Постанова № 32596039, 22.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Справа № 917/157/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі Ткаченко Н.І.

за участю представників сторін:

позивача - Гусак Б.М. - дов. №14-Б від 08.01.2013 р. (після перерви не з'явився), відповідача - Дейнека О.В. - дов. №17 від 13.02.2013 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. №1619П/2-8 від 21.05.13) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2013 р. у справі № 917/157/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", м. Лубни Полтавська область

про стягнення 185546,99 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року позивач, ПАТ " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" на свою користь втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення грошової заборгованості у розмірі 45680,36 грн., 3% річних у розмірі 25567,97 грн., пеню у розмірі 114298,66 грн., а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати у розмірі 3711,00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.04.2013 р. (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 121320,23 грн., в т.ч. 54173,19 грн. - нарахована пеня за період жовтня 2011 року - квітня 2012 року за несвоєчасність розрахунків відповідачем за отриманий природний газ в розрізі умов договору №14/2066/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. та додаткової угоди №1 до нього від 30.09.2011 р., 43514,52 грн. - інфляційні нарахування та 23632,52 грн. - 3% річних; судовий збір - 3509,87 грн. В частині стягнення 5952,28 грн. пені, 2165,84 грн. інфляційних та 1935,45 грн. 3% річних - відмовлено. Судом першої інстанції також зменшено заявлену до стягнення пеню на 50% (на суму 54173,19 грн.), про що зазначено у мотивувальній частині рішення.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2013 р. у справі №917/157/13-г в частині відмови у стягненні 60125,47 грн. пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у сумі 60125, 47 грн., в решті залишити оскаржене рішення без змін, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог позивач посилається на те, що ним правомірно нарахована пеня у сумі 114298,66 грн., а суд першої інстанції неправомірно за клопотанням відповідача відмовив у стягненні 60125,47 грн. пені на підставі ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України. Позивач зазначив, що суд першої інстанції не врахував майновий стан позивача, а саме: останній має збитки від діяльності внаслідок постійного недоотримання та несвоєчасного проведення споживачами газу розрахунків за спожитий природний газ. Окрім того, посилається на наявну судову практику щодо безпідставного зменшення пені за умови недоведеності наявності у боржника виняткових обставин.

Відповідач, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в повному обсязі досліджені усі фактичні обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, такі висновки зроблені при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2013 р. у справі №917/157/13-г є законним та обґрунтованим, прийнятим згідно з нормами чинного законодавства та таким, що не підлягає скасуванню, натомість, апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, відповідач просить залишити вказане рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

При цьому, відповідач, зокрема, посилається на те, що в обґрунтування заявленого клопотання про зменшення пені він посилався не лише на тяжкий фінансовий стан, а й на інші обставини та умови договору. Стверджує, що природний газ за спірним договором отримує виключно для подальшої реалізації населенню, яке несвоєчасно розраховується з відповідачем, через що останній постійно здійснює претензійно-позовну роботу. Окрім того, на думку відповідача, сплата штрафних санкцій у повному обсязі унеможливить забезпечення безаварійної експлуатації системи газопостачання в регіоні.

В судовому засіданні 09.07.2013 р. вислухано учасників судового процесу, досліджено матеріали справи та встановлено, що позивач на підтвердження вимог апеляційної скарги не надав правового обґрунтування щодо оскарження рішення в частині відмови у стягненні 5952,28 грн. пені (відмовлено у стягненні через помилки у розрахунках).

Окрім того, як встановлено з наявних у справі доказів, відповідачем в обґрунтування поданого клопотання про зменшення пені (а. с. 81 - 82) взагалі не надано жодного доказу, лише до відзиву на позов додана копія балансу за 2012 рік.

З метою надання сторонам можливості у повній мірі обґрунтувати свої вимоги та заперечення в судовому засіданні 09.07.2013 р. оголошено перерву до 16.07.2013 р., в межах якої сторонам запропоновано надати відповідні докази, в т. ч. і щодо наявності обставин, на які відповідач посилався у заяві про зменшення пені.

В судове засідання 16.07.2013 р. представник позивача не прибув, причину неявки не повідомив, додаткових обґрунтувань та розрахунків не надав. Представник відповідача прибув у судове засідання 16.07.2013 р., однак, жодного доказу на підтвердження своїх вимог щодо зменшення пені не надав.

