ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"22" липня 2013 р. м. Київ К-9867/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Ряснянське» на постановуГосподарського суду Сумської області від 09.04.2008 та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009 у справі № АС 10/115-08за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ряснянське»доСумської міжрайонної державної податкової інспекціїпровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ряснянське» звернулось до суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000012310/0/112/23 від 06.02.2008.
Постановою Господарського суду Сумської області від 09.04.2008 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009 постанову Господарського суду Сумської області від 09.04.2008 залишено без змін.
У касаційній скарзі ТОВ «Ряснянське», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить постанову Господарського суду Сумської області від 09.04.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу Сумська МДПІ, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.222 КАС України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Сумською МДПІ було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень - листопад 2007 року, за результатами якої складено акт № 8/23/30841386/6 від 28.01.2008.
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пп.7.7.1 п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.99, яке полягало у тому, що підприємство при формуванні загальної податкової декларації по ПДВ включило в розрахунок податкового кредиту суму податку, сплаченого в ціні придбаних ТМЦ, робіт, послуг, які використані в господарській діяльності по виробництву м'яса з метою реалізації живою вагою переробним підприємствам, що призвело до безпідставного завищення платником суми бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 136 992,0 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012310/0/112/23 від 06.02.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 136 992,00 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що суми від'ємного значення податку на додану вартість, що виникли у сільськогосподарських товаровиробників в результаті здійснення операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою за нульовою ставкою, включаються до спеціальної декларації, яка не передбачає здійснення розрахунків з бюджетом.
Суд касаційної інстанції не може погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у вересні 2007 року до податкового кредиту віднесена сума ПДВ у розмірі 98 951,00 грн. та у жовтні 2007 року - у розмірі 38 041,00 грн. Вказані суми сформувалися з податку на додану вартість, сплаченого позивачем в ціні придбаних товарів, робіт та послуг, що використовувалися у господарській діяльності, пов'язаній з операціями по поставці переробним підприємствам м'яса живою вагою.
Відповідно до п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2008 року сума ПДВ, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, встановлено спеціальні режими оподаткування (спрямування та використання сум ПДВ) для операцій, здійснюваних:
1) переробними підприємствами усіх форм власності з реалізації ними молоко - та м'ясопродуктів, виготовлених із молока та м'яса в живій вазі, поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками (абзац перший п.11.21 ст.11 названого Закону);
2) сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах (абзац другий цього ж пункту).
Встановлений у абзаці другому п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» режим оподаткування передбачає залишення нарахованих на ціну реалізованої продукції сум ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету, у розпорядженні сільськогосподарських підприємств для підтримки власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.
За змістом наведеної норми умовами для застосування встановленого нею податкового режиму є виникнення у платника ПДВ за наслідками здійснених господарських операцій зобов'язання зі сплати до бюджету певних сум податку та можливість подальшого фактичного використання таких коштів для визначених законодавством цілей.
При здійсненні операцій з реалізації молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам відповідно до пп.6.2.6 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» із нарахуванням ПДВ за нульовою ставкою у платника податку фактично не виникає обов'язок зі сплати до бюджету грошових коштів, які могли б ним акумулюватись і використовуватись у порядку, визначеному Порядком нарахування коштів.
Отже, спеціальний режим оподаткування, передбачений абзацом другим п.11.21 ст.11 названого Закону та встановлене у пункті 12 Порядку нарахування коштів правило щодо складання окремої податкової декларації поширюється на операції з реалізації молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах, які оподатковуються ПДВ за ставкою 20 %, і не охоплює операції, здійснювані відповідно до пп.6.2.6 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» за нульовою ставкою ПДВ.
Встановлення законодавцем з 1997 року нульової ставки ПДВ для операцій з поставки молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам (підпункт 6.2.6 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість») із одночасним доповненням статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» пунктом 11.21, який передбачав виплату останніми сільськогосподарським виробниками тваринницької продукції дотацій, було заходом підтримки товаровиробників, які здійснюють такі операції.
Таким чином, виплата зазначених дотацій сільськогосподарським товаровиробникам, які поставляють молоко та м'ясо в живій вазі за нульовою ставкою ПДВ, не є бюджетним відшкодуванням ПДВ, сплаченого цими товаровиробниками постачальникам товарів (послуг), що використані для цілей таких поставок, і не позбавляє такого платника права на віднесення зазначених сум податку до податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки із державним бюджетом.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судам попередніх інстанцій необхідно врахувати вищевикладене, а також для встановлення всіх обставин справи перевірити підставність та обґрунтованість включення позивачем до податкового кредиту по загальній декларації сум податку на додану вартість: у вересні 2007 року - в розмірі 98 951,00 грн. та у жовтні 2007 року - в розмірі 38 041,00 грн.
Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ряснянське» задовольнити частково.
2. Постанову Господарського суду Сумської області від 09.04.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
Судді В.В. Кошіль
О.А. Моторний
Судове рішення № 32608160, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 22.07.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № к-9867/09-с. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: