Рішення № 32596184, 13.06.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 р. Справа № 923/570/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крес Автогруп",м.Херсон

до: Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії, м. Херсон

про визнання договорів недійсними

за участю представників сторін:

від позивача - Димченко О.П., уповн. представник , довіреність від 211.01.2013р.;

від відповідача - Літвінов О.В., начальник юр. відділу, довіреність № 541 від 06.10.2010р.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом про визнання недійсними укладеного 12.10.2005р. між ВАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Підприємство "Автопром", правонаступником якого є позивач, ТОВ "Крес Автогруп", кредитного договору № 04/86-Т-05, а також укладеного 29.10.2008р. між ВАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Крес Автогруп" кредитного договору №41/21/08-КЛТ. Позовні вимоги обґрунтовано твердженнями про невідповідність вказаних договорів нормам закону. Зокрема, у позовній заяві стверджується про наступне: "Між позивачем та ВАТ "Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії було укладено 12.10.2005р. кредитний договір № 04/86-Т-05 та 29.10.2008р. кредитний договір № 41/21/08-КЛТ за умови надання відповідачем у майбутньому кредитів (траншів) позивачу в національній валюті України або в іноземних валютах з частковою конвертацією у національну валюту в межах загальної суми в іноземній валюті євро та суми 21 400 000, 00 грн. за офіційним курсом НБУ на дату укладання кожної додаткової угоди до цього Договору про надання кредиту, що є його невід'ємною частиною. Відповідач є правонаступником прав та обов'язків ВАТ "Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії. В подальшому сторонами було підписані додаткові угоди до вищевказаного кредитного договору.

Позивачем відповідно до вказаних договорів та нижченаведених додаткових угод кредитного договору отримано наступні грошові кошти:

1. Відповідно до кредитного договору №04/86-Т-05 від 12.10.2005р. :

- 12.10.2005 р. - 829 128.63 євро , що дорівнює за офіційним курсом НБУ 1 євро =

6,0711 1 грн., тобто суму 5 033 731,14 грн..

- 18.11.2005 р. - 460 134,99 євро, що дорівнює за офіційним курсом НБУ 1 євро = 5,904460 грн., тобто суму 2 716 848,70 грн.,

- 07.02.2006 р. - 541 961,89 євро, що дорівнює за офіційним курсом НБУ 1 євро =

6,050405 грн., тобто суму 3 279 088,92 грн.,

- 24.03.2006 р. - 952 735,78 євро, що дорівнює за офіційним курсом НБУ 1 євро = 6,087775 грн., тобто суму 5 800 041,08 грн.,

- 03.05.2006р. - 1 070 150,70 євро. що дорівнює за офіційним курсом НБУ 1 євро = 6,331185 грн.. тобто суму 6 775 322,07 грн.

Всього сума отриманого кредиту складала 3 854 112 євро. що дорівнювала 23 605 032.81 грн.

2. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 29.10.2008 року до кредитного договору

№41/21/08-КЛТ 29.10.2008р. отримана сума 21 400 000.00 грн.

Оскільки у позивача відсутній кредитний договір № 04/86-Т-05 від 12.10.2005р. відповідні до нього додаткові угоди, вважаємо за необхідне витребувати вказані документи саме у відповідача.

Позивач вважає, що кредитний договір № 41/21/08-КЛТ 29.10.2008р. прямо пов'язаний з кредитним договором № 04/86-Т-05 від 12.10.2005р., оскільки отримання грошових коштів позивачем в розмірі 21 400 000,00 грн. по кредитному договору №41/21/08-КЛТ 29.10.2008р. пішло прямо на погашення кредитних зобов'язань кредитним договором № 04/86-Т-05 від 12.10.2005р., які були отримані в валюті - ЄВРО.

Отже, як вбачається із вищенаведеного. позивачем були отримані вищевказані грошові кошти за кредитним договором № 04/86-Т-05 від 12.10.2005р. не в національній валюті гривні, а в іноземні валюті - євро.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошт (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території Україні за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом

У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня... Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виниклі: при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України, частина третя статті 533 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи. Разом з тим. режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вищенаведеного Декрету, до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Декрету, до валютних цінностей відноситься іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Згідно п. "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Отже, індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції. Також за змістом аналізованої ст. 5 Декрету, ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями, видаються лише юридичним особам.

Згідно ч. 5 ст. 5 Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Разом з цим, у відповідача, а відтак і у позивача, на момент укладення спірного кредитного договору № 04/86-Т-05 від 12.10.2005р. та в подальшому до нього додаткових угод індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюті при здійсненні платежів за вказаним договором кредиту була відсутня.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 227 ЦК України встановлює, шо правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК України є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування

Отже, оспорюваний кредитний договір № 04/86-Т-05 від 12.10.2005р., відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним.

Тому вважаємо, оскільки інший оспорюваний кредитний договір № 41/21/08-КЛТ від 29.10.2008р йшов саме на погашення позивачем зобов'язань по кредитному договору №04/86-1-05 від 12.10.2005р., тому відповідно і кредитний договір № 41/21/08-КЛТ від 29.10.2008р є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині".

Згідно з доповненням до позову позивач надав додаткове, наступне обґрунтування позовних вимог: "В доповнення до позовних вимог, з яких вважаємо . що кредитний договір № 41/21/08-КЛТ від 29.10.2008р., укладений між ТОВ "КРЕС АВТОГРУП" та ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії ПАТ "Кредитпромбанк" є недійсним з моменту укладання маємо зазначити додаткові підстави недійсності такого договору, визначені ст. 233 ЦК України.

Кредитний договір № 04/86-Т-05 від 12.10.2005р. було укладено з терміном погашення до 2008р. і відповідно цієї дати він припинив свою дію. На момент закінчення дії вказаного договору залишок заборгованості по тілу кредиту складав - 1 701 200,00 євро або 11 468 228,00 гривень за валютним траншем та 7 765 055,00 грн. за гривневим траншем.

З врахуванням штрафних санкцій за шість місяців, які могли бути нараховані за вказаним кредитним договором, загальна сума до виплати мала скласти 1 902 548,00 євро або 13 524 957,00 гривень по валютному траншу за курсом на останній день нарахування штрафних санкцій (27.04.2009р., курс євро - 10,21482 грн.) та 8 684 097,00 гривень за траншем у національній валюті, що загалом становить 22 209 054,00 гривень.

Натомість отримавши кошти в 2008 р. в сумі 21 400 000,00 грн. за кредитним договором № 41/21/08-КЛТ від 29.10.2008р. для погашення кредиту 2005 р. товариство фактично мало сплатити 21 400 000,00 грн. тіла та 10 583 394,72 грн. відсотків - загалом 31 983 399,72 грн.

Таким чином, різниця між непогашеною сумою кредиту за кредитним договором №04/86-Т-05 від 12.10.2005р. яку мав би сплатити ТОВ "Крес Автогруп" по закінченні дії цього договору та сумою, яку мало сплатити товариство за кредитним договором №41/21/08-КЛТ від 29.10.2008р. навіть у випадку погашення його у визначені спірним договором терміни . становить 9 774 345,72 гривень. Із зазначеного видно що кредитний договір № 41/21/08-КЛТ від 29.10.2008р. укладено на вкрай невигідних для товариства умовах в порівнянні з тим що ТОВ "Крес Автогруп" мав би сплатити за кредитним договором № 04/86-Т-05 від 12.10.2005р. в результаті його несвоєчасного виконання.

При цьому слід зазначити, банк скористався ситуацією нестабільного курсу іноземної валюти на ринку України, що спричинило скрутне становище для підприємства і з метою закрити непогашений валютний кредит та видачу якого в банку була відсутня відповідна ліцензія, під впливом цих обставин фактично змусив ТОВ "Крес Автогруп" укласти новий

кредитний договір на вкрай невигідних умовах, в результаті який підприємство мало переплатити додатково банку суму в розмірі майже 10 мільйонів гривень.

Відповідно до ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину".

На виконання вимог суду згідно з ухвалою від 13.05.2013р. позивачем надано письмові пояснення про причини, з яких позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним кредитного договору від 12.10.2005р. № 04/86-Т-05, саме у травні 2013 року. В цих поясненнях, зокрема, вказано: "На адресу Генерального директора (позивача - примітка суду) надійшов запит від 26.04.2013р. за № 6/13/33-2, відповідно до якого слідчий витребовує документи та пояснення саме по кредитному договору № 41/21/08-КЛТ 29.10.2008р. На момент підписання спірних кредитних договорів генеральними директорами позивача були інші особи.

Генеральний директор (чинний - примітка суду) приступив до виконання своїх обов'язків лише з 05.08.2010р. Тому, позивач вважає, що його право на подання позову про визнання спірних кредитних договорів недійсними починається саме з отримання вищевказаного запиту від 26.04.2013р."

Таким чином, позивач стверджує про відсутність у сторін першого з оспорюваних кредитних договорів, від 12.10.2005р. № 04/86-Т-05, повноважень для укладання вказаного договору в частині надання кредиту в іноземній валюті, у зв'язку із відсутністю у сторін цього договору разової індивідуальної ліцензії на вчинення валютної операції. Позовні вимоги про визнання недійсним іншого кредитного договору від 29.10.2008р. № 41/21/08-КЛТ обґрунтовано взаємопов'язаністю вказаних двох кредитних договорів. Зокрема, тим, що отримані за кредитним договором від 29.10.2008р. № 41/21/08-КЛТ кредитні кошти пішли у повному обсязі на погашення заборгованості за кредитним договором від 12.10.2005р. № 04/86-Т-05.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, згідно із яким позовні вимоги не визнає у повному обсязі, у зв'язку із їхньою необґрунтованістю, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У запереченнях вказано про відповідність спірних кредитних договорів вимогам законодавства України. Також, заперечення відповідача на позовну заяву містять у собі заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог про визнання недійсним кредитним договором від 12.10.2005р. № 04/86-Т-05. Зокрема, у запереченнях на позовну заяву вказано:"…між Банком та Товариством був укладений Кредитний договір (договір 12.10.2005р. № 04/86-Т-05 - примітка суду), з додатковими до нього угодами, яких було укладено за період з 12.10.05 по 29.10.08 не 5, як вказано у позові а 90 (дев'яносто) додаткових угод…і кредити (транші) видавались Позивачу не тільки в іноземній валюті - Євро а і в національній валюті України - гривні..., що підтверджується додатковою угодою № 89 від 10.10.08 до Кредитного договору .. про остаточне повернення всіх виданих кредитів (траншів) як в іноземній так і в національних валютах та нарахованих і не сплачених процентів по ним в строк до 29.10.08, тобто вказана дата - 29 жовтня 2008року є остаточним строком погашення всієї заборгованості за Кредитним договором …

… згідно ст. 257 ЦК України на правовідносини, що виникли в минулому між Банком та Товариством розповсюджується позовна давність яка встановлена тривалістю у три роки, тому позовні вимоги стосовно визнання Кредитного договору пропущені Позивачем без поважних на те підстав, тобто строк звернення до суду у Позивача витік 30.10.2011 року. Таким чином, позовна заява (в цій частині, щодо визнання недійсним кредитного договору від 12.10.2005р. № 04/86-Т-05 - примітка суду) безпідставна та необґрунтована і тому не підлягає задоволенню.

… пунктом 2.1. р.2 Кредитного договору 2 (кредитний договір № 41/21/08-КЛТ від 29.10.2008р. - примітка суду) ... передбачено: "Кредити надаються на наступні цілі: поповнення обігових коштів, оплати за автомобілі та автобуси". Тобто, у даному випадку цілі кредиту взагалі не встановлена на погашення заборгованості по Кредитному договору 1 (договір 12.10.2005р. № 04/86-Т-05 - примітка суду), що на нашу думку є безперечним доказом і саме тому позовна заява не може бути задоволена як безпідставна.

… Рішенням господарського суду Херсонської області по справі № 5024/875/2012 від 25.07.12, було встановлено, що Товариство (позивач у судовій справі № 923/570/13 - примітка суду) згідно до ч. 5. спи 22 ГПК України визнало суму заборгованості (2-й абз. 1-ї стор. Рішення та 4-й абз. 4-ї стор. Рішення) за Кредитним договором 2 і у відповідності до ч. 5. ст. 78 ГПК України суд прийняв рішення про задоволення позову за вимогами Банку по кредитам траншам, виданих в національній валюті в розмірі 23 171 350,009 грн., які і не спростовувались Товариством які заявлені Банком до стягнення по тілу кредиту та нарахованих Банком процентів з пенею.

Статтею 35 ГПК України визначено, що «Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони», що і має місце у даному випадку.

Також статтею 61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті сипі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно до статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Тобто, у даному випадку вказана стаття Кодексу зазначає, що саме істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору. Як вбачається з тексту Кредитного договору 2 укладеного між Банком та Товариством (залученого до матеріалів справи Позивачем при подачі позову), в ньому присутні всі істотні умови, що необхідні для його укладання, що спростовує думку Товариства стосовно визнання його недійсним, а тому позов не відповідає вимозі вказаної статті Кодексу і з цього приводу позовна заява безпідставна та необґрунтована, в зв'язку з чим не підлягає задоволенню.

Як вбачається з тексту Рішення господарського суду Херсонської області по справі №5024/875/2012 Позивач по даній справі частково сплачував виниклу заборгованість за Кредитним договором з додатковими угодами до нього, але несвоєчасно та не в повному обсязі, що знайшло своє підтвердження на 1-й сторінці Рішення суду від 25.07.12 - зменшення Банком суми позовних вимог в зв'язку із частковою сплатою Товариством заборгованості за Кредитним договором.

… посилання Позивача на відсутність в Банку індивідуально виданої НБУ ліцензії на здійснення валютно-обмінних операцій є нічим іншим як абсурдом і спростовується існуванням відповідної судової практики, що знайшло своє підтвердження в пунктах 10 та 11 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", а саме: "10. Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом".

… банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

У разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору, що знайшло своє підтвердження в Рішенні Верховного суду України від 01.12.2010р. по аналогічній справі, що стосується визнання недійсним кредитних договорів з підстав відсутності в банку індивідуально виданої ліцензії па використання іноземної валюти на території України.

… у банківській діяльності тільки закон може встановлювати і допускати випадки і порядок використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків за зобов'язаннями на території України.

За п. 3 ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції пов'язані із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Статтею 2 цього Закону визначено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно із ч. 1 ст. 49 цього ж Закону банківська операція пов'язана із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик с кредитною операцією.

Закон не забороняє Відповідачу надавати кредити в іноземній валюті, а тому Відповідач мас право, що передбачено Законом здійснювати кредитні операції в іноземній валюті, але на підставі банківської ліцензії.

… на момент видачі кредиту в іноземній валюті відповідач мав:

1)банківську ліцензію № 174, видану Національним банком України 24.09.2001р. на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність";

2)письмовий дозвіл Національного банку України № 174-2 від 11.09.2003р., на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", згідно з додатком до цього дозволу;

3)письмовий дозвіл Національного банку України № 174-3 від 23.09.2009р з додатком до цього дозволу, з правом залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України".

У судовому засіданні 13.06.2013р. представником позивача заявлено клопотання про витребування від відповідача доказів, у задоволенні якого судом відмовлено з зазначених у мотивувальній частині цього рішення підстав.

У судовому засіданні 13.06.2013р. оголошувалася перерва до 14 год. 30 хв. 13.06.2013р. у зв'язку із повідомленням суду представником позивача про наявність у цього представника намірів подати письмове клопотання про розгляд справи колегією у складі трьох суддів та для надання можливості представнику позивача подати таке клопотання.

Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні 13.06.2013р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

У судовому засіданні 13.06.2013р. представником позивача заявлено клопотання про витребування від відповідача доказів по справі, а саме - копії кредитного договору від 12.10.2005р. № 04/86-Т-05 та всіх додаткових угод до нього, меморіального ордеру про перерахування суми кредиту за кредитним договором від 29.10.2008р. № 41/21/08-Т-05, а також банківської виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Крес Автогруп" (надалі - позивач) про перерахування коштів на погашення кредитного договору № 04/86-Т-05 від 12.10.2005р. про суму заборгованості за вказаним кредитом на дату погашення по курсу в національній валюті. В обґрунтування цього клопотання стверджується про неможливість позивача надати до суду вказані документи, у зв'язку із вилученням їх у позивача правоохоронними органами, а також, що "вказані документи є доказом того, що кредитні кошти за кредитним договором № 41/21/08-КЛТ від 29.10.2008р. в повній сумі і в той же день пішли на погашення заборгованості за кредитним договором № 04/86-Т-05 від 12.10.2005р., а сам договір за 2005 рік є свідченням наявності кредитних відносин на момент отримання кредиту в 2008 р". Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У такому клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню стороною, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, обставини, які може підтвердити цей доказ. У задоволенні цього клопотання судом відмовлено, з огляду на наступне. Копія кредитного договору від 12.10.2005р. № 04/86-Т-05 наявна у матеріалах справи: надана суду відповідачем, разом з запереченнями на позовну заяву. Факт укладання цього договору та надання згідно з цим договором кредитних коштів, зокрема, в іноземній валюті, не є спірним, оскільки визнаний відповідачем у запереченнях на позовну заяву. З цієї підстави суд вважає за недоцільне витребовувати від відповідача всі додаткові угоди до кредитного договору від 12.10.2005р. № 04/86-Т-05. Крім цього, судом враховано, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача за отриманням, безпосередньо, від відповідача копій зазначених у клопотанні додаткових угод та меморіального ордеру, а також банківської виписки.

Також, судом встановлено наступне. 12.10.2005р. між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк", правонаступником якого згідно з п.1.4 свого статуту є Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (а.с.40), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Автопром" (надалі - позичальник), правонаступником якого згідно з п.1.1 свого статуту є позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крес Автогруп" (а.с.29), був укладений кредитний договір № 04/86-Т-05 (надалі - договір) (а.с.62-67). Згідно із цим договором банк зобов'язався надавати позичальнику кредити (транші) в межах загальної суми 6 500 000,00 Євро, з частковою конвертацією у національну валюту України, гривню, а позичальник, в свою чергу, зобов'язався повертати отримані за цим договором кредитні кошти частинами, в строки, узгоджені додатковими угодами, а також сплачувати за користування кредитними коштами процентну ставку та комісію, розмір яких визначається в додаткових угодах до цього договору, відносно кожного отриманого позичальником траншу кредиту. Зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, комісій, а також права та зобов'язання сторін, передбачені договором виникають з моменту укладання сторонами договору додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними складовими договору, в сумах зазначених у цих додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п.1.1 договору, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п.3.4.5 договору, за яким кінцевою датою погашення заборгованості за наданими на підставі договору кредитами визначено 11.05.2006р.

В подальшому, термін дії договору неодноразово продовжувався, що не заперечується а ні позивачем, а ні відповідачем. Відповідно, й відтерміновувалася кінцева дата погашення заборгованості за наданими на підставі договору кредитами. Так, згідно з додатковою угодою від 10.10.2008р. № 89 такою кінцевою датою погашення заборгованості за кредитами визначено 29.10.2008р. (а.с.69-70)

Факт укладання вказаного кредитного договору № 04/86-Т-05, а також факт надання у відповідності до цього договору банком позичальнику кредитних коштів в іноземній валюті не є спірним під час розгляду даної судової справи, справи №923/570/13. Про вказане стверджується як позивачем, у позовній заяві, так і відповідачем, у наданих суду письмових запереченнях на цю заяву.

29.10.2008р. ВАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Крес Автогруп" уклали між собою кредитний договір № 41/21/08-КЛТ, згідно з п.1.1 та п.2.2 якого банк зобов'язався надавати позичальнику кредити (транші) в національній валюті України або в іноземних валютах з можливістю часткової конвертації в іноземну валюту в межах загальної суми, еквівалентної 21 400 000,00 грн. за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної додаткової угоди до цього кредитного договору, для поповнення обігових коштів позичальника, оплати позичальником за автомобілі та автобуси, з кінцевим терміном повернення усіх отриманих на підставі цього договору кредитних коштів не пізніше 28.10.2009р. Відповідно до п.2.3 та п.2.6 цього кредитного договору підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові угоди, в яких, безпосередньо, встановлюються процентні ставки за користування кредитом та валюта кредитування. Згідно із п.1, п.2 та п.3 додаткової угоди № 1 від 29.10.2008 р. до цього кредитного договору встановлено, що банк надає позичальнику кредит в сумі 21 400 000,00 грн. для поповнення обігових коштів, оплати за автомобілі та автобуси, зі строком повернення 28.10.2009 р. та сплатою за користування кредитом 26,0 % річних, а також визначено графік погашення заборгованості на 2008 рік. В подальшому, згідно із додатковими угодами до цього кредитного договору строк повернення цього кредиту неодноразово змінювався на більш пізній, ніж вказано в зазначеній додатковій угоді № 1 від 29.10.2008 р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.07.2012р. у справі №5024/875/2012 за позовом ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії ПАТ"Кредитпромбанк" до ТОВ "Крес Автогруп" про стягнення 31 201 019,97 грн. та постановою Одеського апеляційного господарського суду у цій справі від 20.02.2013р. встановлено, що ТОВ "Крес Автогруп" має перед ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії ПАТ "Кредитпромбанк" у відносинах за кредитним договором від 29.10.2008р. № 41/21/08-КЛТ борг з повернення кредиту 15 830 737,75 грн., а також борг зі сплати відсотків 5 410 461,92 грн. Позовні вимоги в цій частині було задоволено судом, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 78 ГПК України, у зв'язку із визнанням цих вимог, у вказаному їхньому розмірі ТОВ "Крес Автогруп". Крім цього, згідно із вказаними судовими рішеннями у справі № 5024/875/2012 встановлено наявність підстав для стягнення та стягнуто з ТОВ "Крес Автогруп" 1 365 509,29 грн. пені за порушення строків повернення кредиту та 564 641,04 грн. пені за порушення строків сплати відсотків. Цими ж судовими рішеннями у справі № 5024/875/2012 (копії цих судових рішень у матеріалах справи, а.с.52-59) встановлено, що на виконання умов кредитного договору від 29.10.2008р. № 41/21/08-КЛТ, банк надав позичальнику кредит у розмірі 21400000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №TR.44759.1 від 29.10.2008р. на сплату 21 400 000,00 грн. Доказів надання позичальнику за цим кредитним договором, з додатковими угодами, інших кредитів банк не надав.

Ці встановлені у справі № 5024/875/2012 обставини не доводяться судом вдруге (повторно) у справі № 923/570/13, а приймаються як доведені на підставі ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Позов про визнання недійсними кредитних договорів від 12.10.2005р. № 04/86-Т-05 та від 29.10.2008р. №41/21/08-КЛТ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього ж Кодексу. Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме :

- зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша цієї статті);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга цієї статті);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя цієї статті);

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта цієї статті);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята цієї статті);

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно з ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За оцінкою суду, наведене позивачем правове (юридичне) обґрунтування позовних вимог не містить підстав для визнання вказаних оспорюваних позивачем кредитних договорів недійсними. Стосовно тверджень позивача про те, що відсутність у банку індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, є підставою для визнання кредитного договору, яким передбачено надання кредитних коштів в іноземній валюті, суд вважає за необхідне зазначити наступне. На час укладення спірних кредитних договорів банк - кредитодавець, ВАТ "Кредитпромбанк", мав :

- банківську ліцензію № 174, видану Національним банком України 24.09.2001р. на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 ч.2 ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (копія у матеріалах судової справи, а.с.44);

- письмові дозволи Національного банку України № 174-2 від 11.09.2003р., № 174-3 від 23.09.2009р., на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст.47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", згідно з додатками до цих дозволів, зокрема, на право здійснення операцій з валютними цінностями (копії у матеріалах судової справи, а.с.45-49).

