Ухвала суду № 32608124, 25.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року м. Київ К/9991/8985/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011

у справі № 2а-15572/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафарі-Україна"

до Київської регіональної митниці

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сафарі-Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2010 позовні вимоги задоволено, скасувати податкові повідомлення відповідача № 100,101,102 від 19.11.2009.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач здійснює зовнішньоекономічну діяльність з імпорту автомобілів, та ввіз легкові автомобілі за кодом УКТ ЗЕД - 8703241000 (акцизний збір 1 євро за 1 куб. см.).

Відповідачем була проведена камеральна перевірка щодо дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товару за кодом 8703241000 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності за вантажними митними деклараціями №100000010/8/456203 від 06.10.08 та №100000011/9/304946 від 29.01.09 та складений акт № к/27/9/100000000/31900803 від 16.10.2009.

Перевіркою на підставі інформації Укрбюро Інтерполу Міністерства внутрішніх справ України (лист № IP/3008/09/C67/10069/CVl/A6/3) встановлено, що ввезені автомобілі, які були оформленні як нові, були у використанні, у зв'язку з чим, відділ номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці класифікував автомобілі Toyota Sequoia Platinum, Toyota Tundra за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності 8703249010, тобто такими, що були у використанні.

Згідно висновку відповідача внаслідок невірного декларування коду товару позивачем були порушені вимоги щодо класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, що призвело до порушення вимог Закону України "Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузова до них" та заниження суми податкового зобов'язання по сплаті акцизного збору на суму 275980,11грн; Закону України "Про Митний тариф України", що призвело до заниження суми податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 2988,91грн.

Також, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість", в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість для товарів, які ввозяться на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог пункту 4.3 Закону та пункту 2.1. б) Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 821 від 27.09.06, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 45996,69 грн.

На підставі вказаного акта перевірки 19.11.2009 відповідачем винесено податкове повідомлення № 100, яким за порушення вимог Закону України "Про митний тариф України" позивачу визначено податкове зобов'язання у сумі 3138,36 грн., з яких 2988,91 грн. за основним платежем, та 149,45 грн. за штрафними санкціями; № 101, яким за порушення вимог Закону України "Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузова до них" позивачу визначено податкове зобов'язання у сумі 238344,24 грн., з яких 226994,51 грн. за основним платежем, та 11349,73 грн. за штрафними санкціями; № 102, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 48296,52 грн., з яких 45996,69 грн. за основним платежем, та 2299,83 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до ст. 3 Митного кодексу України у митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Відповідно до ст. 311 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Відповідно до ст. 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14.06.1983, до якої Україна приєдналася 17.05.2002, кожна сторона бере на себе обов'язок, що її митно-статистична номенклатура буде відповідати Гармонізованій системі з часу вступу цієї Конвенції в силу по відношенню до цієї держави. У зв'язку з цим, кожна сторона зобов'язана по відношенню до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури: використовувати всі товарні позиції і субпозиції, а також цифрові коди до них без будь-яких змін та доповнень: застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати об'єми розділів, груп, товарних позицій і субпозицій; дотримуватися порядку кодування, прийнятого в Гармонізованій системі.

Відповідно до ст. 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Наказом Державної митної служби України № 667 від 07.08.2007. затвердженоhttp://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2010_12_21/pravo1/T012371Z.html?pravo=1 Порядок роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно Порядку вирішення питань класифікації товарів здійснюється посадовими особами відділу контролю митної вартості та номенклатури згідно із законодавством України на основі поданих до митного контролю та митного оформлення документів. Рішення приймається на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТ ЗЕД. Віднесення митними органами певного товару до тих чи інших класифікаційних групувань товарної номенклатури Митного тарифу України повинно здійснюватися з урахуванням визначальних характеристик такого товару, положень Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та відповідно до міжнародних критеріїв.

