Рішення № 32605620, 18.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11379/13 18.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд";

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт-Менеджмент"

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №11/10/10 від 11.10.2010р.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

від позивача: Гіндрюк Т.С. (дов.)

від відповідача-1: Нянько Я.В. (дов.)

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

У судовому засіданні 18.07.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня", відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд" та відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт-Менеджмент" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №11/10/10 від 11.10.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/11379/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.07.2013р.

05.07.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" надійшли витребувані документи по справі та клопотання про фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.

Відповідно до ч. 7 ст. 811 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Таким чином при розгляді справи здійснюється фіксування судового процесу.

09.07.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" надійшов письмовий відзив на позовну заяву.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в судовому засіданні 11.07.2013р. надав суду документи по справі та клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами у судовому засіданні 11.07.2013р.

Представники відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня", відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд" та відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт-Менеджмент" у судове засідання 11.07.2013р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2013р. розгляд справи відкладено на 18.07.2013р.

18.07.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт-Менеджмент" надійшов відзив на позов.

В судовому засіданні 18.07.2013р., у відповідності до ч. 7 ст. 811 ГПК України, здійснювалося фіксування судового процесу.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в судовому засіданні18.07.2013р. позовні вимоги підтримав згідно та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" в судовому засіданні 18.07.2013р. надав суду документи по справі, позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд" в судове засідання 18.07.2013р. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва № 910/11309/13 від 14.09.2013р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник та відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт-Менеджмент" в судове засідання 18.07.2013р. не з'явився.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 18.07.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників позивача та відповідача 1, суд

ВСТАНОВИВ:

16.07.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд" (позичальник) укладено договір овердрафту № 015/14/605, відповідно до умов якого, позивач відкрив TOB "Ласуня Трейд" овердрафт з лімітом 1700000,00 грн., строком дії ліміту до 01.07.2011р. з процентною ставкою в залежності від строку безперервного дебетового сальдо: до 4 днів включно - 18 %, від 5 до 9 днів включно - 20 %, від 10 до 14 днів включно - 21 %, від 15 до 30 днів включно - 22 %, в разі перевищення максимального строку 45 %.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд" склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань за договором овердрафту №015/14/605 від 16.07.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" (відповідач 1, поручитель) укладено договір поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки, відповідач 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" зобов'язався відповідати перед позивачем - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" солідарно з ТОВ "Ласуня Трейд" за виконання кредитних зобов'язань за договором овердрафту №015/14/605 від 16.07.2010р., а саме: повернути кредит в розмірі 1700000,00 гри., сплатити проценти за користування кредитом, сплатити комісію за встановлення ліміту кредиту, сплатити комісію за внесення змін до кредитного договору, сплатити пеню, штрафи та відшкодовувати витрати і збитки кредитора.

Згідно з п. 4.2 договору поруки, відповідач 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" зобов'язався у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дати настання обставин, зазначених у цьому пункті (а у випадку, якщо відповідні обставини вимагають негайного реагування, то при першій можливості), письмово повідомляти позивача про будь-які зміни у юридичному стані та фінансово-господарській діяльності відповідача 1, які можуть вплинути на виконання ким обов'язків за цим договором та/або на прав позивача згідно цього договору.

Відповідно до п. 4.4 договору поруки, відповідач 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" не має права вчиняти без попереднього письмового погодження позивача оформлення боргових зобов'язань відповідача 1 перед іншими особами в будь-якій формі (крім виникнення поточної кредиторської заборгованості за придбані товари, роботи, послуги), включаючи надання порук, емісію боргових цінних паперів, видачу векселів тощо.

Позивач мотивуючи позовні вимоги, стверджує, що під час ознайомлення з матеріалами справи № 5011-44/4125-2012 про визнання банкрутом ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня", позивач дізнався, що відповідач 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" здійснив порушення взятих на себе зобов'язань, передбачених п. п. 4.2, 4.4 договору поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р., з огляду на наступне.

04.10.2010р. між відповідачем 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд" (первісний кредитор), відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" (новий кредитор) та Відкритим акціонерним товариством Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" (боржник) укладено договір № 04/10/10-А про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1.1 договору №04/10/10-А від 04.10.2010р. відповідач 2 - ТОВ "Ласуня Трейд", як первісний кредитор, передає належні йому права вимоги грошових зобов'язань у сумі 12 448 028,03 грн., що виникли у первісного кредитора на підставі договорів, зазначених у п. 1.2 цього договору, укладених між первісним кредитором та боржником, а відповідач 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня", як новий кредитор, приймає права вимог, що належать первісному кредитору на підставі основних договорів.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору №04/10/10-А від 04.10.2010р. вартість прав вимог, встановлюється в розмірі 12 448 028,03 грн. Сторони прийшли до згоди, що права вимог за цим договором передаються за 12 448 028,03 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору №04/10/10-А від 04.10.2010р. відповідач 1 - TOB "Торгівельний дім "Ласуня" зобов'язаний сплатити ціну прав вимог, зазначену в п. 2.2 цього договору, протягом 5 днів з моменту отримання письмової вимоги про оплату від первинного кредитора.

11.10.2010р. між відповідачем 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд" (первісний кредитор), відповідачем 3 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Продукт-Менеджмент" (новий кредитор) та відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" укладено договір № 11/10/10 про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1.1 договору №11/10/10 від 11.10.2010р. відповідач 2 - ТОВ "Ласуня Трейд", як первісний кредитор, передає належні йому права вимоги грошових зобов'язань у сумі 14 556 212,86 грн., що виникли у первісного кредитора на підставі договорів, зазначених у п. 1.2 цього договору, в т.ч. за договором № 04/10/10-А від 04.10.2010р. в сумі 12 448 028,03 грн., укладених між первісним кредитором та боржником, а відповідач 3 - ТОВ "Продукт-Менеджмент" як новий кредитор приймає права вимог, що належать первісному кредитору на підставі основних договорів.

Позивач, обґрунтовуючи позов, вказує, що укладення договору № 11/10/10 про відступлення права вимоги від 11.10.2010р. порушує права та інтереси позивача в частині отримання належного виконання зобов'язань за договором поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р., оскільки відповідач 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" взяв на себе боргові зобов'язання в розмірі 14556212,86 грн. за договорами відступлення права вимоги №04/10/10-А від 04.10.2010р. та №11/10/10 від 11.10.2010р. без попереднього письмового погодження позивача.

На думку позивача, договір про відступлення права вимоги № 11/10/10 від 11.10.2010р., враховуючи його предмет та оплатність, за своєю суттю є договором факторингу. Однак, сторони договору про відступлення права вимоги № 11/10/10 від 11.10.2010р. не є фінансовими установами, а тому суб'єктивний склад сторін вказаного договору не відповідає частині 3 ст. 1079 ЦК України.

Також, позивачем зазначено, що внаслідок оформлення боргових зобов'язань перед іншими кредиторами зменшується можливість ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на участь у представницьких органах кредиторів та задоволення банком своїх кредиторських у справі № 5011-44/4125-2012 про банкрутство TOB "Торгівельний дім "Ласуня".

З огляду на вищевказані обставини, позивач вважає, що є всі підстави для визнання договору про відступлення права вимоги № 11/10/10 від 11.10.2010р. недійсним.

