Постанова № 32606738, 26.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р. справа № 2-а-10045/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - Кривошеїна І.О. дов від 12.12.2012

відповідач-1: - Шевченко Н.О, дов від 14.02.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську та відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року

у справі № 2-а-10045/09/0470

за позовом відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім.. Петровського»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій, стягнення бюджетної заборгованості,-

встановила:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с.44) просило визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську щодо не направлення висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2005 року до органу державного казначейства України та стягнути з державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість по декларації з ПДВ за березень 2005 року в сумі 3166666,67 грн.

Позовні вимого обґрунтовані тим, що на підставі акту № 241-02/3-42-05393056 від 30.08.2004 за результатами проведеної документальної перевірки з питань правомірності відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за березень 2004 року відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001100814/0/25217 від 02.09.2004, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодуванню з податку на додану вартість суму 3166666,67 грн. Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено в судовому порядку, визнано недійсним постановою Вищого адміністративного суду України від 19.09.2007. Проте відповідач-1 листом від 27.07.2009 повідомив підприємство про залишок непідтвердженої переплати, яка була відновлена за рішенням Вищого адміністративного суду України.

Ненадання висновку до органу державного казначейства після набрання судовим рішенням законної сили, якім підтверджено правомірність заявлення підприємством суми податку на додану вартість до відшкодування з бюджету, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача-1.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2010 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не направлення висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2005 року до органу державного казначейства України. Зобов'язано відповідача-1 надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету по податку на додану вартість за березень 2005 року у відповідності до вимог п.7.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (т.1 а. с. 191), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції права, просить скасувати постанову в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог, прийняв рішення за вимогами, які фактично позивачем не заявлялись, визначив право позивача на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ шляхом зобов'язання відповідача-1 надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання суми бюджетного відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових коштів з бюджетного рахунку на рахунок платника податку у банку або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими установами. Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є саме стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

Позивачем подано письмове клопотання про заміну назви позивача відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім.. Петровського» на Публічне акціонерне товариство «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» у зв'язку з перейменуванням товариства з метою приведення у відповідність із вимогами Закону України «Про акціонерні товариства».

Розглянувши вказане клопотання та додані до нього документи, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення, зміну назви позивача відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім.. Петровського» на Публічне акціонерне товариство «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського».

Не погодившись із постановою суду, відповідач-1 подав апеляційну скаргу (т.1 а. с. 186), в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга (з урахуванням пояснень до апеляційної скарги - т.1 а.с.236) мотивована тим, що фактично судове рішення, яким податкове повідомлення-рішення № 0001100814/0/25217 від 02.09.2004 скасовано, фактично виконано, в грудні 2007 року відповідачем-1 поновлено на особовому рахунку позивача заявлену ним до відшкодування суму ПДВ у розмірі 3166666,67 грн. Листом від 27.07.2009 відповідач-1 просив позивача розглянути питання щодо подання підприємством заяви на списання від'ємного значення ПДВ за березень 2005 року у розмірі 3166666,67 грн. відповідно до пп.15.3.1 п.15.2 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки ним не подавався позов до суду про стягнення з бюджету заявленої суми. Висновок суду першої інстанції про невизнання відповідачем-1 права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3166666,67 грн. з посиланням на лист відповідача-1 від 27.07.2009 є помилковим, оскільки вказаний лист направлено у зв'язку з закінченням строку звернення до суду з відповідною вимогою. Позивачем з травня 2004 року пропущені всі процесуальні строки. Крім того, відповідач-1 зазначає, що встановленню та дослідженню в межах даної справи підлягають факти надмірної плати до Державного бюджету України податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача-1 заперечує, подав письмові заперечення (т.1 а.с.252).

Представник відповідача-1 проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечує, просить задовольнити апеляційну скаргу відповідача-1.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином. Від відповідача-2 надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача-2, одночасно відповідач-2 просить здійснити заміну Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області на Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області у зв'язку з реорганізацією.

Дослідивши подані до клопотання докази, колегія суддів вважає за можливе здійснити процесуальне правонаступництво відповідно до ст. 55 КАС України, замінити відповідача-2 у справі - Головне управління державного казначейства України у Дніпропетровській області правонаступником - Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача-1 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, на підставі акту відповідача-1 від 30.08.2004 № 241-02/3-42-05393056 відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001100814/0/25217 від 02.09.2004, яким встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість про податковій декларації за березень 2004 року в розмірі 3166666,67 грн.

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в судовому порядку.

До винесення рішення господарським судом Дніпропетровської області за позовом ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001100814/0/25217 від 02.09.2004 податковим органом надано висновок № 59 від 27.04.2005 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування бюджетної заборгованості по вищевказаній декларації з ПДВ за березень 2004 року.

Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області здійснило перерахування суми бюджетної заборгованості по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2004 року, що підтверджено банківською випискою від 29.04.2005.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005 у справі № 23/174 (17/210) у задоволенні позову ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» відмовлено.

При отриманні вказаного судового рішення податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 3166666,67 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0001100814/0/25217 від 02.09.2004 по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року, про що свідчить інформація з особового рахунку позивача про суми переплати ПДВ.

За результатами перегляду судового рішення в касаційному порядку 19.09.2007 Вищим адміністративним судом України прийнято постанову, якою касаційна скарга ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» задоволена, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005 та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2006 у справі № 23/174 (17/210) скасовані, прийнято нове рішення, яким позов ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» задоволений, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001100814/0/25217 від 02.09.2004 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 3166666,67 грн.

На підставі означеної постанови Вищого адміністративного суду України від 19.09.2007 відповідачем-1 поновлено суму бюджетного відшкодування в розмірі 3166666,67 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року, що також підтверджено інформацією з особового рахунку позивача про суми переплати ПДВ, відповідачем-1 не заперечується.

Відповідач-1 листом від 27.07.2009 № 22677/10/08-02/3-16 (т.1 а.с.61) повідомив підприємство про залишок непідтвердженої переплати по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року, яка була відновлена за рішенням Вищого адміністративного суду України від 19.09.2007.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що податкове повідомлення-рішення № 0001100814/0/25217 від 02.09.2004 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 3166666,67 грн. визнано недійсним в судовому порядку рішенням суду, яке набрало законної сили 19.09.2007, колегія суддів вважає, що саме з цієї дати у позивача виникає право на отримання заявленої ним суми бюджетного відшкодування в розмірі 3166666,67 грн.

З даним позовом, в тому числі, з вимогами про стягнення означеної суми з Державного бюджету позивач звернувся 31.07.2009, тобто в межах встановленого пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Висновки відповідача-1 з цього приводу щодо пропуску позивачем строку звернення до суду колегія суддів вважає помилковим.

Відповідно до ст.99 КАС України в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В даному випадку спеціальним законом з питань оподаткування є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 якого заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином при зверненні до суду з позовом про стягнення сум бюджетного відшкодування з ПДВ слід застосовувати строк, встановлений пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Щодо правомірності визначення суми податку на додану вартість до відшкодування з бюджету в розмірі 3166666,67 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2005 року колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Як встановлено судом, позивачем за податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2005 року заявлено до відшкодування з державного бюджету суму податку на додану вартість в загальному розмірі 6247866,00 грн. Податковий кредит з податку на додану вартість у визначеній сумі позивачем сформовано на підставі розрахунку податкової декларації за березень 2005 року, що підтверджено книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг) в березні 2005 року.

Із зазначеної до відшкодування суми позивачеві не відшкодовано податку на додану вартість у розмірі 3166 666,67 грн.

Зазначена сума ПДВ у розмірі 3166666,67 грн. позивачем включена до податкової декларації з ПДВ за березень 2005 року по податковому повідомленню-рішенню № 0001100814/0/25217 від 02.09.2004 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідачем-1 проведена документальна перевірка позивача з питання правомірності відшкодування з бюджету сум ПДВ за березень 2005 року, за результатами якої складений акт від 27.05.2005 № 151-313-05393056.

В цьому акті перевірки вчинено запис, що остаточні висновки щодо отримання підприємством бюджетного відшкодування задекларованих сум ПДВ будуть зроблені після отримання відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок основних постачальників товарів (робіт, послуг) ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» по всьому ланцюгу продажу продукції до виробника.

В ході перевірки встановлено, що основним постачальником позивача є ВАТ «Приват-Холдінг», який є посередником реалізованої продукції, проте в ході перевірки підприємств по ланцюгу постачання виявлено постачальників, зустрічні перевірки по яких провести неможливо у зв'язку з незнаходженням їх за їх адресою.

