Ухвала суду № 32584672, 24.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року Справа № 5437/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

при секретарі судового засідання - Гнатик А.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Збаражської міжрайонної державної податкової інспекції постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Збаражський цукровий завод» до Збаражської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість і зменшення розміру від'ємного значення цього податку, -

В С Т А Н О В И Л А:

29.01.2013р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Збаражський цукровий завод» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати винесені відповідачем Збаражською міжрайонною державною податковою інспекцією /МДПІ/ податкові повідомлення-рішення № 0000252301 від 18.09.2012р. та № 0000262301 від 18.09.2012р.; судові витрати стягнути з державного бюджету (а.с.3-13).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. заявлений позов задоволено; визнані нечинними та скасовані податкові повідомлення-рішення Збаражської МДПІ № 0000252301 від 18.09.2012р. та № 0000262301 від 18.09.2012р.; повернуто з державного бюджету на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2294 грн. (а.с.251-252).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Збаражська МДПІ, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.254-258).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що видаткова накладна по господарській операції щодо придбання позивачем цукру в ТзОВ «Юніком-А» (попередня назва - ТзОВ «Збаражський цукровий завод») підписана не уповноваженою особою, яка на підприємстві не працювала, що, у свою чергу, тягне за собою недійсність виданої позивачу податкової накладної № 49 від 26.12.2011р., а тому формування податкового кредиту по цій операції не ґрунтується на вимогах закону.

У сторін укладеного договору поставки цукру була одна і та сама юридична адреса; у журналі складського обліку позивача не вчинені записи про відвантаження та приймання цукру, через що єдиною метою проведення цих операцій є отримання позивачем податкової вигоди за рахунок мінімізації податкових зобов'язань, що призвело до неправомірного формування податкового кредиту по ПДВ.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 16.08.2012р.-30.08.2012р. відповідачем Збаражською МДПІ проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Збаражський цукровий завод» щодо правильності декларування від'ємного значення ПДВ, яке становить більше 100 тис.грн., та дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.01.2012р., по результатам якої складено Акт перевірки № 719/2201/37753679 від 04.09.2012р. (а.с.14-28).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, пп.«г» п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого платником податку занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за січень 2012 року, в сумі 53360 грн., а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2012 року в сумі 16187222 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000252301 від 18.09.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 66700 грн., з яких 53360 грн. за основним платежем та 13340 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.29);

№ 0000262301 від 18.09.2012р. про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за січень 2012 року в розмірі 16187222 грн. (а.с.30).

Підставою для винесень спірних рішень про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та зменшення від'ємного значення ПДВ за січень 2012 року є висновки податкового органу про проведення позивачем з ТзОВ «Юніком-А» (попередня назва - ТзОВ «Збаражський цукровий завод») операції з придбання цукру, яка не підтверджена належно складеними податковою накладною та іншими первинними документами.

Також під час судового розгляду відповідачем наголошено на здійсненні розглядуваної операції без мети настання реальних наслідків, в цілях отримання позивачем податкової вигоди за рахунок мінімізації податкових зобов'язань.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між позивачем та ТзОВ «Юніком-А» (попередня назва - ТзОВ «Збаражський цукровий завод») правочин мав реальний характер, проведена господарська операція оформлена належними первинними документами; позивачем здійснено оплату придбаного товару; продавець відобразив свої податкові зобов'язання у встановленому порядку, а відтак відповідачем не доведено фіктивності розглядуваної операції.

За таких обставин позивачем правомірно сформований податковий кредит за результатами розглядуваної операції.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем ТзОВ «Кристал-2000» (який в подальшому був реорганізований в ТзОВ «Збаражський цукровий завод»), та ТзОВ «Збаражський цукровий завод» (який в подальшому був реорганізований в ТзОВ «Юніком-А») був укладений договір поставки № 26/12-11ЗЦЗ4 від 26.12.2011р., у рамках якого проведено операцію поставки цукру білого кристалічного в мішкотарі у кількості 17144,900 кг на загальну суму 101326359 грн. (в тому числі ПДВ) (а.с.31-33).

Факт поставки товару узгоджений договірними сторонами у додатку № 1 від 26.12.2011р. до вказаного договору (а.с.34), та засвідчується Актом від 26.12.2011р. приймання-передачі товару (а.с.35), оплата поставленого товару проведена позивачем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на банківський рахунок постачальника, про що надані відповідні платіжні доручення (а.с.221-236).

При цьому, постачальником товару (на той час ТзОВ «Збаражський цукровий завод») видано податкову накладну № 49 від 26.12.2011р. на загальну суму 101326359 грн., у тому числі ПДВ 16887726 грн. 50 коп. (а.с.36).

У зв'язку із поверненням позивачем постачальнику 657 тонн цукру останнім виписані Розрахунки коригування кількісних та вартісних показників № 1 від 27.01.2012р. та № 2 від 31.01.2012р. до вищевказаної податкової накладної на загальну суму 3882870 грн., в тому числі ПДВ 647145 грн. (а.с.237-243).

В подальшому придбаний цукор був реалізований позивачем третім особам на підставі відповідних угод (а.с.89-155, 170-179).

Також між позивачем ТзОВ «Кристал-2000» (який в подальшому був реорганізований в ТзОВ «Збаражський цукровий завод», по договору - власник), та ТзОВ «Збаражський цукровий завод» (який в подальшому був реорганізований в ТзОВ «Юніком-А», по договору - зберігач) був укладений договір № 26/12-11 від 26.12.2011р. про надання послуг по зберіганню, згідно умов якого придбаний цукор був прийнятий на зберігання зберігачем (а.с.206), про що складений відповідний акт передачі-приймання майна від 26.12.2011р. (а.с.207).

Окрім цього, 29.12.2011р. між позивачем (орендар) та ТзОВ «Збаразький цукровий завод» (орендодавець) був укладений договір оренди майна, у рамках якого позивачем прийнято у строкове платне користування рухоме та нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Тернопільська обл., Збаразький р-н, м.Збараж, майдан Кармелюка, 1 (а.с.78-88).

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Аналізуючи представлені первинні документи, колегія суддів приходить до висновку про те, що між позивачем та його контрагентом в дійсності були виконані господарські операції по поставці цукру, дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість.

З урахуванням наведених обставин підстав для висновку про нікчемність укладеного позивачем правочину на поставку цукру колегія суддів не вбачає.

Додатково колегія суддів враховує, що за загальним правилом, несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентами-постачальниками своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Разом з тим, під час розгляду наведеної справи податковим органом не доведено вищевказаних обставин.

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач на підставі п.198.3 ст.198 ПК України правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкової накладної від свого контрагента, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (послуг).

Вказана податкова накладна містить всі необхідні реквізити, передбачені ст.201 ПК України, виписана зареєстрованим на час її оформлення платником ПДВ, відповідає порядку її заповнення.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до листа Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської обл. № 233 від 18.09.2012р. реєстраційну дію № 16421050005000730 проведено державним реєстратором 26.12.2011р. о 13 год. 03 хв. (а.с.38).

Відповідно до п.183.12 ст.183 ПК України у разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого органу державної податкової служби зняття такого платника з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Згідно Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затв. наказом Міністерства фінансів України № 1394 від 07.11.2011р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), перереєстрація платника ПДВ проводиться та Свідоцтво підлягає заміні у разі виникнення змін у даних платника ПДВ, які стосуються коду ЄДРПОУ, податкового номера, який надається податковими органами, та/або найменування (прізвища, імені, по батькові), та/або місцезнаходження (місця проживання) платника ПДВ, і якщо зміни не пов'язані із припиненням платника ПДВ, крім випадків, визначених підпунктом 3.15.1 пункту 3.15 розділу III цього Положення.

У разі зміни платником ПДВ місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого податкового органу зняття такого платника з обліку в одному податковому органі і взяття на облік в іншому здійснюються в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Для заміни Свідоцтва платник ПДВ зобов'язаний у двадцятиденний строк після виникнення змін подати до податкового органу, в якому перебуває на обліку, додаткову реєстраційну заяву з позначкою «Перереєстрація». До такої заяви мають бути додані Свідоцтво та всі засвідчені копії Свідоцтва.

Податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого в такому самому порядку, як і при реєстрації. При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є останній день строку у 10 робочих днів від дня отримання додаткової реєстраційної заяви з позначкою «Перереєстрація».

У період перереєстрації до початку дії нового Свідоцтва платник ПДВ використовує реквізити старого Свідоцтва.

На момент складання податкової накладної № 49 від 26.12.2011р. постачальник товарів мав назву ТзОВ «Збаражський цукровий завод» із місцезнаходженням: Тернопільська обл., Збаразький р-н, м.Збараж, майдан Кармелюка, 1 (а.с.40-49).

Також нове свідоцтво йому видано 15.02.2012р., де зазначені нові реквізити вказаного підприємства: назва ТзОВ «Юніком-А», місцезнаходження: Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, с.Вовчинець, вул.Місячна, 28, офіс 1 (а.с.39).

Звідси, будь-яких порушень під час оформлення спірної податкової накладної колегія суддів не убачає.

Окрім цього, згідно п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно отриманої від постачальника товару квитанції № 1 податкова накладна № 49 від 26.12.2011р. доставлена до ДПА України 28.12.2011р., реєстраційний номер 9012994171, документ прийнятий і не повернутий відправнику (а.с.37).

Наведену обставину слід вважати належним доказом правильності оформлення спірної податкової накладної та її відповідності вимогам ПК України.

Таким чином, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну від постачальника товарів, зареєстрованого як платника ПДВ, за операцією, що належать до його господарської діяльності, правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Також недоліки оформлення видаткової накладної по вказаній операції не спростовують вказаних висновків і по своїй суті свідчать про допущені порушення зі сторони суб'єктів господарювання під час оформлення трудових правовідносин із своїми працівниками.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не представив належних доказів обізнаності позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів тощо.

Додатково колегія суддів підкреслює, що відповідачем в основу притягнення до юридичної відповідальності позивача не покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку, - при нарахуванні податків та обов'язкових платежів платником податків у відповідності до закону; умисел останнього на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, не встановлений.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Також слід звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між; вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на формування податкового кредиту, а також для донарахування грошових зобов'язань з ПДВ та зменшення від'ємного значення з цього податку, колегія суддів не знаходить.

Звідси, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення ТзОВ «Збаражський цукровий завод» сум до податкового кредиту за січень 2012 року, а також безпідставність визначення грошових зобов'язань з ПДВ та зменшення від'ємного значення з цього податку за вказаний період.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірні повідомлення-рішення Збаражської МДПІ № 0000252301 від 18.09.2012р. та № 0000262301 від 18.09.2012р., слід визнати протиправним і скасувати.

Вказане уточнення не впливає на правильність вирішення заявленого позову, а тому підстави для скасування чи зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність дій податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Збаражської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. в адміністративній справі № 819/202/13-А залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька