Постанова № 32596185, 22.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Справа № 917/121/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі Ткаченко Н.І.

за участю представників:

позивача - Іванова О.П. за довіреністю №274-10 від 14.12.2012 р.

відповідача - Остроушка О.Л. за довіреністю №01-11/4354 від 16.04.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вх. №1772ПХ/2-8 від 05.06.2013 р.) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2013 р. у справі №917/121/13-г за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава

про стягнення 1 194 451,55 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2013 р. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 1 194 451,55 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору поставки природного газу № 06/11-1194/2234 від 30.08.2011 р., з яких: 279 214,81 грн. - інфляційні втрати за період з вересня 2011 р. по січень 2012 р., 915 236,74 грн. -три проценти річних за період з 06.09.2011 р. по 21.12.2011 р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.05.2013 р. у справі №917/121/13-г (головуючий суддя Ківшик О.В., суддя Тимощенко О.М., суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3% річних 915236,74, 279214,81 грн. інфляційних нарахувань та 23 890,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2013 р. у справі №917/121/13-г в повному обсязі та відмовити в задоволенні позову.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи.

Зокрема, заявник зазначає, що у позивача немає правових підстав для стягнення з нього інфляційних нарахувань та 3% річних у зв'язку з відсутністю у Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" основного боргу перед позивачем з оплати отриманого природного газу за договором поставки від 30.08.2011 р. №06/11-1194/2234 на момент звернення Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з вказаним позовом до місцевого господарського суду.

Крім того, скаржник вважає, що суд не оцінив в якості доказу припинення зобов'язань сторін за договорами №06/11-1194/2234 від 30.09.2011 р. та №06/10-2588/3607 від 20.12.2010 р. надану ним копію заяви про зарахування зустрічних позовних вимог від 25.02.2013 р. №01-11/2147 та документи на підтвердження її направлення позивачеві.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.07.2013 р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №5669 від 09.07.2013 р.), в якому вважає, що апеляційна скарга відповідача є безпідставною, необгрунтованою та такою, що суперечить нормам матеріального права та процесуального права, дійсним обставинам справи та не підлягає задоволенню, тому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2013 р. у справі №917/121/13-г залишити без змін.

Так, позивач зазначає про те, що відповідач не надав суду первинну документацію на підтвердження наявності зустрічного зобов'язання у Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" зі сплати пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат, а за таких обставин заява про зарахування зустрічних позовних вимог від 25.02.2013 р. №01-11/2147 не припиняє зобов'язання відповідача перед позивачем щодо сплати 279214,81 грн. інфляційних, 915236,74 грн. три відсотки річних, що фактично спростовує доводи апеляційної скарги.

В судове засідання 09.07.2013 р. з'явились представники сторін та надали пояснення у справі.

Відповідач надав клопотання про зупинення провадження у даній справі (вх. №5668 від 09.07.2013 р.) на підставі ч. 2 ст. 79 ГПК України, мотивуючи його тими обставинами, що відповідно до наказу Міненерго вугілля України №545 від 26.07.2012 р. прийнято рішення про припинення діяльності Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом її реорганізації - перетворення в Публічне акціонерне товариство та перейменування у "Синтез - Газ України", отже, в даному випадку відбувається правонаступництво позивача іншою юридичною особою, що, на його думку, є підставою для зупинення провадження у справі №917/121/13-г.

Щодо заявленого клопотання колегія суддів дійшла висновку про необхідність надання сторонами додаткових доказів у справі та розгляді його по суті в наступному судовому засіданні, в зв'язку з чим в розгляді справи оголошено перерву до 16.07.2013 р.

В судове засідання 16.07.2013 р. з'явились представники сторін та надали пояснення у справі.

Відповідач надав письмові пояснення у справі (вх. №5907 від 16.07.2013 р.), в яких зазначає, що оскільки законодавство пов'язує можливість вимоги кредитора по сплаті індексу інфляції та трьох відсотків річних з наявністю заборгованості у боржника, пред'явлення такої вимоги без наявності основної заборгованості суперечить законодавству України. Також він вказує на те, що на момент подачі даного позову заборгованості ПАТ "Полтаваобленерго" перед позивачем за спірним договором не існувало, оскільки вартість спожитого газу була сплачена. Але, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про правомірне нарахування індексу інфляції та 3% річних без наявності основного боргу, то, на його думку, і нарахування ПАТ "Полтаваобленерго" 3% річних Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" необхідно визнати правомірним, і, згідно з заявою про зарахування зустрічних позовних вимог №01-11/2147 від 25.02.2013 р., зобов'язання сторін щодо сплати штрафних санкцій в розмірі 1194451,55 грн. необхідно вважати припиненими.

