Ухвала суду № 32594148, 17.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3523/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача в частині, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2012 року № 0000692260 в частині донарахування (збільшення) позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1652719,00 грн. та від 14 січня 2013 року № 0000032260 в частині донарахування (збільшення) позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у загальному розмірі 1796434,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 10 квітня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2013 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 15 серпня 2012 року № 639/22-6/34980845 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року, відповідно до висновків якого, позивачем внаслідок порушення норм податкового законодавства занижено податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1665751,00 грн. та занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 1445596,00 грн.

29 серпня 2012 року на підставі зазначеного акту відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення № 0000682260 та оскаржуване рішення № 0000692260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1665751,00 грн. за основним платежем.

За результатами розгляду первинної скарги в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржуване рішення № 0000692260 залишено без змін, а рішення № 0000682260 - скасовано в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 363124,00 грн., про що Державною податковою службою у місті Києві прийнято рішення від 02 листопада 2012 року № 7195/10/12-114, яке рішенням Державної податкової служби України від 03 грудня 2012 року № 6375/0/61-12/10-2115 залишено без змін.

14 січня 2013 року на підставі рішення Державної податкової служби у місті Києві відповідачем було складено оскаржуване рішення № 0000032260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1445596,00 грн. за основним платежем та у розмірі 359677,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість ґрунтуються на тому, що укладений 09 вересня 2011 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Сатекс Груп" договір поставки є недійсним (нікчемним), у зв'язку з чим господарські операції з постачання продуктів непродовольчої сфери за договором поставки не мали реального характеру.

З урахуванням положень цивільного законодавства, а саме: частини 1 статті 203, статті 204, частини 2 статті 215, частини 1 статті 216, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також статті 207 Господарського кодексу України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Стосовно доводів апелянта щодо відсутності фактичного виконання позивачем зобов'язань за договором поставки, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем були складені акти приймання-передачі робіт за вказаним вище договором поставки, податкові накладні, податкові декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Сатекс Груп", наявний реєстр виданих та отриманих податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю "Сатекс Груп" та оборотно-сальдові відомості позивача, що підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій за договором поставки, а саме отримання товару та його оприбуткування.

Окрім того, як встановлено судом першої інстанції, фактична передача товару відбулась на території товариства з обмеженою відповідальністю "Сатекс Груп", що використовується для зберігання нафтопродуктів. Придбаний товар позивачем залишено на зберігання на території товариства з обмеженою відповідальністю "Сатекс Груп", у зв'язку з чим позивач не поніс витрат на транспортування товару.

Відповідно до підпунктів 14.1.27, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, платник податків не має право включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми податків у разі, якщо такі суми не підтверджені відповідними первинними документами. Якщо ж у платника податків наявні такі документи, у тому числі належним чином оформлені податкові накладні, виписані суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість, формування валових витрат та податкового кредиту є правомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на підставі документів, складених позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Сатекс Груп" за результатами їх господарської діяльності.

Доводи відповідача стосовно того, що громадянин ОСОБА_2, будучи директором та бухгалтером товариства з обмеженою відповідальністю "Сатекс Груп", не мав ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цієї юридичної особи та не підписував ніяких документів по фінансово-господарським взаємовідносинам між товариства з обмеженою відповідальністю "Сатекс Групп» та позивачем, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Відповідно до нотаріально засвідченої заяви директора товариства з обмеженою відповідальністю "Сатекс Груп" від 22 серпня 2012 року, якою він особисто підтвердив, що будучи директором та головним бухгалтером вказаного товариства, у взаємовідносинах з позивачем він особисто підписував усі документи фінансово-господарської діяльності, а будь-яка інша інформація у письмовій чи усній формі, що була ним надана раніше та яка суперечить вказаному ним у цій заяві, є вигадкою та не відповідає дійсності; висновку експертного дослідження від 11 вересня 2012 року № 8485/84/86/12-32, згідно з яким, підписи у первинних документах, інформація про які зазначена в акті перевірки та які досліджено судом у ході розгляду справи, виконані безпосередньо директором товариства з обмеженою відповідальністю "Сатекс Груп", а не іншою особою, як стверджує відповідач.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 29 серпня 2012 року № 0000692260 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "ДіТрейд" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1652719,00 грн. та від 14 січня 2013 року № 0000032260 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "ДіТрейд" грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 1796434,00 грн. - протиправні та підлягають скасуванню.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2013 року - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 17.07.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.