В листі від 27.07.2009 № 22677/10/08-02/3-16 на адресу позивача відповідач-1 повідомив, що по підприємству рахується сума непідтвердженої переплати, яка була відновлена за рішенням Вищого адміністративного суду України, в тому числі у розмірі 3166,7 тис. грн., заявлених по декларації за березень 2005 року. У ланцюзі постачання ВАТ «ДМЗ ім.Петровського» - ВАТ «Приват-Холдінг» - НП «Меганом» - НП «Янус» - НП «Корана» встановлені підприємства з ознаками фіктивності (визнаний банкрутом), у зв'язку з чим підтвердження до виробника неможливо.

По вищевказаних сумах підприємство не подавало позови в судові органи на стягнення з бюджету заявлених сум ПДВ. Як вказано відповідачем-1, неможливо підтвердити вищевказані суми бюджетного відшкодування, що пов'язано із відсутністю зустрічних перевірок до виробника.

Проте такі висновки податкового органу є такими, що не відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Фактично обставини, на які посилається відповідач-1, не є підставами, передбаченими чинним законодавством з питань оподаткування, для не надання бюджетного відшкодування надміру сплаченого податку на додану вартість.

Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності свідчать, що всі законодавчо встановлені умови для отримання бюджетного відшкодування, заявленого за березень 2005 року в розмірі 3166666,67 грн., позивачем дотримані, дані податкової декларацій з податку на додану вартість за вказаний звітний податковий період відповідають стану фінансово-господарської діяльності позивача.

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію безпосереднього контрагента позивача ВАТ «Приват-Холдінг» в якості платника податку на додану вартість, виключення його з реєстру платників податку на додану вартість не надано, питань щодо невідповідності складених ВАТ «Приват-Холдінг» податкових накладних, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у податкового органу не виникло.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

За правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, послуги, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Законодавство, діюче на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом, тим більше, контрагентами продавця податкового законодавства.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для заявлення суми податку на додану вартість у розмірі 3166 666,67 грн. до бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за березень 2005 року.

Відповідно до встановленого п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порядку визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строків проведення розрахунків, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до пп.7.7.5 пп.7.7 ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп.7.7.6 п.7.7. ст.7 Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп.7.7.6 п.7.6 ст.7 Закону).

За правилами пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Відповідно до пп.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем дотримані всі умови для отримання суми бюджетного відшкодування в заявленій ним сумі 3166666,67 грн. та подані всі необхідні для здійснення відшкодування документи, що передбачені чинним законодавством України.

На час розгляду справи податок на додану вартість в загальній сумі 3166666,67 грн. позивачеві не відшкодований.

Обставини невиконання обов'язків, встановлених пп.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем-1 не визначені, із матеріалів справи не вбачаються. Відповідачем-1 не наведено та не подано жодних доказів, які б свідчили про наявність законодавчо встановлених підстав, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та позбавляють позивача права на отримання вказаної суми з бюджету.

Суд першої інстанції, дослідивши та правильно встановивши передумови для отримання позивачем бюджетного відшкодування, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення відповідної суми податку на додану вартість згідно декларації за березень 2005 року з Державного бюджету України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», з 01.01.2011 - ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до наведених норм процедура бюджетного відшкодування встановлює обов'язок податкового органу подати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, до Держказначейства, яке протягом 5 операційних днів після отримання висновку перераховує таку суму на рахунок платника.

Згідно Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України 02.07.97 209/72, який втратив чинність згідно з наказом ДПА України, Державного казначейства України від 21.12.2010 № 960/495, бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість є суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, п. п. 6.1, 6.2, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Як встановлено судом, відповідно до даних поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року позивачем заявлена до бюджетного відшкодування сума шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника у банка.

На час вирішення спору в суді вказана сума позивачеві з Державного бюджету України не відшкодована. Докази здійснення відповідачами відповідних дій, направлених на відшкодування вказаної суми, в матеріалах справи відсутні.

Виходячи з вищенаведеного, а також приймаючи до уваги, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови та вимоги щодо відображення суми податку на додану вартість 3166666,67 грн. в податковому обліку, визначення цієї суми бюджетного відшкодування в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми 3166666,67 грн. є обґрунтованими, та, враховуючи, що позивачем обраний спосіб захисту його інтересів відповідає вимогам чинного законодавства, підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, внаслідок чого, керуючись положеннями ст.202 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім.. Петровського» задовольнити.

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 у справі № 2-а-10045/09/0470 - скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську щодо не направлення висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2005 року до органу державного казначейства України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім.. Петровського» бюджетну заборгованість по декларації з ПДВ за березень 2005 року в сумі 3166666,67 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко