Рішення № 32600113, 01.07.2013, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1678/13- ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2013 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі :

Судді Наумов С.В.

При секретарі Прокопчук Л.М.

Позивача ОСОБА_1

Представника позивача ОСОБА_2

Представників відповідача Дзеніка А.М., Масюк О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації" про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд -

в с т а н о в и в :

Позиач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом в якому свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно рішення Рівненського міського суду від 01.10.2012 року був поновлений на роботі в товаристві з обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації» водієм першого класу з 30 листопада 2011 року наказом №92 від 08.10.2012 року .

Наказом №100 від 29 жовтня 2012р. «Про скорочення штату працівників він був попереджений про наступне звільнення з 31 грудня 2012 року у зв»язку із скороченням чисельності .

Наказом №142 від 31 грудня 2012 року він був звільнений з роботи з 31.12.2012р. у зв»язку із скороченням штату працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.

Своє звільнення вважає незаконним,оскільки відповідач не надав доказів того, що в товаристві дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці. На день видачі наказу про попередження його про майбутнє звільнення не був затверджений новий штатний розпис, що позбавляє можливості його звільнення .

Вважає, що відповідач при його звільненні не врахував переважне право залишення на роботі, а саме те, що він є працівником з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві. Йому не було запропоновано іншої роботи.

Оскільки він є членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації ТзОВ «Управління малої механізації», при звільненні його з роботи відповідач не отримав попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації та вищого виборного органу цієї профспілки.

За весь час, що минув після звільнення, перебуває у стресовому стані,було боляче, що після багатьох років бездоганної праці його знову звільнили з роботи, не зважаючи що до виходу на пенсію йому залишилось менше двох років. Директором товариства необґрунтовано і безпідставно знижено його репутацію сумлінного і чесного працівника в очах трудового колективу товариства. Директором товариства підірвано його віру у справедливість , завдано душевного болю та страждань через його повторне звільнення за скороченням. Він пропрацював в товаристві фактично 37 років, мав заохочення за трудові заслуги і зараз через упереджене ставлення до нього з боку директора товариства має знову доводити, що його звільнено незаконно.

Просить суд поновити його на роботі водієм першого класу ТзОВ «Управління малої механізації». Стягнути з Відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 січня 2013 року до дня винесення рішення про поновлення його на роботі . Стягнути із відповідача на його користь середній заробіток за невикористану відпустку за 20 календарних днів та моральну шкоду в розмірі 10000 грн..

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги просив суд їх задовольнити. Вважає, що із відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2013 року на день винесення рішення в сумі 8375,62 грн. Однак відмовився від вимоги щодо стягнення із відповідача на його користь середній заробіток за невикористану відпустку за 20 календарних днів, оскільки відповідачем його вимога задоволена.

Представник позивача підтримала вимоги позивача, надала суду свій письмовий виступ .

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили вимоги позивача. Вважають,що звільнення ОСОБА_1 є правомірним, оскільки скорочення штату працівників на товаристві дійсно мало місце, роботодавцем дотримані всі норми законодавства щодо вивільнення працівників. Зокрема позивач у відповідності до вимог трудового законодавства попередньо був повідомлений про подальше його звільнення у зв»язку з скороченням штатів. За останні місяці роботи на підприємстві було зафіксовано ряд порушень трудового законодавства з боку ОСОБА_1 про що були складені акти , а саме: про залишення робочого місця без поважних причин, відмовлявся прибирати територію підприємства від листя, відмовлявся від ознайомлення та підписані правил внутрішнього трудового розпорядку Товариства, відмовлявся допомагати ремонтувати опалення, залишав межі території підприємства, відмовлявся писати пояснення з приводу порушення трудової дисципліни. Враховуючи вказані пору»шенняу позивача не залишалось переважного права залишитись на роботі. Тому підприємством не було порушено ст. 42 КЗпП України, оскільки врахувало переважне право працівників залишитись на роботі, з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. Зборами первинної профспілкової організації товариства ОСОБА_1 виключено із членів первинної профспілкової організації ТОВ «Управління малої механізації. Тому підприємство законодавством не зобов»язане у даному випадку отримати згоду на звільнення працівника, який на момент звільнення, не являвся членом ні виборного органу профспілкового комітету, ні членом первинної профспілкової організації. Також є необґрунтованим заявлений позивачем розмір моральної шкоди. Просять відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача його представника, представників відповідача, пояснення свідків, надані сторонами письмові докази та надавши їм належну оцінку в їх сукупності,суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТзОВ «Управління малої механізації» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на роботі водієм 1 класу ТзОВ «Управління малої механізації. Стягнуто з ТзОВ «Управління малої механізації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 14595,57 грн. та 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області від 19 листопада 2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації» задоволено частково . Вказане вище рішення від 01жовтня 2012 року в частині стягнення з ТзОВ «Управління малої механізації» на користь ОСОБА_1середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано. Стягнуто з ТзОВ «Управліня малої механізації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16642 (шістнадцять тисяч шістсот двадцять чотири ) грн.. 97 коп..В решті рішення суду залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Наказам №92 від 08.10.2012 року директора ТзОВ УММ на підставі вказаного вище рішення суду ОСОБА_1 був поновлений на роботі водієм 1-го класу з 30 листопада 2011 року на визначено виплатити останньому середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Наказом №100 від 29 жовтня 2012 року «Про скорочення штату працівників » ОСОБА_1 був попереджений про наступне звільнення з 31 грудня 2012 року у зв»язку зі скороченням чисельності працівників. Із вказаним наказом директора ОСОБА_1 не погодився..

Наказом №142 від 31 грудня 2012 року позивач був звільнений з роботи водія 1 класу з 31 грудня 2002 року у зв»язку зі скороченням штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду трудових спорів» суд зобов»язаний, в ході судового провадження по трудовому спору, пов»язаному зі звільненням працівника за п.1 ст. 40 КзППУ з»ясувати, чи справді були зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності або штату працівників, чи дотримано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або роботодавець не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж самому підприємстві, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі .

Відповідач не спростував покликання позивача та не надав доказів того, що в товаристві відбулися зміни в організації виробництва і праці. Не довів необхідності скорочення чисельності працівників та не врахував переважне право на залишення позивача на роботі. Не запропонував йому перейти на іншу роботу на тому ж самому підприємстві та не отримав згоди від профспілкового органу на звільнення працівника.

Суд вважає, що станом на 29.10.2012р. у позивача не було підстав для видачі наказу №100 «Про скорочення штату працівників», оскільки новий штатний розпис працівників ТзОВ «Управління малої механізації» затверджений з 31 грудня 2012 року, що слідує із змісту самого наказу.

Відповідно до п.2 ст.ч.2 ст.42 КЗпП України, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Позивач має кваліфікацію водія 1-го класу. Із дослідженої в судовому засіданні його трудової книжки, слідує, що він пропрацював у товаристві фактично 37 років, мав заохочення за трудові заслуги, та якому до виходу на пенсію залишилось менше двох років.

Також суд вважає, що пояснення свідків в судовому засіданні ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 на які покликається відповідач не можуть бути оцінені судом як доказ . Їх свідчення не доводять факту правомірності звільнення позивача з роботи у зв»язку зі скороченням штату працівника відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

Членство позивача в виборному профспілковому органі ППО ТзОВ «Управління малої механізації» підтверджується дослідженими в справі доказами та слідує із Рішення Рівненського міського суду від 01.10.2012р. в справі №2-7754/11 за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Управління малої механізації» про поновлення на роботі, що відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не потребує додаткового доказування.

Згідно зі ст. 37 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності встановлено, що свої повноваження первинні профспілкові організації здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення ) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створюються, через профспілкового представника , уповноваженого згідно із статутомна представництво інтересівчленів профспілки, який діє в межах прав, наданих цим законом та статутом профспілки. Пунктом 10 ст. 38 Закону передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації дає згоду або відмовляєу дачі злоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві профспілки.

Встановлено, що роботодавець не звертався із поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1. до профкомітету первинної профспілкової організації ТзОВ "Управління малої механізації" та до вищестоящого органу профспілки чи об"єднання, до складу якої входить профорганізація даного підприємства.

