Постанова № 32589976, 17.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6548/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Вівдиченко Т.Р.

Федорової Г.Г.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСЕР» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСЕР» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0001382250 від 25.04.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києві ДПС про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києві ДПС від 25 квітня 2013 року №0001382250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСЕР» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представника апелянта, колегія суддів апеляційного суду знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що надані позивачем документи, не дають можливості встановити реальність здійснення операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксуютьть господарські операції з контрагентами.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з огляду на наступне

ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС складено Акт від 11.04.2013 року №1699/2240/33937259 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «ТІСЕР», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, з питань дотримання валютного законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2012 року.

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 506 158,70 грн., у тому числі: за 3 квартал 2011р. у розмірі 506 158,70,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2013 р. №0001382250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 506 158,70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток стало ненадання підприємством до перевірки частково первинних документів, а саме видаткових накладних, акти прийняття- здачі робіт.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно п.п20.1.6. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 20.1.8. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надано право податковому органу під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 16.1.5. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Згідно підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Пунктом 44.7. ст. 44 ПК України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Згідно п. 73.3. ст. 73 ПК України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Відповідно до п. 85.6. ст. 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Так, у пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Визначення первинного документу, закріплено у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік), згідно якого це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного Закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з Акту від 11.04.2013 року №1699/2240/33937259 (а.с.20) висновок про порушення ТОВ «ТІСЕР» вимог ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) ґрунтувався на тому, що позивач частково не надав до перевірки первинні документи, а саме видаткові накладні.

Здійснюючи аналіз наведених положень Податкового кодексу України, а також враховуючи те, що відповідачем, у порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України, не надано доказів того, що ним під час проведення перевірки вимагались саме видаткові накладні, які були приєднані до матеріалів справи, а також немає доказів того, що позивач відмовлявся надати вказані видаткові накладні на вимогу службових осіб орану ДПС, так як така відмова, згідно з вимогами п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України, оформляється виключно актом, який під час перевірки податковим органом не складався і в матеріалах справи такий відсутній.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що надані позивачем документи, не дають можливості встановити реальність здійснення операцій за договором з ТОВ «Лугвторметпоставка», оскільки, по-перше, реальність господарських операцій органами ДПС під сумнів не ставилася, по - друге, документи, на ненадання яких суд посилається в оскаржуваній постанові, судом не витребувалися та їх відсутність під час перевірки податковими органами Актом не зафіксована.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України), його відповідачем не дотримано.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, однак вказана норма закону судом першої інстанції не була дотримана.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСЕР» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 25 квітня 2013 року №0001382250.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.07.2013 року.

Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович

Судді: Т.Р. Вівдиченко

Г.Г. Федорова

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.