Позивач також надав пояснення у справі (вх. №5908 від 16.07.2013 р.), в яких, зокрема, зазначає, що у випадку, коли відсутній правонаступник, немає правонаступництва, отже, відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі за п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України.

Станом на 16.07.2013 р. у позивача відсутні передавальні акти про передачу ДК "Газ України" свого майна, прав та обов'язків ПАТ "Синтез-Газ України", що вказує на те, що правонаступництво не відбулось, а процедура реорганізації позивача не завершена. За таких обставин на час розгляду даної справи Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" є належним позивачем у справі, отже, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №917/121/13-г є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів, розглянувши надане клопотання та зважаючи на викладене, вважає за необхідне зазначити наступне

Відповідно до п.З ч.2 ст.79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку заміни одніє з сторін її правонаступником.

З зазначеної норми закону вбачається, що підставою для зупинення провадження у справі є заміна однієї зі сторін, через припинення діяльності у зв'язку з реорганізацією, її правонаступником.

Згідно зі статтею 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.07.2012 року №545 Про припинення Дочірньої компанії "Газ України Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом її реорганізації (перетворення)" наказано: "...припинити діяльність Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ... шляхом її реорганізації - перетворення в Публічне акціонерне товариство та перейменування у "Синтез-Газ України"; ... здійснити заходи щодо реорганізації і державної реєстрації припинення діяльності ДК , "Газ України" у встановленому законодавством порядку; ... скласти передавальний акт та подати його на затвердження до Міненерговугілля;... завершити у термін до 31.12.2013 виконання заходів з реорганізації ДК "Газ України", передбачених законодавством;...визначити Публічне акціонерне товариство "Синетез-Газ України» правонаступником майнових прав та обов'язків Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відповідно до затверджених у встановленому порядку передавальних актів після завершення процедури припинення діяльності цієї юридичної особи відповідно до чинного законодавства...».

Зі змісту зазначеного наказу вбачається, що у термін до 31.12.2013 р. повинні бути завершені заходи з реорганізації ДК "Газ України", передбачені законодавством; публічне акціонерне товариство "Синтез-Газ України" визначено правонаступником майнових прав та обов'язків Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відповідно до затверджених у встановленому порядку передавальних актів після завершення процедури припинення діяльності цієї юридичної особи відповідно до чинного законодавства.

Позивач у поясненнях, наданих до апеляційного суду, вказує, що станом на 16.07.13 у ДК "Газ України" відсутні передавальні акти про передання ДК "Газ України" свого майна, прав обов'язків ПАТ "Синтез-Газ України", що вказує на те, що правонаступництво не відбулось, а процедура реорганізації позивача не завершена.

Крім того, у Єдиному державному реєстрі відсутній запис про припинення ДК "Газ України", що підтверджує той факт, що позивач не являється юридичною особою, яка припинилась.

За наведених обставин відсутні підстави для висновку, що станом на 17.06.13 Публічне акціонерне товариство "Синтез-Газ України" стало правонаступником ДК "Газ України".

Отже, наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26 липня 2012 року №545 Про припинення Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом її реорганізації (перетворення)" не може бути обставиною, яка зумовлює зупинення провадження у справі №917/121/13-г, так як зазначений наказ лише допускає і передбачає на майбутнє правонаступництво між ПАТ "Синтез-Газ України" та ДК "Газ України".

Статтею 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, з огляду на обставини цієї справи, на наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості 26.07.12 №545, на стан реорганізації позивача, на положення ст. 91, 104 ЦК України, колегія суддів вважає, що ДК «Газ України» є належним позивачем у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі (вх. №5668 від 09.07.2013 р.) на підставі ч. 2 ст. 79 ГПК України не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача та у відзиві на апеляційну скаргу доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі та додатково поданих доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, 30.08.2011 р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (покупець) укладено договір № 06/11-1194/2234 поставки природного газу (т.1, а.с. 9-16), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

При цьому сторони узгодили наступне :

- постачальник передає покупцю в період з 06.08.2011 р. по 30.09.2011 р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 40 938 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: серпень - 18 638 тис.куб.м., вересень - 22 300,00 тис.куб.м. (п. 1.2 вказаного договору );

- згідно з п.3.1.договору - ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %, ПДВ - 0%, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 3 368,97 грн., крім того, ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 20%, всього з ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 3 425,97 грн.;

- оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку : за серпень 2011 р. - протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору, за вересень 2011 р. - оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору, оплата в розмірі по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки (п. 4.1 договору);

- відповідно до п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, які склалися між сторонами з 06.08.2011 р. і діє у частині поставки газу по 30.09.2011 р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Також сторони 30.08.2011 р. уклали додаткову угоду № 1 до договору № 06/11-1194/2234 поставки природного газу, відповідно до якої пункт 4.4. договору доповнено абзацом наступного змісту: "Сторони домовились, що оплата, яка надійшла по даному договору, зараховується постачальником пропорційно вартості газу та компенсації затрат на транспортування газу територією України".