Відповідно до групи 87 Товарної номенклатури Закону України "Про Митний тариф України" автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі: мають такі коди за УКТ ЗЕД: нові - 8703 24 10 00; що використовувалися - 8703 24 90: не більш як 5 років - 8703 24 90 10 та понад 5 років - 8703 24 90 30.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно пунктів 1.21 1.2.2 зовнішньоекономічних контрактів: № 5 від 27.07.2008 та № 1 від 11.05.2006 укладених між позивачем та компанією Sunny Time Investments Lie Doover CILIA продавець бере на себе обов'язок придбати у виробника товар у кількості, асортименті та за цінами передбаченими у інвойсах на кожну окрему партію товару та продати позивачу товар, передбачений у п. 1.2.1 на умовах даного контракту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, щодо того, що позивач замовляв у продавця нові автомобілі, так як їх купівля здійснювалася безпосередньо у виробника, і вони не використовувалися за призначенням на постійній основі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем отримано сертифікат відповідності, який зареєстровано в реєстрі за № UА 1.020.0152521-08 з терміном дії від 03.10.2008 до 03.04.2009 на автомобіль Toyota Sequoia Platinum, кузов № 5 TDBY67A88S017852 та автомобіль Toyota Tundra, номер кузова 5 TFDV58158X08281, який зареєстровано в реєстрі за № UА 1.044.0002727-09 з терміном дії з 22.01.2009 по 22.07.2009, відповідно до яких данні автомобілі є новими.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, щодо того, що замовляючи нові автомобілі, позивач при митному оформленні правомірно визначив код товару за УКТ ЗЕД, а саме 8703 24 10 00.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Листом № IP/3008/09/C67/10069/CV1/A6/3 від 20.07.2009 Укрбюро Інтерполу Міністерства внутрішніх справ України повідомило, що придбані позивачем автомобілі Toyota Tundra та Toyota Sequoia Platinum були зареєстровані в США, та на підтвердження даної інформації до листа додало роздруківки з бази даних реєстрації автотранспорту в США та Канаді на двох аркушах, тому відповідач дійшов висновку, що дані автомобілі є не новими, а такими, що були у користуванні.

Відповідно до п. 2.3.2 Інструкції "Про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів" підставами для одержання необхідної інформації за кордоном є: а) виявлення підробки в документах на право придбання, володіння та використання транспортного засобу, ввезеного з інших держав; б) виявлення підробки маркування фірми (підприємства) - виробника на агрегатах, вузлах, а також ідентифікаційних номерів транспортного засобу іноземного виробництва, ввезеного з інших держав; в) виявлення розбіжностей номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу із записами у митних документах, свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу, угодах купівлі-продажу та інших реєстраційних і технічних документах; г) отримання оперативної інформації про викрадення транспортного засобу за кордоном; д) вилучення автомобіля як речового доказу в кримінальній справі; е) негативний результат перевірки за банками даних Інформаційного бюро, Управління Державтоінспекції МВС України та НЦБ за наявності однієї з вищевикладених підстав.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, щодо того, що відповідач звертаючись до Укрбюро Інтерполу Міністерства внутрішніх справ України з запитом на підставі п. 2.3.1 вказаної Інструкції перевищив надані йому повноваження оскільки, на час звернення не існувало жодної з визначених у п.2.3.2 підстав для одержання необхідної інформації за кордоном.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, щодо того, що для визначення факту перебування транспортного засобу у використанні необхідною умовою є підтвердження факту, що на такий транспортний засіб саме уповноваженими державними органами були видані реєстраційні документи, які дають право експлуатувати ці транспортні засоби саме на постійній основі.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в наданих роздруківках з бази даних реєстрації автотранспорту в США та Канаді "Carfax" не зазначено, що проведена реєстрація надавала право експлуатувати ввезені позивачем транспортні засоби на постійній основі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки позивач правильно задекларував код товару 8703241000 та сплатив все належні платежі до державного бюджету України, а відповідачем не доведено факту ввезення позивачем автомобілів, які були у використанні з оформленням їх як нових, то податкові повідомлення відповідача є необґрунтованими.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 у справі № 2а-15572/09/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 у справі № 2а-15572/09/2670залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Л.І. Бившева

Н.Г. Пилипчук