Зважаючи на вищенаведені фактичні обставини справи, належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду та те, що судом апеляційної інстанції сторонам були створені усі необхідні умови для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, справа розглядається за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 30.09.2011 р. між сторонами по даній справі був укладений договір №14/2066/11 про купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. За п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Порядок та умови передачі газу визначені розділом 3 договору. Зокрема, пунктом 3.3 цього розділу встановлено, що приймання-передачі газу оформлюється актом приймання-передачі, а пунктом 3.4 встановлено порядок підписання таких актів та зазначено, що акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що в період з жовтня по лютий 2012 року, позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ обсягом 83219,063 тис. куб. метрів на загальну суму 37576869,61 грн. (акти приймання-передачі природного газу від 21.12.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р. та 29.02.2012р.). Даний факт не спростовується відповідачем.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Пункт 6.2 передбачає, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків відповідача.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується самим відповідачем, він не виконав належним чином зобов'язання за договором №14/2066/11 від 30.09.2011р. щодо своєчасного проведення розрахунку за прийнятий природний газ, оплату за отримані обсяги газу проводив з порушенням встановлених договором строків.

Згідно з п. 7.2 договору № 14/2066/11 від 30.09.2011 р. у разі невиконання відповідачем умов пунктів 6.1 та 6.2 цього договору, він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується позивачем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Таким чином, позивачем нараховано та заявлено до стягнення втрати від інфляційних процесів у розмірі 45680,36 грн., 3% річних у розмірі 25567,97 грн., пеню у розмірі 114298,66 грн. за весь час прострочення грошової заборгованості (жовтень 2011- квітень 2012).

З урахуванням вищенаведених фактичних обставин справи та положень статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України судом першої інстанції вірно встановлено, що своїми діями відповідач порушив умови договору щодо своєчасного здійснення розрахунків за отриманий газ, у зв'язку з чим позивачем правомірно було заявлено до стягнення відповідні нарахування.

При цьому, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що позивач допустив помилки при обрахуванні заявлених до стягнення сум, а відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду Полтавської області, який зробив правильний перерахунок пені, що склала 108346,38 грн., а також, 3% річних - 23632,52 грн., інфляційних втрат - 43514,52 грн. та відмовив у стягненні 5952,28 грн. пені, 2165,84 грн. інфляційних та 1935,45 грн. 3% річних через невірні розрахунки.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач ані в апеляційній скарзі, ані в судових засіданнях апеляційного господарського суду не наводить правових обґрунтувань щодо спростування висновків суду у цій частині.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги в частині безпідставного зменшення пені на 50%, колегія суддів вважає, що такі доводи є обґрунтованими зважаючи на наступне.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З посиланням на вищенаведені норми та фактичні матеріали справи, з яких вбачається, що за відповідачем відсутня непогашена заборгованість за поставлений газ згідно умов договору №14/2066/11 від 30.09.2011 р., а також відсутні докази завдання позивачу збитків неналежним виконанням зобов'язань з боку відповідача, суд першої інстанції і дійшов висновку про зменшення пені на 50%.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції не встановлено в чому ж саме полягає винятковість даного випадку, не досліджено цілу низку документів, на які посилався відповідач у клопотанні про зменшення розмірі пені (зокрема, документи, які б підтверджували факт нерегулярної оплати населенням отриманого газу, розмір цієї заборгованості, її період, документи на підтвердження ведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення боргу зі споживачів, ін.).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в силу приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За змістом статті 32 названого кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Як встановлено вище, відповідачем в обґрунтування поданого клопотання про зменшення пені (а. с. 81 - 82) взагалі не надано жодного доказу, лише до відзиву на позов додана копія балансу за 2012 рік.

З метою створення необхідних умов для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та надання відповідачу можливості у повній мірі обґрунтувати свої вимоги щодо зменшення пені, в судовому засіданні 09.07.2013 р. було оголошено перерву до 16.07.2013 р., в межах якої запропоновано надати відповідні докази, однак, жодного доказу на підтвердження своїх вимог щодо зменшення пені відповідач не надав, поважності причин ненадання таких доказів не обґрунтував.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, який визнав даний випадок винятковим, та дійшов висновку про необхідність зменшення належної до стягнення пені на 50%, оскільки відповідачем відповідні обставини не доведені документально.

Отже, з урахуванням положень ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції не у повній мірі досліджені усі фактичні обставини справи, а відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - частковому скасуванню шляхом викладення його резолютивної частини у новій редакції.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ задовольнити частково.

Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2013 р. у справі №917/157/13-г викласти в наступній редакції:

"2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Л. Толстого, 87, код ЄДРПОУ 05524713) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 175493,42 грн., в т.ч. 108346,38 грн. - нарахована пеня за період жовтня 2011 року - квітня 2012 року за несвоєчасність розрахунків відповідачем за отриманий природний газ в розрізі умов договору №14/2066/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. та додаткової угоди №1 до нього від 30.09.2011 р., 43514,52 грн. - інфляційні нарахування та 23632,52 грн. - 3% річних; судовий збір - 3509,87 грн.".

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2013 р. у справі №917/157/13-г залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Л. Толстого, 87, код ЄДРПОУ 05524713) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 775,09 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 22.07.2013 р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Лакіза В.В.