Рішення № 32595296, 25.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2804/13 25.07.2013 25.07.2013

Провадження № 22ц-784/2386/13 Головуючий першої інстанції Вжещ С.І.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання Суслик Є.В.,

без участі осіб, які беруть участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства ,,Дельта комерційний Банк" (далі - Дельта Банк) на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 23 травня 2013 року за позовом Дельта Банку до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Дельта Банк подав у суд позов до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач вказував, що 26 січня 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір (далі - Договір № 002-14112-260108), за яким відповідачка отримала 3000 грн. кредиту шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом у 30000 грн. під 29,9% річних, згідно тарифного пакету ,,Віза Класичний".

Посилаючись на те, що відповідачка несвоєчасно та не повністю повертала отримані кредитні кошти, внаслідок чого станом на 20 березня 2013 року у неї утворилось 4232 грн. 75 коп. загальної кредитної заборгованості, позивач просив суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 23 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідачки відсутня заборгованість по спірному кредиту, а стягнення комісії кредитним договором не передбачено.

Між тим, з такими висновками місцевого суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Так, згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки (частин 1, 3 ст. 1054 ЦК України). До того ж, ч. 2 ст. 1050 цього ж Кодексу та умовами кредитного договору передбачено, що в разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та погашення позичальником заборгованості за кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що 26 січня 2008 року сторони уклали Договір № 002-14112-260108, за яким банк надав відповідачці платіжну картку і Пін-код до неї, а вона набула право і отримала 3000 грн. кредиту за відновлювальною відкличною кредитною лінією з лімітом у 30 000 грн. під 29,9% річних, згідно тарифного пакету ,,Віза Класичний".

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору відповідачка, яка його підписала, засвідчила про ознайомлення з його умовами, Правилами і Тарифами надання указаного кредиту та про свою відповідальність за невиконання цього договору.

Пунктом 2.12 Договору № 002-14112-260108 передбачена оплата позичальником вартості послуг, які надаються Банком за здійснення розрахунково-касового обслуговування рахунку в розмірі, строку та порядку, визначених Правилами та Тарифами.

Дія Закону ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин у між кредиторами та споживачами" № 3795-У1 від 22 вересня 2011 року, яким внесені зміни до ст. 11 Закону ,,Про захист прав споживачів", не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності (пункт 2 Прикінцевих положень). Тому п. 1.2 Тарифів, який визначає оплату за обслуговування кредитного залишку в розмірі 2,99% від суми використаних кредитних коштів, не можна визнати нікчемним. Умовою нарахування цих сум є наявність використаного кредиту.

Однак, починаючи з січня 2012 року відповідачка перестала погашати отриманий кредит, внаслідок чого у неї станом на 20 березня 2013 року утворилась кредитна заборгованість у загальному розмірі 4232 грн. 75 коп., яка складається із: 2199 грн. 45 коп. - заборгованості по тілу кредиту, 804 грн. 66 коп. - по відсоткам і 1228 грн. 64 коп. - комісії (плата за обслуговування кредитного залишку згідно п. 1.2 Тарифів).

З розрахунку заборгованості вбачається, що кошти внесені відповідачкою в період з жовтня 2008 року по січень 2012 року практично не перевищували нарахування по сплаті відсотків та комісії та заборгованості по них. А тому тіло кредиту фактично не погашалось, що відповідає умовам Договору № 002-14112-260108 та порядку, визначеному Правилами і Тарифами.

Таким чином свої зобов'язання за договором овердрафту позивач виконав, надавши позичальниці кредитні кошти на картковий рахунок, які остання отримала. Водночас, сама позичальниця своїх зобов'язань щодо сплати кредитних коштів і процентів за користування ними не виконала.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа.

Аналіз положень ст. 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.

Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Разом з тим, відмовляючи в позові, суд першої інстанції указаних вимог закону та обставин справи не врахував, хоча вони вказують на необхідність покладення на відповідачку цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов'язань за договором кредиту овердрафту.

За таких обставин, відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскаржене рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Наслідком ухвалення нового рішення, відповідно до ст. 88 ЦПК України, є присудження до стягнення з відповідачки на користь позивача 344 грн. 10 коп. судового збору, сплаченого ним при подачі позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ,,Дельта комерційний Банк" задовольнити.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 23 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимоги публічного акціонерного товариства ,,Дельта комерційний Банк".

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства ,,Дельта комерційний Банк" заборгованість по кредитному договору від 26 січня 2008 року в загальному розмірі 4232 грн. 75 коп., а також 344 грн. 10 коп. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: