Рішення № 32596049, 17.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10471/13 17.07.13

За позовом Фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд»

про стягнення 11 501, 83 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Бережний Євген Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд» про стягнення заборгованості у розмірі 11 501, 83 грн. за договором поставки № 1008 від 21.04.2011 р., з яких: сума основного боргу - 7 468, 72 грн., проценти річних - 4 033, 11 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вищезазначеним договором щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 р. порушено провадження справі 910/10471/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.07.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2013 р. розгляд справи відкладено на 17.07.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 25, кв. 11 та отримані представником відповідача, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.07.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.04.2011 р. між Фізичною особою-підприємцем Бережним Євгеном Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайд» укладено договір поставки № 1008, за умовами якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач - приймати та оплачувати товари на умовах, у строк та за цінами, встановленими в договорі.

Відповідно до п.п. 4.1., 5.1. договору кількість та асортимент товару визначається відповідачем у замовленні та зазначається позивачем у видатковій накладній на товар. Ціна на товар визначається позивачем у видатковій накладній на товар.

Відповідно до п. 6.2. договору розрахунки за товар здійснюється відповідачем протягом семи календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або, за домовленістю сторін, готівкою через касу постачальника.

Згідно з п. 7.2. договору якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме - термін вартості, одержаного від позивача, товару на строк більше ніж 10 календарних днів, відповідач сплачує позивачу відсотки річних з розрахунку 0, 1 % від суми боргу за кожний день прострочення оплати.

Договір, відповідно до п. 8.7., вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до повного фінансового розрахунку за товар, отриманий відповідачем за всіма накладними (партіями поставки).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив поставку товару на суму 13 468, 72 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПКИ-499233 від 29.11.2011 р., належним чином засвідчену копію якої долучено до матеріалів справи.

08.05.2012 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд» з претензією № 71/п від 03.05.2012 р. про сплату заборгованості з поставлений товар у розмірі 13 468, 72 грн.

Гарантійним листом б/н від 30.05.2012 р. відповідач зобов'язався здійснити оплату вартості товару на суму 13 468, 72 грн. до 30.07.2012 р.

Матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем оплати вартості товару на суму 6 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов'язання щодо оплати товару, отриманого за договором № 1008 від 21.04.2011 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 7 468, 72 грн. яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В той же час, відповідачем в порядку ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України заявлені до нього вимоги не спростовано та не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань за договором № 1008 від 21.04.2011 р.

Тож, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять докази на підтвердження здійснення Фізичною особою-підприємцем Бережним Євгеном Володимировичем поставки товару за договором № 1008 від 21.04.2011 р., а відповідачем не надано суду доказів його оплати у повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення бору у розмірі 7 468, 72 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми, що становить 4 033, 11 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору встановлено, що за прострочення оплати товару відповідач сплачує проценти річних з розрахунку 0, 1 % від суми боргу за кожен день прострочення, що становить 36, 5 % річних.

Згідно розрахунку позивача розмір процентів річних від простроченої суми за період з 07.12.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 29.05.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 4 033, 11 грн.

Розрахунок позивача перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

За таких обставин, вимоги позивача суд визнає обґрунтованими та задовольняє їх у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 25, кв. 11, код ЄДРПОУ 37560724), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича (95034, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 5, кв. 53, ідентифікаційний код 2710513190) заборгованість у розмірі 7 468, 72 (сім тисяч чотириста шістдесят вісім грн. 72 коп.) грн., 4 033, 11 (чотири тисячі тридцять три грн. 11 коп.) грн. - 3 % річних та 1 720, 50 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було пода но. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.07.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.