Ухвала суду № 32608049, 25.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року м. Київ К/9991/73/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010

у справі № 2а-9386/09/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 27.11.2008 відповідачем була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка з питання неподання позивачем податкових розрахунків зі збору за право на використання символіки міста Києва за період з 01.07.2007 по 10.11.2008, за результатами якої був складений акт №636/43-20/14371869 від 27.11.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 6.2. Положення про збір за право використання символіки Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради народних депутатів № 149/3240 від 09.03.2006, та п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: позивачем не були подані податкові декларації зі збору за право на використання символіки міста Києва за ІІІ, VI квартали 2007 року та І, ІІ, ІІІ квартали 2008 року.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001564320/3 від 18.05.2009 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 850 грн.

За наслідками оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, рішенням ДПА України №1784/6/25-025 від 27.07.2009 скаргу позивача залишено без розгляду.

Відповідно до п. 9 ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування" збір за право використання місцевої символіки належить до видів місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування" місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Відповідно до ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 3 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" зміст, опис, порядок використання символіки визначаються Положенням про символіку, яке затверджується відповідно Київською міською радою та районними в місті радами.

Рішенням № 149/3240 "Про внесення змін і доповнень до рішення Київської міської ради народних депутатів" № 7 від 15.02.1994 "Про введення збору за право на використання символіки м. Києва" затверджено Положення про збір за право на використання символіки м. Києва.

На підставі Розділу ІІІ вказаного Положення платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують в найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.

Згідно вимог Пунктом 1.2. Положення про збір за право на використання символіки м. Києва до місцевої символіки відносяться назви і зображення об'єктів та історичних пам'яток міста згідно з затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 39 від 15.01.1996 Переліком назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку. Це: герб м. Києва; прапор м. Києва; назви (похідні від назв) історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються в найменуваннях підприємств або окремих видах продукції (крім найменувань, які слугують для визначення місцезнаходження); зображення об'єктів історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються при виготовленні друкованої (за виключенням бланків ділових паперів), сувенірної, рекламної продукції тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач використовує назву "Київ", яку згідно з Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №72 від 21.03.1995 "Про схвалення Переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки" віднесено до Переліку.

Відповідно до п. 2.1. Положення про збір за право на використання символіки м. Києва об'єктом оподаткування збором для юридичних і фізичних осіб є виготовлена продукція (виконані роботи, надані послуги) з використанням символіки м. Києва з комерційною метою.

Згідно п. 2.2. Положення про збір за право на використання символіки м. Києва розрахунковою базою оподаткування збором юридичних осіб є: загальна вартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) підприємств, організацій, установ, у власних назвах або товарних знаках яких використовується символіка міста у комерційних цілях; вартість окремих видів продукції (робіт, послуг), при виготовленні (виконанні, наданні) яких використовується символіка м. Києва; загальна сума доходів банку.

Збір на право використання символіки міста Києва, зокрема, найменування "Київ" справляється з тих суб'єктів господарювання, які використовують символіку у комерційний цілях.

Згідно вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" та п. 1.3. Розділу ІІ Постанови правління Національного Банку України №324 від 06.09.2007 діяльність банку розподіляється на види діяльності, серед яких є і комерційна діяльність.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи Закону виступають від її імені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, щодо того, що позивач використовує символіку міста Києва, зокрема, найменування "Київ" з комерційною метою, а не виключно для підтвердження свого місцезнаходження.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки позивач використовує символіку міста Києва з комерційною метою, та відповідно, зобов'язаний справляти збір за право використання символіки міста Києва, то відповідачем було правомірно і обґрунтовано винесено податкове повідомлення - рішення.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2а-9386/09/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2а-9386/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Л.І. Бившева

Н.Г. Пилипчук