підставі наступного: при зіставленні норм матеріального права з позовними вимогами позивача - не випливає обґрунтованих порушень його прав в передбачений законом спосіб, отже позивач пред'явивши даний позов, намагається захистити нібито порушене своє право у непередбачений законом спосіб, тобто непрямими (похідними) позовними вимогами.

Обґрунтовуючи відзив на позовну заяву, доцільно зазначити факти які не заперечує та не спростовує позивач:

- позивачем не заперечується, що відповідач належним чином виконав обов'язки взяті на себе за договором, та поставив товар в термін, і в повній комплектації згідно акту - приймання;

- отриманий товар використовується в господарській діяльності позивача, оскільки основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур;

- часткова оплата вартості товару здійсненна позивачем з відповідачем грошовими коштами у безготівковій формі про що безпосередньо підтверджується платіжними дорученнями;

- у відповідності до відомостей з офіційного сайту Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», станом на день укладення спірного договору, та день подання позову, у позивача відсутні дані про наявність обмежень директора, щодо представництва від імені юридичної особи у правовідносинах з третіми особами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач та відповідач у справі мають право на здійснення підприємницької діяльності.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, 12.03.2012р. між ТОВ «Авангард-Агро» (покупець), в особі директора Твердого В.С та ТОВ «Клуб розвитку Ноутілл» (продавець), в особі директора Твердохліб А.І. укладено договір купівлі-продажу № НУ-36.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити с/г техніку, а саме сівалку SSM27R2706-LA (товар), зазначену в специфікації.

Згідно з частиною першою статті 15 ГПК України справи зі спорів, зокрема, про визнання договорів недійсними, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо (п.27 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.07р. № 04-5/12 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 2.2 договору відвантаження товару здійснюється 10.04.2012р. зі складу продавця, але не пізніше наступного дня після проведення передоплати у сумі визначеній п. 5.1 договору. У робочому стані і комплектності, по акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.3 договору за продавцем зберігається право власності на товар до тих пір поки покупець не сплатить повністю вартість товару.

Згідно п. 2.6 договору сторони погоджуються з тим, що з моменту передачі товару та до його повної оплати, продавцю належить право залогу на товар.

Відповідно до п. 5.1 договору платежі за товар проводяться покупцем на користь продавця в 8-м етапів (1- платіж передплата, далі щомісячна оплата рівними частинами починаючи з 10 травня 2012р.). На залишок заборгованості за договором з 10 травня 2012р. нараховується 15% річних. Проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно одночасно зі сплатою платежів за договором.

Згідно 5.3 договору, продавець має право вимагати від покупця сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами, до. дня повної оплати товару, зверх пені та штрафу.

Отже, продаж товару за договором відбувався в кредит.

Згідно договору продавцем було передано, а покупцем прийнято сівалку зернову SSM27R2706-LA в кількості 1 шт. з комплектуючими згідно акта приймання-передачі від 10.04.2012р., складеного в особі директора ТОВ «Клуб розвитку Ноутілл» Твердохліба А.І. та ТОВ «Авангард-Арго» в особі директора Твердого В.С.

На виконання умов договору ТОВ «Авангард-Агро» 10.04.2012р. була здійснена передплата у розмірі 250 000 грн. 00 коп. та 12.06.2012р. сплачено 12 993 грн. 00 коп., 04.07.2012р. сплачено 10 000 грн. 00 коп., 21.08.2012р. сплачено 5 000 грн. 00 коп. Оплата за договором, в зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, здійснена не в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено загальний порядок укладання господарських договорів. Зокрема, згідно з приписами цієї статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно ч. 2 ст. 695 ЦК України, якщо покупець не здійснив у встановлений

договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому

товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого

товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 697 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Відповідно до п. 6.4 договору, у разі порушення покупцем своїх обов'язків відповідно п. 5.1 та додатку до договору і/або дострокового припинення дії договору за ініціативою покупця, оплата здійснена на момент припинення дії договору поверненню не підлягає. Відмовою покупця вважається письмове повідомлення продавця про відмову від придбання товару чи несплата передплати в порядку та терміни, передбачені п. 5.1 цього договору і додатку № 1 до договору.

Особи при укладенні угоди повинні враховувати межі дозволеності угод і призначення їх у суспільстві, дотримуватись вимог цивільного законодавства.

Отже, відповідно норм чинного законодавства, продавець має право вимагати повернення тільки несплаченої частини товару та у разі прострочення оплати товару може нарахувати проценти. Тому у разі повернення товару продавцю, сплачені грошові кошти покупцем повинні бути повернуті.

Відповідно до п. 6.3 спірного договору, незалежно від сплати пені згідно п. 6.2 договору (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу), у разі порушення Покупцем строків оплати більше ніж на 15 днів, Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 0,15 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Такий пункт договору суперечить нормам діючого законодавства та порушує права Покупця (позивача) за договором з урахуванням наступного:

У відповідності з нормами Цивільного законодавства України до сторони, що порушила виконання зобов'язання, можуть застосовуватись санкції у формі неустойки (ст.ст. 549,611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6.3 договору, встановлена додаткова відповідальність до покупця окрім пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення строків оплати, ще й штраф у розмірі 0,15 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, що фактично є додатковою пенею, а ні штрафом, оскільки штраф застосовується у відсотковому відношенні від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов'язання, він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов'язання. Отже з цього можна зробити висновок, що штраф не може нараховуватись за кожен день прострочення платежу, оскільки це суперечить правовій природі такого виду неустойки.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договір купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012р. відноситься до господарсько-правового оскільки укладений між суб'єктами господарювання в межах їх господарської діяльності, тому до нього обов'язкове застосування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якого розмір пені обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ.

