Рішення № 32589644, 23.07.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

23.07.2013 справа № 2/489/1832/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого суддіКоваленко І.В.при секретарі Коденко К.В.за участю:

позивача ОСОБА_3

представника відповідача Телеш Ю.Г.

представника третьої особи ОСОБА_5

третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третьої особи - Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_6 про виділення частки в натурі та визнання права власності на нерухоме майно

в с т а н о в и в:

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому просив виділити в натурі його частку із спільної часткової власності, визнати за ним право власності на цілу частку нерухомого майна, з присвоєнням нової адреси відповідно до рішень органу місцевого самоврядування, та припинити право спільної часткової власності на нерухоме майно.

Позивач зазначив, що на підставі договору від 01.09.1987 придбав 9/20 частки житлового будинку НОМЕР_1 з відповідною частиною надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_1. Вказана частка складалася із двох житлових кімнат літ. « 1-6», « 1-7», загальною площею 26, 3 кв.м., коридору « 1-2», кухні « 1-5», воріт № 2, водопровідної колонки № 5, ? частини замощення І-ІІІ, 2/3 частини забору № 6. Рішенням органу місцевого самоврядування часткі позивача в домоволодінні присвоєно іншу адресу: АДРЕСА_2, але реєстраційна служба відмовляється у проведенні реєстрації права власності через відсутність виділу в натурі цієї частки.

Співвласником іншої 11/20 частки був ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ніколи за вказаною адресою не проживав і жодних відносин з позивачем не мав.

Оскільки 11/20 частки по теперішній час спадкоємцями не оформлена, це перешкоджає позивачу здійснити оформлення земельної ділянки та ввести в експлуатацію прибудову до будинку, здійснену з дозволу відповідних служб та органів.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача та третя особа - ОСОБА_6 проти позову не заперечували.

Представник третьої особи - Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Миколаївській області пояснила, що реєстрація права власності на частку в домоволодінні за новою адресою буде можливою при умові виділення такої частки в натурі.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.1987 позивач ОСОБА_3 є власником 9/20 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1.

Згідно умов вказаного договору в користування покупця відійшли дві жилі кімнати літ. 1-6, 1-7, загальною площею 26,30 кв.м., коридор 1-2, кухні 1-5, воріт № 2, водопровідної колонки № 5, ? частини замощення І-ІІІ, 2/3 частини забору № 6.

Реєстрація права власності позивача на нерухоме майно підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Із складеного 14.07.1987 технічного паспорту на житловий будинок вбачається, що співвласником іншої 11/20 частки домоволодіння вказаний ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Центрального району виконкому Миколаївської міської ради.

На підставі пункту 64 рішення Миколаївської міської ради від 14.12.2012 № 1298, із змінами внесеними рішенням Миколаївської міської ради від 26.04.2013 № 426, об'єкту нерухомого майна, виділеному із складу об'єктів у житловий будинок по АДРЕСА_1 (літ. А прим. №№ 1-2, 1-5, 1-6, 1-7, № 2, № 5, ? ч. заможення І, ІІ, 2/3 ч. огорожі), який належить ОСОБА_3 надано нову адресу: АДРЕСА_2.

У зв'язку із цим, 07.02.2013 ОСОБА_3 виготовив новий технічний паспорт, який затвердив в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», згідно якого власником житлового будинку за новою адресою вказано лише позивача без зазначення частки.

У ході розгляду справи позивач пояснив, що із-за не оформлення спадкоємцями померлого співвласника належної останньому частки домоволодіння та відмови Миколаївської міської ради визнати спадщину відумерлою він не може ввести здійснену з дозволу виконкому органу місцевого самоврядування в експлуатацію прибудову до своєї частини домоволодіння та оформити земельну ділянку. Через це змушений був неодноразово звертався до різних державних органів з питанням оформлення земельної ділянки. На його запити Головним управління Держземагенства у Миколаївській області та Реєстраційною службою Головного управління юстиції у Миколаївській області повідомлено, що оформлення земельної ділянки та реєстрація права власності на домоволодіння за новою адресою можливе лише після виділення частки в натурі, в т.ч. за рішенням суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частина третя статті 358 ЦК України).

У відповідності до частини другої статті 183 цього Кодексу надання у володіння зазначеної частки в натурі можливе лише за умови, що майно є подільним. Якщо надання частки в натурі є неможливим, співвласник вправі вимагати від інших співвласників матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно частини першої статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є не значною і не може бути виділена в натурі; річ є не подільною; спільне володіння і користування майном є не можливе; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

У пунктах 6 - 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Із матеріалів справи, зокрема, технічного паспорту на будинок вбачається, що спірне житловий будинок складається із двох окремих квартир з самостійними виходами та є подільним. Крім того, частка позивача в домоволодінні включає конкретні приміщення та споруди, право власності на які ним набуто на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.1987.

За такого, позов підлягає частому задоволенню шляхом виділення позивачу в натурі 9/20 частки домоволодіння, до складу якої входять жилі кімнати літ. 1-6, 1-7, загальною площею 26,30 кв.м., коридор 1-2, кухня 1-5, ворота № 2, водопровідна колонка № 5, ? частина замощення І-ІІІ, 2/3 частини забору № 6, з визнанням за ним права власності на утворений об'єкт, як цілу частку, з одночасним припиненням права спільної часткової власності за адресою: АДРЕСА_1.

Вимога про визнання права власності на ціле домоволодіння з присвоєнням нової адреси, задоволенню не підлягає так як, позивач не позбавлений можливості відповідно до статті 3 та пункту 7 частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» звернутися до державного реєстратора реєстраційної служби із заявою про проведення державної реєстрації права власності за новою адресою.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Виділити в натурі 9/20 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, до складу якої входять жилі кімнати літ. 1-6, 1-7, загальною площею 26,30 кв.м., коридор 1-2, кухня 1-5, ворота № 2, водопровідна колонка № 5, ? частина замощення І-ІІІ, 2/3 частини забору № 6, що належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.1987, посвідченого Другою Миколаївською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 1-4061, визнавши за ОСОБА_3 право власності на утворений об'єкт з припиненням права спільної часткової власності за вказаною адресою.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

суддя

Повний текст рішення

підписано 24.07.2013