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі - на підставі вказаного договору протягом серпня - вересня 2011 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 141 787 194,40 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу для потреб промислових споживачів - від 31.08.2011 р. на суму 63 853 228,86 грн. та від 30.09.2011 р. на суму 77 933 965,56 грн., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 18-19).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем згідно з платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а. с. 65 - 92), проведено оплату вартості отриманого ним природного газу з порушенням строків, встановлених п. 4.1 договору та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України.

Дана обставина визнана відповідачем.

Також місцевим господарським судом встановлено, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Господарським судом Полтавської області було відхилено клопотання відповідача про припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Клопотання мотивоване тим, що у позивача перед ним рахується наявність зобов'язань зі сплати штрафних санкцій за іншим договором № 06/10-2588/3607 від 20.12.2010 р., укладеним між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Полтаваобленерго", в зв'язку з чим відповідачем було направлено позивачеві заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 01-11/2147 від 25.02.2013 р., згідно з якою, на думку відповідача, припинились наступні зобов'язання сторін:

- Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо сплати штрафних санкцій за договором № 06/11-1194/2234 від 30.08.2011 р. : 3% річних - 9 015 236,74 грн. та нарахувань на індекс інфляції - 279 214,81 грн., всього 1 194 451,55 грн.;

- Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" перед Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" щодо сплати 3% річних в розмірі 1 194 451,55 грн., нарахованих за період з 27.09.2011 р. по 12.12.2011 р. за договором № 06/10-2588/3607 від 20.12.2010 р.

Таким чином, відповідач вважав, що на час розгляду справи в місцевому господарському суді у нього відсутні зобов'язання перед позивачем за договором № 06/11-1194/2234 від 30.08.2011 р. щодо сплати інфляційних нарахувань в розмірі 279 214,81 грн. та 3% річних в розмірі 915 236,74 грн., тому просив суд припинити провадження у даній справі.

В рішенні господарського суду першої інстанції вказано, що оскільки предметом даного спору є стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, які за своєю природою є відповідальністю за порушення виконання зобов'язань, то відсутні підстави для припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за приписами ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, на які посилається відповідач.

За таких підстав господарський суд Полтавської області дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 279 214,81 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2011 р. по січень 2012 р. та 915 236,74 грн. - трьох процентів річних за період з 06.09.2011 р. по 21.12.2011 р. та задовольнив їх.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з врахуванням фактичних та правових підстав позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вже було зазначено, місцевим господарським судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості.

Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що посилання відповідача на неправомірність вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних без вимоги щодо стягнення основного боргу з огляду на його відсутність на момент пред'явлення позову судом, не може бути оцінене як правомірне.

Так, згідно з абз. 5 п. 2) інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Дану правову позицію підтверджено постановами Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №13/210/10, від 12.09.2011 р. у справі №6/433-42/183, від 14.11.2011 р. у справі № 12/207.

Отже, припинення зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору з порушенням узгоджених ними строків не звільняє боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за період прострочення виконання, тому доводи апеляційної скарги про те, що пред'явлення вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми без наявності основної заборгованості (у випадку її сплати) суперечить законодавству, не є правомірними.

Стосовно клопотання відповідача про припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей).

Згідно з п.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Колегією суддів встановлено, що відповідач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав документальних підтверджень (первинної документації) наявності зустрічного боргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

В листі Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначено про те, що припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору. Зарахуванням може бути погашене дійсне зобов'язання, яке забезпечене судовим захистом.

Позивач і в суді першої інстанції, і в суді апеляційної інстанції заперечував проведення між сторонами взаємозаліку за вказаними відповідачем господарськими правовідносинами..

Господарським судом встановлено, що предметом даного спору є стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, що за своєю природою є відповідальністю за порушення виконання зобов'язань, а тому відсутні підстави для припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за приписами ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України, на які посилається відповідач. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України, зокрема, у постанові від 26.03.2013 року у справі №18/1427/12).

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для припинення провадження у справі.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України правомірно звернувся з позовом про стягнення втрат від інфляції за період з вересня 2011 р. по січень 2012 р. та 3% річних за період з 06.09.2011 р. по 21.12.2011 р.

Судом апеляційної інстанції перевірені розрахунки суду та встановлено їх відповідність положенням чинного законодавства та матеріалам справи. Ані позивач, ані відповідач правомірність здійснених судом розрахунків не спростовують.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, скарга позбавлена належного документального та правового обгрунтування, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2013 р. у справі №917/121/13-г має бути залишене без змін.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.05.2013 р. у справі № 917/121/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22.07.2013 р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Лакіза В.В.