Як пояснив представник позивача, під слухання справи, при підписанні спірного договору, додатку № 1 до договору та акту приймання - передачі, продавцем - ТОВ "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" використано факсимільне відтворення, підпису без письмової згоди сторін в спірному договорі, що є порушенням вимог діючого законодавства.

Відповідно до п. 14.8 (1) Статуту ТОВ «Авангард-Агро», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Авангард-Агро» та зареєстрованого Державним реєстратором 23 листопада 2009р. номер запису 11031020000026349, до компетенції Загальних зборів належить прийняття рішення про укладення, зміну чи розірвання правочинів (договорів, контрактів та інших угод),щодо надання або одержання будь-якої позики (кредиту), поруки (поручительства), гарантії, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна Товариства (п.п. (г) п. 14.8 (1)).

Згідно п. 15.3 (3) Статуту, директор має право приймати рішення про укладення, зміну чи розірвання будь-яких правочинів (договорів, контрактів та інших угод) на суму до 100 000 доларів США, або суму еквіваленту в гривні за курсом НБУ, за винятком тих правочинів (договорів, контрактів та інших угод), прийняття рішення про укладення, зміну чи розірвання по яким відноситься до компетенції Загальних зборів, згідно з пунктами (б)-(г) пункту 14.8 (1) цього Статуту.

Згідно п. 15.3 (4).(б) Статуту, директор має право укладати, від імені Товариства інші правочини (договори, контракти та інші угоди), рішення про укладення, зміну чи розірвання яких віднесено до компетенції Загальних зборів, за умови, що таке рішення було прийняте Загальними зборами і доведене до відома Директора. Право на укладення, зміну чи розірвання таких правочинів (договорів, контрактів та інших угод) виникає у Директора з моменту надання йому письмового рішення (витягу з протоколу) Загальних зборів, оформленого за підписами Голови та секретаря Зборів.

В тексті правочинів (договорів), прийняття рішення про укладення, зміну чи розірвання яких відноситься до компетенції Загальних зборів, директор обов'язково зазначає номер та дату прийняття відповідного рішення на підставі якого йому надано повноваження на укладення, зміну чи розірвання таких правочинів (договорів).

Згідно ст. 58 Закону України від 19.09.1991р. "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 Закону України "Про господарські товариства", належить встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів, вирішення питання про придбання товариством частки учасника, тощо.

Згідно п. "й" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.

Статтею 60 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що загальні збори учасників оформлюються протоколом.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Директор підзвітний загальним зборам учасників і організує виконання їх рішення. Директор не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

Придбання товару за спірним договором відбувалося в кредит з відповідними довгостроковими зобов'язаннями для Товариства (сплатою процентів за користування кредитом, тощо), отже рішення про укладення такого кредитного договору, з урахуванням Статуту та вищенаведених законодавчих норм, повинне бути прийняте Загальними зборами у складі учасників Товариства. Згідно Статуту ТОВ «Авангард-Агро», учасниками Товариства є:

- юридична особа ТОВ «Авангард-Інвест»

- фізична особа Твердий Олександр Сергійович.

Рішення (протокол) Загальних зборів про надання повноважень директору Твердому В.С. на укладення спірного договору від 12 березня 2012р. не приймалося. Отже договір є таким, що суперечить нормам діючого законодавства, оскільки підписаний особою без відповідних на те повноважень.

Відповідно до п. п. 9.1 п. 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.99 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", угода укладена представником юридичної особи без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Частиною 3 статті 92 ЦК України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Приписами ст. 208 ЦК України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Частиною 1 ст.206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Згідно з п. 2 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Отже, господарським судом встановлено, що на оскаржуваному договорі купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012р. відсутній оригінальний підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" Твердохлеб А.І., а поставлене факсимільне відтворення його підпису, без наявності на те письмової згоди сторін, у якій містяться зразки відповідного аналога його власноручного підпису. Використання в Україні при вчинені право чинів факсимільного (аналогового) відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається лише у випадках, передбачених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, яка містить зразки відповідного аналога власноручного підпису, у деяких випадках закон прямо вимагає наявності в правочині власноручного підпису сторони.

Про вищевикладене також свідчить практика розгляду спорів про визнання недійсними договорів Вищим господарським судом України, зокрема у справах № № 6/96д/08 від 17.03.09р., 23-14/208-05-6005 від 01.03.06р., 48/43 від 15.03.07р.

Враховуючи вищевикладене, оскільки на договорі № НУ-36 від 12.03.2012р. проставлене факсимільне відтворення підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" Твердохлеб А.І. без попереднього погодження його використання та за відсутності зразка оригінального підпису, що суперечить вимогам п. 2, 3 ст. 207 ЦК України (435-15), суд дійшов висновку, що сторонами не дотримано письмової форми зазначеного договору, а отже позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу № НУ - 36 від 12.03.2012 р. заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні судом 19.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 69,82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу № НУ-36 від 12.03.2012 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро" (69063 м. Запоріжжя вул. Жуковського, 46, офіс 213, код ЄДРПОУ 36836110) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" (25006 м. Кіровоград вул. 50 р. Жовтня, 17, код ЄДРПОУ 36904755).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб розвитку та впровадження Ноутілл технології в Україні" (25006 м. Кіровоград вул. 50 р. Жовтня, 17, код ЄДРПОУ 36904755, п/р 26009319801907 в Херсонській філії ПАТ «Кредит промбанк», МФО 352651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Агро" (69063, м. Запоріжжя вул. Жуковського, 46, офіс 213, код ЄДРПОУ 36836110, п/р 26002010067333 в ЗФ ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767) 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 24.07.2013р.