Відповідно до вказаних ліцензії та дозволів ВАТ "Кредитпромбанк" надано право на такі операції з валютними цінностями, як залучення та розміщення іноземної валюти на ринку України, міжнародних ринках. Згідно з ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст.198 Господарського кодексу України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. При цьому, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях, але грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п.п. "в", "г" ч. 4 ст. 5 вказаного Декрету індивідуальної ліцензії потребують операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, а також операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Чинним на час укладення спірних кредитних договорів, як і чинним за станом на теперішній час законодавством не передбачено розмірів сум валютних кредитів, надання й отримання яких резидентами у валюті потребує індивідуальної ліцензії. З огляду на зазначене, для видачі кредиту у валюті у будь-якій сумі, банк повинен мати правосуб'єктність, обсяг якої підтверджується ліцензією на право здійснення валютних операцій. Відповідні повноваження на час укладення спірних кредитних договорів мало ВАТ "Кредитпромбанк" та має на теперішній час відповідач, ПАТ "Кредитпромбанк", що слідує з залучених до матеріалів даної судової справи: витягу із статуту відповідача щодо його статусу, змісту банківської ліцензії № 174 від 24.09.2001р., яку видано Національним банком України, та письмових дозволів Національного банку України № 174-2 від 11.09.2003р. та № 174-3 від 23.09.2009р., на право здійснення операцій, зокрема, з валютними цінностями. З огляду на це, суд дійшов висновку про те, що ВАТ "Кредитпромбанк" на підставі вказаних банківської ліцензії на право здійснення банківських операцій, а також дозволів Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями, мав право надавати кредити в іноземній валюті, шляхом укладення відповідних кредитних договорів.

Таким чином, оспорювані позивачем кредитні договори укладено з дотриманням приписів чинного законодавства. Підставі для визнання їх недійсними у відповідності до наведеного позивачем обґрунтування позовних вимог відсутні.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі, якщо б суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним кредитного договору № 04/86-Т-05, суд мав би за заявою відповідача (а.с.35), що містить у собі його заперечення на позовну заяву, застосувати наслідки спливу позовної давності до цих вимог. Даний договір укладений 12.10.2005р. Згідно з додатковою угодою від 10.10.2008р. № 89 кінцевою датою погашення заборгованості за кредитами, які отримано на підставі цього договору визначено 29.10.2008р. (а.с.69-70). Позовну заяву з вимогами визнати вказаний договір недійсним подано до суду 08.05.2013р. Тобто, більш ніж через сім років після укладання даного договору, а також більш ніж через чотири роки після кінцевого терміну повернення кредитних коштів за вказаним договором. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. На позовні вимоги про визнання правочинів недійсними поширюється загальна позовна давність тривалістю три роки. Наведені позивачем у наданих суду письмових поясненнях твердження про те, що перебіг строку позовної давності для пред'явлення вимог про визнання недійними обох спірних договорів бере свій початок від дати звернення правоохоронних органів до позивача 26.04.2013р. з запитом щодо отримання у 2008 році позивачем кредитів від ВАТ "Кредитпромбанк", суд відхиляє як жодним чином необґрунтовані та як такі, що суперечать приписам ст.261 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Наведені позивачем у наданому суду письмовому доповненні до позову твердження про укладання позивачем кредитного договору від 29.10.2008р. № 41/21/08-КЛТ під впливом тяжкої для позивача обставини і на вкрай невигідних для позивача умовах суд відхиляє як необґрунтовані. Зокрема, як такі, на підтвердження яких не надано жодних доказів. Також, при цьому, додатково, суд враховує, що при розгляді господарськими судами справи № 5024/875/2012 за позовом ПАТ "Кредитпромбанк" до ТОВ "Крес Автогруп" про стягнення з останнього заборгованості за вказаним кредитним договором, ТОВ "Крес Автогруп" не заявляло зустрічний позов про визнання недійсним вказаного кредитного договору з будь-яких підстав, а також не стверджувало про укладення цього договору під впливом тяжкої для позивача обставини і на вкрай невигідних для позивача умовах.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 14.06.2013р.

Суддя К.В. Соловйов