Ухвала суду № 32608119, 25.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року м. Київ К-42554/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010

у справі № 2а-6279/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюпрім Кава та Чай Україна"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сюпрім Кава та Чай Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2010 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 26.03.2010 № 0000061705/1.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2009, валютного законодавства за період з 11.05.2007 по 30.06.09, за результатами якої складений акт №18766/23-08/35123442 від 30.12.2009.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог п. 5.9, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження суми податку на прибуток у 4 кварталі 2007 року на загальну суму 8868 грн., та п. 7.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в результаті чого занижено розмір податку з доходів фізичних осіб.

На підставі вказаного акта перевірки 18.01.2010 відповідачем винесено податкові повідомлення рішення: № 0000061705/0 про сплату податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 361738,50 грн.; № 000062308/0 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13302 грн., з яких 8868грн. за основним платежем та 4434 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами апеляційного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000061705/0 від 18.01.2010 скасовано.

На підставі рішення про результати розгляду скарги та акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000061705/1 від 26.03.10, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 35443,92 грн., з яких 11814,64 грн. за основним платежем та 23629,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підприємстві позивача згідно контракту від 28.06.2007, на підставі дозволу на працевлаштування №20247 від 14.09.2007 (продовжений до 14.09.2009), працював громадянин Туреччини ОСОБА_1.

Внаслідок застосування ставки податку 15% до доходів, нарахованих (сплачених) на користь вказаного нерезидента, зокрема, застосування ставки податку 15% до інших доходів (оплата харчування в закладах громадського харчування, витрати на послуги таксі, витрати на паливно-мастильні матеріали для власного автомобіля), відшкодованих згідно авансових звітів працівника-іноземця ОСОБА_1, було занижено податок з доходів на загальну суму 62073,20 грн. (у т.ч. 2007р.-15077,87 грн., 2008р.- 46995,33 грн.).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платниками податку з доходів фізичних осіб є нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Відповідно до п.п. 9.11.1 п. 9.11 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Згідно п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 9.11.3 п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то так то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

Податковий агент оподатковує доходи, нараховані (виплачувані) нерезидентам (крім процентів, дивідендів та роялті), в т. ч. заробітну плату, плату за фрахт, орендну плату тощо за ставкою п. 7.3 ст. ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", якщо інше не передбачено міжнародним договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у ОСОБА_1 наявний статус іноземного громадянина.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, щодо того, що згідно з Цивільним кодексом України, нормами ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", працівник позивача ОСОБА_1 в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є резидентом України, так як перебуває на території України протягом більш ніж 183 дні на рік, має членів сім'ї та працевлаштований в Україні.

З податкового періоду (місяця), в якому пред'явлено повідомлення, і до закінчення звітного податкового року оподаткування доходів іноземця провадиться відповідно до правил, установлених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", та за ставками, встановленими пунктами 7.1, 7.2, 7.4 ст. 7 цього Закону. В іноземців, які не виявили бажання визначити себе резидентами країни, доходи з джерелом походження з України оподатковуються за ставкою, визначеною п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки громадянин Туреччини ОСОБА_1 є резидентом України у розумінні пп. 1.20.1 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", то позивачем не було допущено порушення вимог податкового законодавства при обчисленні розміру податку з доходів (заробітної плати) ОСОБА_1 за ставкою 15 %, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача №0000061705/1 від 26.03.2010 є неправомірним.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 у справі № 2а-6279/10/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 у справі № 2а-6279/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Л.І. Бившева

Н.Г. Пилипчук