Ухвала суду № 32594196, 17.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5853/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби, заступника начальника Відділу перевірок підприємств окремих галузей економіки управління податкового контролю міста Києва Державної податкової служби Кузьменко С.О., Головного державного податкового ревізора інспектора відділу перевірок підприємств окремих галузей економіки управління податкового контролю міста Києва Державної податкової служби Трощій Н.Ю. про визнання протиправними дій, скасування акту № 895/22-20/37269136 від 04 квітня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач - 1), заступника начальника Відділу перевірок підприємств окремих галузей економіки управління податкового контролю міста Києва Державної податкової служби Кузьменко С.О. (далі - відповідач - 2), Головного державного податкового ревізора інспектора відділу перевірок підприємств окремих галузей економіки управління податкового контролю міста Києва Державної податкової служби Трощій Н.Ю. (далі - відповідач - 3) про: 1) визнання протиправними дії відповідача - 1, які полягають безпідставному поновленні перевірки позивача та не перенесення терміну проведення перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, для надання позивачу можливості відновити втрачені первинні документи; 2) скасування акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 04 квітня 2013 року № 895/22-20/37269136 та висновку щодо завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року; 3) визнання протиправними дій відповідача - 1 щодо внесення в програмне забезпечення АС «Аудит» висновків акту перевірки від 04 квітня 2013 року № 895/22-20/37269136 та відновити у базі даних суми, задекларовані позивачем по операціям за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року; 4) визнання протиправними дії відповідача - 1 щодо відображення в електронній базі даних АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновків акту перевірки № 895/22-20/37269136 від 04 квітня 2013 року та відновити у базі даних суми, задекларовані позивачем по операціям за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року; 5) визнання протиправними дій відповідача - 2 та відповідача - 3 по складанню акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 895/22-20/37269136 від 04 квітня 2013 pоку та визнати таким, що не відповідає дійсності висновок відповідачів - 1, 2 щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів позивача по взаємовідносинам з рядом суб'єктів господарювання, завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року на загальну суму 11527216,00 грн. та завищення податкового кредиту за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року на загальну суму 11 527 216,00 грн.; 6) зобов'язання відповідальних працівників відповідача - 1 вилучити з відповідних баз даних (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших) інформацію про результати перевірки позивача, викладену в акті перевірки № 895/22-20/37269136 від 04 квітня 2013 pоку та відновити у відповідних базах даних суми, задекларовані позивачем по операціям за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 23 травня 2013 року адміністративний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2013 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

На підставі наказу відповідача - 1 від 05 лютого 2013 року № 242/22-20 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» з 06 лютого 2013 року було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року тривалістю 10 робочих днів.

15 лютого 2013 року позивач повідомив відповідача - 1 про те, що всі первинні бухгалтерські документи знаходяться в місті Миколаєві за фактичним місцем розміщення бухгалтерського підрозділу, у зв'язку з чим було прийнято рішення про перевезення всіх первинних бухгалтерських документів за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року до офісу у місті Києві.

У ніч з 14 лютого 2013 року по 15 лютого 2013 року зазначені документи позивача були викрадені, що підтверджується довідкою слідчого Слідчого відділу Ленінського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області з описом події та переліком викрадених документів. У ході розслідування даного кримінального провадження було встановлено, що викрадені документи позивача не є важливим особистим документом, їх відсутність не спричинила порушення його роботи, тому кримінальне провадження було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінально-процесуального кодексу України.

Згідно до наказу відповідача - 1 «Про поновлення строків проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торго» від 27 березня 2013 року № 617/22-20, з 27 березня 2013 року поновлено строк перевірки позивача на 2 робочих дні та проведена відповідна перевірка. Під час перевірки первинні документи використані не були.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04 квітня 2013 року № 895/22-20/37269136, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, що, на думку відповідача - 1, призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року на загальну суму 11 527 216,0 грн., та одночасне завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року на загальну суму 11 527 216,0 грн., а також зазначено, що правочини, укладені з контрагентами позивача, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Після повернення первинних документів позивач, не погоджуючись з висновками акту перевірки подав відповідачу заперечення до вказаного акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, a заперечення - без задоволення.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Державна податкова служба не наділена правом перевіряти дотримання вимог Цивільного та Господарського Кодексів платниками податків, втручатися в їх господарську діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для перевірки позивача відповідачем - 1 було обрано підставу, визначену у підпункті 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до якої, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази про направлення відповідачами позивачу письмового запиту про надання інформації та її документального підтвердження щодо його взаємовідносин з відповідними контрагентами, що свідчить про відсутність підстав для проведення документальної невиїзної позапланової перевірки позивача та порушення з боку відповідачів вищезазначених норм податкового законодавства.

Відповідно до норм податкового законодавства, а саме статті 44 Податкового кодексу України, та пункту 1.15 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14 квітня 2011 року № 213, у разі, якщо під час проведення документальної перевірки до органу Державної податкової служби за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або документи були вилучені правоохоронними та іншими органами, у зв'язку з чим подальше проведення перевірки неможливе, особами, які здійснюють перевірку складається акт довільної форми. В акті викладаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, зазначені у направленні та наказі та робиться відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення. На підставі цього акта керівником органу Державної податкової служби, яким було призначено перевірку виноситься наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до вимог податкового законодавства, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам). Новий наказ на проведення перевірки не видається та нові направлення на проведення перевірки не виписуються.

Однак, як вірно було встановлено судом першої інстанції, всупереч викладеним законодавчим нормам, не даючи позивачу можливості відновити його первинні документи для підтвердження реальності взаємовідносин з відповідними контрагентами, податковим органом не був виданий наказ про перенесення термінів проведення перевірки на строк, встановлений для відновлення документів та була проведена перевірка, за результатами якої сформовані помилкові висновки, щодо відсутності у позивача об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників за перевіряємий період, відсутності реальності вчинення господарських операцій з відповідними контрагентами та нікчемності укладених між ними правочинів.

Зі статей 78, 83, 85, 185 Податкового кодексу України вбачається, що при проведенні перевірки з дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошового зобов'язання у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних па підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачами не досліджувалися первинні документи позивача та його контрагентів, як того вимагають відповідні норми законодавства. Проте, ними зроблені висновки про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також про відсутність у позивача об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у контрагентів за перевіряємий період та нікчемності укладених між ними правочинів.

Дослідження статей 204, 234 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Окрім того, положення статті 228 Цивільного кодексу України, надають підстави для висновку про те, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Також слід зазначити, що законом не передбачено право органу Державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податковій звітності.

Згідно із пунктом 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно підпунктів 6.1., 6.2. розділу ІІ вказаного Порядку, у висновку акта зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дії податкового органу стосовно зазначення в акті документальної невиїзної позапланової перевірки від 04 квітня 2013 року № 895/22-20/37269136 інформації у вигляді висновків щодо: відсутності фактичної реалізації та постачання товарів товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» по взаємовідносинам з суб'єктами господарювання: товариством з обмеженою відповідальністю «Ітегро - Союз», товариством з обмеженою відповідальністю «Крок Плюс», приватним підприємством «Тамплієр», приватним підприємством «Укрінтертреид», товариством з обмеженою відповідальністю «Ювекс-Імпорт», товариством з обмеженою відповідальністю «Яна-ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Золоте Руно М», товариством з обмеженою відповідальністю «Южтехмонтаж», товариством з обмеженою відповідальністю «Зорекс Плюс», товариством з обмеженою відповідальністю «Гамма-Плюс», товариством з обмеженою відповідальністю «Бусал», приватним підприємством «Далмата ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Джем», що не відповідає дійсності; завищення податкових зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» з податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року на загальну суму 11527216,00 грн. та завищення податкового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» з податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року на загальну суму 11 527 216,00 грн.

Стосовно вимоги позивача про скасування вказаного акту перевірки, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень Податкового кодексу України, а саме статей 58, 86, акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства на підставі якого виноситься податкове повідомлення-рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а є виключно службовим документом, який лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, оскільки наслідком винесення податковим органом зазначеного акту є прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку. Таким чином, акт перевірки не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту. Жодних управлінських висновків оскаржуваний акт не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу він не приписує, та відповідно не порушує права свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин та, відповідно, дії по складанню вказаного акту також не порушують права, свободи та інтереси осіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про скасування акту перевірки 04 квітня 2013 року № 895/22-20/37269136 задоволенню не підлягає.

З положень статей 14, 54, 62, 63, 66 Податкового кодексу України вбачається, що внесення податковим органом змін в облікові дані платника податків, зокрема, щодо зміни податкового навантаження по податку на додану вартість, здійснюється лише на підставі податкових повідомлень-рішень чи на підставі довідок, складених за результатами перевірок, коли контролюючим органом не виявлено фактів порушень платником податків законодавства України.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, податковим органом не було прийнято на підставі акту перевірки позивача від 04 квітня 2013 року № 895/22-20/37269136 відповідного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог, установлених у пункті 1.10. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України від 27 травня 2008 року № 355, недостовірна інформація, викладена у висновках акту перевірки позивача, могла бути внесена відповідачем-1 до існуючих баз даних податкової служби. Незважаючи на те, що відповідачі не довели суду законності існування та використання у роботі будь-яких електронних баз та збору у електронному вигляді інформації, щодо платників податків (зокрема АС «Аудит» та АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України») розповсюдження такої інформації може мати негативні наслідки виходячи з наступного.

Окрім того, згідно до статей 71, 74 Податкового кодексу України, інформація, викладена у електронних базах даних стосовно позивача може бути використана податковим органом при перевірці контрагентів, що може призвести до погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмови його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними дій, щодо внесення в програмне забезпечення АС «Аудит» висновків акту перевірки від 04 квітня 2013 року № 895/22-20/37269136 та, щодо відображення в електронній базі даних АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновків акту перевірки № 895/22-20/37269136 від 04 квітня 2013 року, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, про те, що самі по собі такі дії (без аналізу висновків акту) пов'язані з виконання посадовими особами податкового органу службових обов'язків та не мають ознак неправомірності. Протиправними можуть вважатися лише дії, які полягають в зазначенні в службових документах недостовірної інформації.

Аналогічну помилку при обранні засобу захисту порушеного права на достовірну інформацію заявив позивач, зазначивши вимогу про вилучення певної інформації з баз даних відповідача. Такий обов'язок не може бути покладений на користувачів інформації, оскільки може призвести до неправомірного втручання у комп'ютерні системи, порушення прав інших користувачів інформації. Захист права на достовірну інформацію має бути здійснено шляхом відновлення інформації до стану, коли перед судом не спростовано її достовірність. У випадку, що розглядається - має бути відновлена інформація відповідно до поданої податкової звітності ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за періоди: січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, червень, серпень, вересень, жовтень 2012 p.

При цьому суд не може обмежуватися колом відомих позивачу баз даних, оскільки право на достовірну інформацію має бути захищено незалежно від того, де розміщена недостовірна інформація. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2013 року - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 17.07.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.