Вирішеня цього питання зборами на які покликається відповідач не передбачено законодавством, оскільки збори не є виборним профспілковим органом.

Статтею 252 КЗпП України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємств, установи, організацій (у тому числі структурних підрозділів) його керівників, профспілкового представника (там де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членом якого вони є а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об»єднання професійних спілок).

21 лютого 2013р. президія Рівненської обласної організації профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України , постановила зберегти членство в первинній профспілковій організації ТзОВ «Управління малої механізації» за ОСОБА_1 при умові сплати ним профспілкових внесків до моменту вирішення їх справи в суді.

За таких обставин, доводи відповідача, що в ТзОВ «Управління малої механізації» мали місце зміни в організації виробництва і праці , і, зокрема скорочення чисельності працівників в порядку, передбаченому законом, поданими та дослідженими у судовому засіданні доказами не підтверджуються, звільнення відбулось по надуманих власником або уповноваженим органом підставах.

Таким чином, звільнення ОСОБА_1 з роботи водія першого класу ТзОВ «Управління малої механізації» за п.1 ст. 40 КЗпП у зв»язку із скороченням чисельності працівників не може вважатися законним, а тому позивач підлягає поновленню на роботі.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Пунктом 8 постанови КМУ від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати ( з наступними змінами ) передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати , проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів /годин, а у випадках, чинним законодавством, календарних днів,які мають бути оплачені за середнім заробітком . Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Як слідує із довідки ТзОВ «Управління малої механізації» від 13 .06.2013 року заробітна плата позивача за жовтень - листопад 2012 року склала 2630, 54 грн. а середньоденна його заробітна плата становить шістдесят дев»ять грн. 22 коп..

Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню із ТзОВ на користь ОСОБА_1 склав: січень 2013р.- 21 робочийдень, лютий 2013 р.- 20 робочих днів, березень 2013р. -20 робочих днів,квітень 2013р.- 22 робочих дні, травень 2013р.-19 робочих днів, червень 2013р.- 18 робочих днів, липень 2013р. 1 робочий день. Всього становить 121 робочий день. Тому, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 69,22 грн. х 121 роб.день = 8375,62 грн..

Заявлена позивачем моральна шкода у розмірі 10000 грн. на думку суду підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст..237-1 КзПП України та ст.23 ЦК України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачана користь ОСОБА_1, у зв'язку з порушенням його законних прав, що призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв»язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя . Суд бере до уваги, що позивача протягом року повторно незаконно було звільнено з роботи. Тому, моральну шкоду позивачу за незаконне його звільнення з роботи необхідно йому відшкодувати в розмірі 1000 грн., тобто у цій частині позовних вимог, моральна шкода позивачу підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати слід покласти на відповідача на підставі ч.ч.1-3 ст.88 ЦПК України.

На підставі п.1ч.1 ст.40, ст.42,43,252,232,235, 237-1 КЗпП України, Закону України " Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" №1045-ХІУ від 15.09.1999р., керуючись ст.ст.10,60,88,212,213,215,218,294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механіхації " задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на роботі водієм першого класу товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації" із 31 грудня 2012 року.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації",код за ЄДРПОУ 01274053, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01 січня 2013 року по 01 липня 2013 року в розмірі 8375,62 грн. (вісім тисяч триста сімдесят п"ять) 62 коп..

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації",код за ЄДРПОУ 01274053, на користь ОСОБА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти в сумі 1000 грн. (одна тисяча) на відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), допустити до негайного виконання.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління малої механізації",код за ЄДРПОУ 01274053, судовий збір в розмірі 229 грн.40 коп.на рахунок 31217206700002 в УДК в м. Рівне, Код ЄДРПОУ 26406128, МФО 833017, код класифікації доходів бюджету 22030001, код отримувача(кодЄДРПОУ 38012714.

Повідомити сторін що із повним рішенням суду вони зможуть ознайомитись та отримати копію рішення 05 липня 2013 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подане протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського міського суду С. В. Наумов