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" та відповідач 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продукт-Менеджмент" позовні вимоги заперечили, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом вище, 11.10.2010р. між відповідачем 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд" (первісний кредитор), відповідачем 3 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Продукт-Менеджмент" (новий кредитор) та відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" (боржник) укладено договір № 11/10/10 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого відповідач 2 - ТОВ "Ласуня Трейд", як первісний кредитор, передає належні йому права вимоги грошових зобов'язань у сумі 14 556 212,86 грн., що виникли у первісного кредитора на підставі договорів, зазначених у п. 1.2 цього договору, в т.ч. за договором №04/10/10-А від 04.10.2010р. в сумі 12448028,03 грн., укладених між первісним кредитором та боржником, а відповідач 3 - ТОВ "Продукт-Менеджмент" як новий кредитор приймає права вимог, що належать первісному кредитору на підставі основних договорів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2.1 договору №11/10/10 від 11.10.2010р., вартість прав вимог встановлюється в розмірі 100 000,00 грн.

Згідно з п. 2.2 договору №11/10/10 від 11.10.2010р., сторони дійшли згоди, що права вимог передається як компенсація (повернення коштів) за не поставлений товар первісним кредитором новому кредитору у розмірі 100 000,00 грн. за договором комісії № 13/08/10 від 12.08.2010р.

Відповідно до п. 2.4 договору № 11/10/10 від 11.10.2010р. відповідач 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" повністю визнає грошове зобов'язання зазначене в п. 1.1. договору, строк виконання якого настав на момент підписання договору та зобов'язався оплатити 14 556 212,86 грн. до 01.11.2010 року.

Позивач, також вказує, що оспорюваний договір № 11/10/10 про відступлення права вимоги від 11.10.2010р. є договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Відмінності між правовими інститутами відступлення права вимоги (цесії) та факторингом (фінансуванням під відступлення права грошової вимоги) полягає у наступному.

Цесія це сам факт заміни особи в зобов'язанні, що складається в силу укладення відповідної угоди купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання.

Цесією є безпосередній правовий результат угоди про передачу права вимоги. Отже, виходячи з вищевикладеного, відступлення права вимоги (цесія) це угода (правочин) в наслідок якої відбувається заміна особи на активній стороні зобов'язання із збереженням всіх інших елементів зобов'язального правовідношення. Цесія - це наступництво цесіонарія в праві цедента.

Натомість значення фінансування під відступлення грошової вимоги полягає в тому, що клієнт не чекаючи настання строку платежу свого боржника, отримує ці кошти від фінансового агента. Тим самим клієнту надається можливість використати отримані кошти на свої потреби, виграючи в часі.

Зацікавленість фінансового агента в даному договорі проявляється в тому, що він фінансує клієнта, отримуючи за це винагороду.

Під факторингом, як правило, розуміється продаж недокументованої, тобто не закріпленої в цінному папері, дебіторської заборгованості з метою фінансування чи іншої мети.

Частина 1 ст. 1073 Цивільного кодексу України, охоплює широке коло договорів, які опосередковують перехід права вимоги. Визначення договору фінансування під уступку права грошової вимоги сформульовано так, щоб він охоплював достатньо широке коло відносин, пов'язаних з даним видом фінансових угод. Критерієм для їх об'єднання можна визначити мету отримання фінансування. Передача права вимоги в рамках договору фінансування носить допоміжний характер, а передача відповідної суми грошей -основний.

Крім того, таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10.07.2007 у справі 26/347-06-6531, в якій зазначено, що договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі її у розпорядження визначеної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану останнім фінансову послугу.

З умов оспорюваного договору, метою останнього є заміна особи на активній стороні зобов'язання із збереженням всіх інших елементів зобов'язального правовідношення за плату, та не передбачає надання відповідачем 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд" відповідачві 3 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Продукт-Менеджмент" (новий кредитор) послуг з фінансування під відступлення права грошової вимоги.

Враховуючи викладене, оспорюваний договір за правовою природою є договором купівлі-продажу права вимоги метою якого є передання прав кредитора іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а не договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до п. 18 листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин); згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. ЦК України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсними договору про відступлення права вимоги, не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Як вбачається з договору № 11/10/10 про відступлення права вимоги від 11.10.2010р., укладеного між відповідачем 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласуня Трейд" (первісний кредитор), відповідачем 3 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Продукт-Менеджмент" (новий кредитор) та відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" (боржник), позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" не стороною оспорюваного договору.

