Рішення № 32596041, 17.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 908/1390/13 17.07.13

За позовом Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Солод Р.В.

від відповідача: Пушанко І.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.08.2005 р., укладеного між Чернігівською селищною радою Чернігівського району Запорізької області та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта», зареєстрованого у Чернігівському відділі Запорізької регіональної філії Управління державного земельного кадастру від 02.03.2005 р. № 15. Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям Чернігівською селищною радою рішення «Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної власності, які розташовані в межах населених пунктів Чернігівської селищної ради», згідно якого розмір орендної плати за земельні ділянки під об'єктами роздрібної торгівлі нафтопродуктами на території Чернігівської селищної ради становить 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.04.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.05.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.05.2013 р. матеріали справи № 908/1390/13 направлено до Господарського суду міста Києва.

Згідно автоматичного розподілу справу № 908/1390/13 передано на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2013 р. суддею Пригуновою А.Б справу № 908/1390/13 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи відповідач подав клопотання про витребування у Чернігівської селищної ради плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, за результатами яких були прийняті рішення № 7 від 10.12.2008 р. та № 03 від 13.10.2011 р.; аналіз регуляторного впливу рішень № 7 від 10.12.2008 р. та № 03 від 13.10.2011 р. та проектів цих рішень на господарську діяльність господарюючих суб'єктів, що знаходяться на території селища міського типу Чернігівка; докази оприлюднення проектів рішень, з метою одержання зауважень і пропозицій, у відповідних офіційних засобах масової інформації та надані зауваження та пропозиції заінтересованих осіб; докази набуття чинності прийнятих рішень № 7 від 10.12.2008 р. та № 03 від 13.10.2011 р. тобто, докази оприлюднення у відповідних офіційних засобах масової інформації.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Разом з тим суд відзначає, що частина документи, які просив витребувати відповідач, долучено позивачем до матеріалів справи, а решта - не є предметом розгляду у даній справі та не підтверджують обставин, які мають значення для повного всебічного та об'єктивного розгляду даної справи, а відтак - суд відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що розпорядження землями державної власності, зокрема, встановлення ставок для визначення орендної плати, не належить до компетенції та визначених законом повноважень позивача, а рішення Чернігівської селищної ради «Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної власності, які розташовані в межах населених пунктів Чернігівської селищної ради» від 18.12.2008 р. № 7 не відповідає Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5345-VI від 06.09.2012 р. та в силу обов'язкової правової позиції Верховного Суду України не має застосовуватись до спірних правовідносин.

У даному судовому засіданні представник позивача подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що рішення Чернігівської селищної ради «Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної власності, які розташовані в межах населених пунктів Чернігівської селищної ради» прийнято у відповідності до чинного на той час законодавства України та не має зворотної дії в часі.

Також позивач зазначає, що Вищий господарський суд України постановою від 17.06.2013 р. у справі № 5009/3854/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Чернігівської селищної ради про внесення змін до договору підтвердив чинність рішень Чернігівської селищної ради № 7 від 18.12.2008 р. «Про встановлення орендної плати за земельні ділянки державної власності, які розташовані в межах населених пунктів Чернігівської селищної ради» та № 03 від 13.10.2011 р. «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель селища міського типу Чернігівка» та визнав вказані рішення обов'язковими до застосування.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.07.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2005 р. між Чернігівською селищною радою та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач, на підставі рішення Чернігівської селищної ради № 10 від 21.01.2005 р., зобов'язався передати, а відповідач - прийняти у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для розміщення та функціонування автозаправочної станції загальною площею 6 656 кв.м. (забудовані землі, в тому числі: площею 63 кв.м. під будівлями і спорудами, площею 6 593 кв.м. під проїздами, проходами та площадками по вул. Рєпіна, 40 у селищі міського типу Чернігівка Запорізької області.

Відповідно до п. 3 договору на земельні ділянці розташована автозаправочна станція, що належить Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» та ніші будівлі і споруди, які необхідні для діяльності автозаправочної станції.

Договір, відповідно до п. 8, укладається на термін 49 років і набуває чинності з моменту його підписання

Згідно з п. 9 договору орендна плата за чим договором визначена сторонами в грошовій формі та встановлюється в розмірі 1, 0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору складає 3 083, 06 грн.

Згідно з п. 13 договору розмір орендної плати переглядається щорічно за згодою сторін у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

У відповідності до п. 33 договору зміни умов договору можливі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується у судовому порядку.

Рішенням Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області № 7 від 18.12.2008 р. «Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної власності, які розташовані в межах населених пунктів Чернігівської селищної ради» розмір орендної плати за земельні ділянки під об'єктами роздрібної торгівлі нафтопродуктами на території Чернігівської селищної ради встановлено на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області № 03 від 13.10.2011 р. затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель селища міського типу Чернігівка Запорізької області, відповідно до якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки по Рєпіна, 40 становить 847 375, 36 грн.

Як зазначає позивач, ним було направлено на адресу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 р., відповідно до умов якої орендна плата встановлюється в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Листом № 1470 від 20.12.2011 р. Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до позивача з пропозицією встановити орендну плату за земельну ділянку у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки та направило протокол розбіжностей до додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що зміна розміру відсотків від грошової оцінки землі є підставою для внесення змін до договору в частині орендної плати, в той час як відповідач ухиляється від вчинення відповідних дій, у зв'язку з чим Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області просить збільшити встановлений договором розмір орендної плати у судовому порядку, та, крім того, встановити порядок та строки внесення орендної плати відповідачем.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на положення ст. 188 Господарського кодексу України, 274, 288 Податкового кодексу України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством, зокрема, Цивільним кодексом України.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами статті 19 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря.

За приписами ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Також суд відзначає, що на момент укладення спірного договору розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України «Про плату за землю» (чинний на момент укладення спірного договору), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

За приписами ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як вбачається зі змісту договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 р. сторонами передбачено можливість зміни розміру орендної плати, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, в інших випадках, передбачених законодавством України.

В той же час, проаналізувавши положення законодавства України, суд дійшов висновку, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Аналогічної позиції дотримується як Вищий господарський суд України у постанові від 19.01.2011 р. у справі № 41/153пд, так і Верховний Суд України у постановах від 06.12.2010 р. у справі № 2-1/1006-200, від 30.05.2011 р. у справі № 17/299-10, від 04.07.2011 р. у справі № 41/81пд, від 23.05.2011 р. у справі № 7/105-10 (30/234-09).

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у формі постанови № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у п. 2.18. якої зазначається, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, згідно з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20.11.2012 р. у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. надсилання відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стосовно тверджень відповідача про невідповідність рішення Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області № 7 від 18.12.2008 р. «Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної власності, які розташовані в межах населених пунктів Чернігівської селищної ради» закону, суд відзначає, що вищевказане рішення є чинним, у судовому порядку не оскаржене та не визнано недійсним.

Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин, запропонована позивачем редакція додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 р. узгоджується з рішенням Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області № 7 від 18.12.2008 р.

Що ж до посилань відповідача на відсутність у Чернігівської селищної ради компетенції щодо розпорядження землями державної власності та, зокрема, встановлення ставок для визначення орендної плати, у зв'язку з розмежуванням земель державної та комунальної власності, суд вваж аж за необхідне зазначити, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» набув чинності з 01.01.2013 р. та відповідно до ст. 58 Конституції України не має зворотної дії в часі, а відтак - посилання відповідача є безпідставними.

Тож, заперечення відповідача стосовно безпідставності збільшення розміру орендної плати, спростовуються наявними у справі документами та встановленими судом обставинами, що викладені вище.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що про необґрунтованість застосування для визначення орендної плати спірної земельної ділянки ставки у розмірі № 5 від нормативної грошової оцінки земельної ділянки дійшов висновку Вищий господарський суд України у постанові від 17.06.2013 р. у справі № 5009/3954/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин, підсумовуючи вищенаведені обставини, здійснивши аналіз норм чинного законодавства України, виходячи із наведених позивачем підстав та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо необхідності внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 р., зареєстрованого у Чернігівському відділі Запорізької регіональної філії Управління державного земельного кадастру від 02.03.2005 р. № 15 в частині орендної плати.

Крім того, суд враховує встановлений нормами Податкового кодексу України обов'язок власника земельної ділянки сплачувати земельний податок рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця до відповідних місцевих бюджетів, положення ст. 27 Закону України «Про оренду землі» щодо захисту прав орендодавця на рівні із захистом права власності, положення ст. 285-287 Податкового кодексу України, а також бере до уваги, що відповідач заперечень щодо такої вимоги не навів, у зв'язку з чим вважає обґрунтованими вимоги позивача про викладення договору в редакції, згідно якої орендна плата має вноситись до 30 числа місяця, наступного за звітним на рахунок міського бюджету міста Суми.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача, який просить внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 р., зареєстрованого у Чернігівському відділі Запорізької регіональної філії Управління державного земельного кадастру від 02.03.2005 р. № 15, шляхом викладення пунктів 5, 9, 11 в наступних редакціях: « 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 847 375, 36 грн. згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.; 9. Орендна плата за цим договором визначена сторонами в грошовій формі встановлюється в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 101 685, 04 грн. за загальну площу земельної ділянки на рік.: 11. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно по 1/12 частині від річної суми, що становить 8 473, 75 грн. протягом тридцяти календарних днів, наступних з останнім календарним днем звітного місяця на рахунок № 33217812700317, МФО 813015, код ЗКПО 37892348, банк УДКСУ у Запорізької області, одержувач - УК у Чернігівському районі (Чернігівка) 13050200».

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області задовольнити.

2. Внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2005 р., укладеного між Чернігівською селищною радою та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта», зареєстрованого у Чернігівському відділі Запорізької регіональної філії Управління державного земельного кадастру від 02.03.2005 р. № 15, виклавши пункти 5, 9, 11 в наступних редакціях:

« 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 847 375, 36 грн. згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.;

9. Орендна плата за цим договором визначена сторонами в грошовій формі встановлюється в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 101 685, 04 грн. за загальну площу земельної ділянки на рік.:

11. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно по 1/12 частині від річної суми, що становить 8 473, 75 грн. протягом тридцяти календарних днів, наступних з останнім календарним днем звітного місяця на рахунок № 33217812700317, МФО 813015, код ЗКПО 37892348, банк УДКСУ у Запорізької області, одержувач - УК у Чернігівському районі (Чернігівка) 13050200.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, на користь Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області (71202, Запорізька обл., Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Радянська, 57, код ЄДРПОУ 20509645) 1 147, 00 (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.07.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.