Рішення № 32596042, 23.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13127/13 23.07.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія

України»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Український інститут сталевих

конструкцій ім. В.М.Шимановського»

про стягнення 31 378, 68 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник Шульга К.В. (довіреність від 21.03.2013 року)

відповідача: головний юрисконсульт Чуприна В.В. (довіреність № 389/01/04

від 04.04.2013 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Український інститут сталевих конструкцій ім. В.М.Шимановського» про стягнення 31 378, 68 грн., (у тому числі: 29 694, 06 грн. - основного боргу, 1 543, 88 грн. - пеня, 126, 56 грн. - 3 % річних та 13, 85 грн. - інфляційні втрати).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року порушено провадження у справі № 910/13127/13 та призначено її розгляд на 23.07.2013 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 16.07.2013 року представник Відповідача подав клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки на адресу останнього не надходила копія позовної заяви з доданими до неї документами.

Суд відмовив у задоволенні поданого клопотання, оскільки в матеріалах справи знаходяться належні докази направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами Відповідачу, зокрема, фіскальний чек № 3769 від 10.07.2013 року та опис вкладення від 10.07.2013 року.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у письмовому відзиві проти позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних та адвокатських витрат заперечував зазначаючи про необґрунтованість позовних вимог. Крім того зазначив, що враховуючи умови договору, прострочення виконання зобов'язання щодо оплати виникло з 19.05.2013 року.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 21.08.2012 року укладено договір субпідряду № 348/12м, відповідно до якого Позивач зобов'язався виконати роботи із монтажу пролітних металоконструкцій під навантаження освітлювальною апаратурою, сценічними декораціями та іншими засобами в цеху № 17 на заводі ім. Лепсе, розташованого за адресою: м. Київ, бул. Лепсе, 16, а Відповідач - сплатити їх вартість.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до пункту 4.2 договору субпідряду № 348/12м від 21.08.2012 року вартість робіт склала 118 800, 00 грн. та уточнюється згідно фактично виконаними обсягами робіт.

Пунктом 6.1 договору субпідряду № 348/12м від 21.08.2012 року встановлено, що Відповідач перераховує Позивачу аванс у наступні етапи: перший етап у розмірі 18 000, 00 грн. до 25 серпня 2012 року, другий етап в розмірі 50 400, 00 грн. до 29.08.2012 року.

На виконання умов зазначеного договору платіжними дорученнями № 529 від 23.08.2012 року та № 545 від 30.08.2012 року Відповідач перерахував Позивачу грошові кошти у розмірі 68 400, 00 грн.

Виконання Позивачем підрядних робіт у період з жовтня 2012 року по травень 2013 року підтверджено наданими суду актами виконаних робіт № 1 від 22.10.2012 року та від 08.05.2013 та довідками про вартість робіт, копії залучені до матеріалів справи, підписані Відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором субпідряду № 348/12м від 21.08.2012 року на суму 98 094, 06 грн.

Згідно пункту 6.2 договору субпідряду № 348/12м від 21.08.2012 року Відповідач проводить розрахунки за виконані Позивачем роботи на підставі ф-КБ-2в, ф-КБ-3 з відрахуванням авансових платежів протягом десяти календарних днів з моменту їх підписання Відповідачем, при умові надходження коштів останньому від ПрАТ «Міжнародний Медіа Центр - СТБ».

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач повністю не оплатив вартість підрядних робіт, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка за твердженням Позивача на момент звернення останнього до суду з позовом склала 29 694, 06 грн.

Однак, з наданої Відповідачем копії платіжного доручення № 242 від 18.07.2013 року вбачається, що Відповідач після порушення провадження у справі частково сплатив суму основного боргу у розмірі 5 000, 00 грн. З урахуванням наведеного, заборгованість Відповідача складає 24 694, 06 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач, 14.06.2013 року звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості, яка залишилася останнім без відповіді та без задоволення.

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною 2 статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати, а не приймати їх результати. Аналогічна позиція викладена в пункті 5 оглядового листа Вищого Господарського суду № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року.

Оскільки факт виконання підрядних робіт підтверджується відповідними актами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати виконаних робіт суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 24 694, 06 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за виконані роботи.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно пункту 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються наступні види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.3 договору субпідряду № 348/12м від 21.08.2012 року встановлено, що у випадку затримки з вини Відповідача строків перерахування платежів за виконані роботи, передбачених даним договором, при умові надходження коштів останньому від ПрАТ «Міжнародний Медіа Центр - СТБ», Відповідач сплачує Позивачу за кожний день прострочення пеню в розмірі 0, 1 % від суми простроченого платежу за весь час прострочення.

Згідно частини другої статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору субпідряду № 348/12м від 21.08.2012 року сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо строків оплати за виконані роботи, проте враховуючи вищезазначені норми, розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Таким чином, з урахуванням наведеного та строків оплати, встановлених пунктом 6.2.2 договору субпідряду № 348/12м від 21.08.2012 року суд задовольняє вимогу про стягнення пені у розмірі 598, 76 грн. за період з 19.05.2013 року по 08.07.2013 року, враховуючи розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у зазначений період.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням строків оплати, встановлених пунктом 6.2.2 договору субпідряду № 348/12м від 21.08.2012 року правомірним буде нарахування 3 % річних за період з 19.05.2013 року по 08.07.2013 року, тому до стягнення підлягає 3 % річних у розмірі 124, 47 грн.

Вимога про стягнення інфляційний втрат задоволенню не підлягає, оскільки інфляційний показник за вказаний період є нульовим.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи. Питання про розподіл господарських витрат, включаючи витрати на адвоката, має розглядатись водночас з розглядом справи, у якій ці послуги надавалися, що передбачено статтями 49, 84 Господарського процесуального кодексу України.

З вищенаведених статей вбачається, що до складу судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на оплату послуг адвоката. Такий статус мають виключно особи, визначені у статті 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема, ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання адвокатських (юридичних) послуг від 17.04.2013 року вирішення питання стягнення заборгованості з Відповідача було доручено Позивачем Адвокату Шульзі К.В. У судовому засіданні інтереси Позивача представляв Адвокат Шульга Катерина В'ячеславівна (адвокатське свідоцтво № 2999).

Таким чином, суд встановлює, що у даному випадку сума витрат на юридичні послуги може бути віднесена до складу судових витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимогу про стягнення адвокатських витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія України» вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 25 417, 29 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням навяної на момент звернення Позивача до суду заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український інститут сталевих конструкцій ім. В.М.Шимановського» (02660, м. Київ, Дніпровський район, вул. В. Шимановського, будинок 2/1, ідентифікаційний код 36861591) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія України» (04071, м. Київ, Подільський район, вулиця Щекавицька, будинок 37/48, офіс 1, ідентифікаційний код 34432488) 24 694 (двадцять чотири тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн. 06 коп. - основного боргу, 124 (сто двадцять чотири) грн. 47 коп. - 3 % річних, 598 (п'ятсот дев'яносто вісім) грн.76 коп. - пеня, 1 667 (одна тисяча шістсот шістдесят сім) грн. 79 коп. - витрати по сплаті судового збору та 4 846 (чотири тисячі вісімсот сорок шість) грн. 81 коп. - витрати на послуги адвоката.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 25.07.2013 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.