Натомість, позивач, обґрунтовуючи позов, стверджує, що договір №11/10/10 про відступлення права вимоги від 11.10.2010р., укладений в порушення п. 4.2., 4.4. договору поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р., а тому порушує права та інтереси позивача в частині отримання належного виконання зобов'язань за договором поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р., оскільки відповідач 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" взяв на себе боргові зобов'язання в розмірі 14556212,86 грн. за договорами відступлення права вимоги №04/10/10-А від 04.10.2010р. та №11/10/10 від 11.10.2010р. без попереднього письмового погодження позивача.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4.2 договору поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р., укладеного для забезпечення виконання кредитних зобов'язань за договором овердрафту №015/14/605 від 16.07.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ласуня" (відповідач 1, поручитель), відповідач 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" зобов'язався у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дати настання обставин, зазначених у цьому пункті (а у випадку, якщо відповідні обставини вимагають негайного реагування, то при першій можливості), письмово повідомляти позивача про будь-які зміни у юридичному стані та фінансово-господарській діяльності відповідача 1, які можуть вплинути на виконання ним обов'язків за цим договором та/або на прав позивача згідно цього договору.

З аналізу положень договору №11/10/10 про відступлення права вимоги від 11.10.2010р., вбачається, що будь-які зміни у юридичному стані та фінансово-господарській діяльності відповідача 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня", які можуть вплинути на виконання ним обов'язків за договором поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р. та/або на права позивача згідно договору поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р.

Таким чином, доводи позивача на порушення п. 4.2. договору поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р. при укладенні договору №11/10/10 про відступлення права вимоги від 11.10.2010р. не знайшли свого підтвердження в дійсних обставинах справи.

Відповідно до п. 4.4 договору поруки, відповідач 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" не має права вчиняти без попереднього письмового погодження позивача оформлення боргових зобов'язань відповідача 1 перед іншими особами в будь-якій формі (крім виникнення поточної кредиторської заборгованості за придбані товари, роботи, послуги), включаючи надання порук, емісію боргових цінних паперів, видачу векселів тощо.

У відповідності до пп. 12 1 п. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України № 2456-VI від 08.07.2010р., борговим зобов'язанням визначається зобов'язання позичальника перед кредитором за кредитом (позикою), що виникло внаслідок випуску і розміщення боргових цінних паперів та/або укладання кредитних договорів.

Разом з тим, пунктом 4.4 договору поруки, встановлено відповідач 1 - ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" не має права вчиняти без попереднього письмового погодження позивача оформлення саме боргових зобов'язань ТОВ "Торгівельний дім "Ласуня" перед іншими особами в будь-якій формі.

Однак, зобов'язання сторін в договорі № 11/10/10 про відступлення права вимоги від 11.10.2010р., не є борговими зобов'язаннями, а тому посилання позивача на порушення п. 4.4. договору поруки № 12/14/883 від 16.07.2010р. при укладенні договору №11/10/10 про відступлення права вимоги від 11.10.2010р. є безпідставними.

Щодо тверджень позивача на те, що внаслідок укладення договору № 11/10/10 про відступлення права вимоги від 11.10.2010р. зменшується можливість ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на участь у представницьких органах кредиторів та задоволення банком своїх кредиторських у справі № 5011-44/4125-2012 про банкрутство TOB "Торгівельний дім "Ласуня", то суд зазначає, що дані доводи не містять підтвердження жодними належними та допустимими доказами.

Таким чином, уявлення позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства та відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки, завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

З огляду на зазначене, відсутні визначені законом підстави для визнання договору № 11/10/10 про відступлення права вимоги від 11.10.2010р. недійсним з тих підстав на які посилається позивач.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, те, що позивачем не доведено правомірності своє позиції та враховуючи безпідставність заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав зазначених в позовній заяві.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.07.2013р.

Суддя О.В. Гулевець