Ухвала суду № 32583420, 16.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 р.Справа № 2а-3529/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року по справі за позовом багатогалузевого приватного підприємства «Бонус» до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2012 року багатогалузеве приватне підприємство «Бонус» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102300 від 27.03.2012 року, про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 1205256,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 207287,42 грн..

В заяві від 06.02.2013 року про зміну позовних вимог (т.2 а.с.97) позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №0000592308.

Податкове повідомлення-рішення №0000102300 від 27.03.2012 року було винесено на підставі акту від 12.03.2012 року за №14/23-1/24104612 про результати позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на ПДВ за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року по операціям із ПП «Таврійські нафтові регіони».

За результатами процедури апеляційного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення №0000102300 від 27.03.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.12.2012 року за №0000692308, яке предметом розгляду у даній справі.

За актом перевірки підставою для нарахування спірним рішенням зобов'язань з ПДВ стали висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 1205256,03 грн. по операціям з ПП «Таврійські нафтові регіони», оскільки, як вважає ДПІ, операції позивача з цим контрагентом є нікчемними, оскільки фактично від вказаного постачальника товарів позивачу не поставлялось.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, є упередженими, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по операціям з вказаним контрагентом.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню податкового кредиту як порушення ст.ст.203, 207, 215, 216, 228, 626, 629 ЦК України, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, ст.188, ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, які підлягає сплаті до бюджету за квітень-грудень 2010 року, травень-серпень 2011 року на суму 1205256,03 грн..

Приведені податковим органом в акті перевірки доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи.

В періодах проведення позивачем операцій з ПП «Таврійські нафтові регіони» порядок формування податкового кредиту визначався п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97, а також ст.198Податкового кодексу України.

За змістом цих норм податкового законодавства не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням) чи не підтверджені митними деклараціями

Згідно акту перевірки, висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту на суму 1205256,03 грн. операціям із ПП «Таврійські нафтові регіони» обґрунтовується виключно з посиланням на інформацію від інших податкових інспекцій, які проводили перевірки контрагентів ПП «Таврійські нафтові регіони», а саме: TOB «Нафтосинтез» (акт Світловодської ОДПІ Кіровоградської області від 31.08.2011 року №194/2300/36142267) ПП «ВКФ «Лугсервіс» (акт ДПІ у м. Луганськ від 13.08.2010 року №1702/16), TOB «КФ Сервіс Комплект» (довідка ДПІ у м. Донецьк від 06.08.2010 року №6051/15-213/36102732 про неможливість проведення перевірки TOB «КФ Сервіс Комплект»), TOB «Транс-Групп» (довідка ДПІ у Київському районі м. Донецька від 28.03.2011 року №1046/15-213/36887777 про проведення перевірки TOB «Транс-групп»), TOB «Югресурспостач» (акт ДПІ у м. Херсоні від 29.09.2011 року №300/23-2/35568653 та від 19.10.2011 року №52/15-2/35568653), TOB «ТД «Палладіум» (довідка ДПІ у м. Херсоні від 17.06.2011 року №157/15-2/36672180 та акт від 21.12.2011 року №91/15-2/36672180), ПП «Старкад-пром» (довідка ДПІ у м. Херсоні від 15.07.2011 року №197/15-2/36945503), ПНВКП «Атон» (акт ДПІ у м. Херсоні від 30.09.2011 року №3368/23-2/30667437), TOB «Світ - Імпекс» (акт ДПІ у м. Херсоні від 01.12.2011 року №4168/23-2/36235508).

Податкові органи вважають, що вказані контрагенти ПП «Таврійські нафтові регіони» не мають необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не знаходяться за юридичною адресою, а тому їх правочини в силу ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З цих підстав ДПІ в акті перевірки робить висновок, що фактичного відвантаження товару від ПП «Таврійські нафтові регіони» в адрес позивача не було, а укладені з позивачем угоди є нікчемними, оскільки укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства - ухилення від сплати податків.

Будь-яких інших причин для невизнання податковим органом податкового кредиту по операціям ПП «Таврійські нафтові регіони» в акті перевірки не наведено.

При цьому в акті перевірки не зазначено про дослідження ревізорами жодного первинного документа по цим операціям.

В судовому засіданні ревізор-інспектор підтвердила той факт, що при перевірці не досліджувались і не витребувались первинні документи щодо господарських операцій між позивачем та ПП "Таврійські нафтові регіони", оскільки для проведення даної перевірки було достатньо інформації, наявної у комп'ютерних автоматизованих інформаційних системах податкового органу, та в акті планової виїзної перевірки ПП «Таврійські нафтові регіони» від 22.12.2011 року №4443/23-5/34668958.

В той же час, ДПІ не заперечує того факту, що на момент проведення перевірки у позивача були в наявності всі належним чином оформлені первинні документи по операціям із ПП «Таврійські нафтові регіони».

Також не заперечує ДПІ того факту, що ПП «Таврійські нафтові регіони» на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платники податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недотримання відповідачем порядку проведення документальної перевірки платника податків щодо обов'язкового дослідження первинних документів та інших документів, з якими податкове законодавство пов'язує ведення податкового обліку.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що податковим органом зроблено посилання лише на порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, при тому, що останнім зменшено податковий кредит внаслідок господарських операцій, вчинених позивачем у 2010 року, тобто до набрання чинності цього Кодексу.

Слід зазначити, що на вимогу суду першої інстанції позивачем було залучено до матеріалів справи договірні та первинні бухгалтерські документи щодо взаємовідносин з ПП «Таврійські нафтові регіони» протягом перевіреного періоду, з яких вбачається, що за договором від 04.02.2010 року за №04/01/10-1 вказане підприємство постачало позивачу нафтопродукти партіями на умовах передплати покупцем вартості партії товару та вартості її транспортування автомобільним транспортом перевізника.

Поставка нафтопродуктів здійснювалась на умовах самовивезення, тобто позивачем, про що свідчать товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування товару від продавця - ПП «Таврійські нафтові регіони» до покупця - БПП «Бонус».

Також позивачем долучені до матеріалів справи документи щодо автотранспорту, яким здійснювались перевезення - свідоцтва про реєстрацію автомобілів, свідоцтва про державну перевірку автоцистерн, копії трудових книжок на водіїв, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів що перевозять небезпечні вантажі, посвідчення водії.

Наявність у позивача виробничих можливостей для здійснення вказаних господарських операцій підтверджується описаними на стор.3-4 акту перевірки переліком основних засобів та земельних ділянок, на яких розташовані комплекси АЗС № 1 - АЗС №4.

На підтвердження факту оприбуткування отриманих нафтопродуктів від спірного контрагента, позивачем надано до матеріалів справи копії Змінних звітів АЗС, якими визначено рух нафтопродуктів по АЗС, облік нафтопродуктів у резервуарах, робота лічильних механізмів ПРК, суми виторгу за електронним контрольно-касовим апаратом.

Надані позивачем документи підтверджують факт реалізації придбаних у ПП «Таврійські нафтові регіони» нафтопродуктів через належну позивачу мережу АЗС.

Стосовно висновків ДПІ про відсутність реальних господарських операцій позивача з у ПП «Таврійські нафтові регіони», колегія суддів зазначає наступне.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, актив виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у ПП «Таврійські нафтові регіони» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагента товарів та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на вищезазначені акти та довідки податкових інспекцій по постачальнику позивача в першому ланцюгу - ПП «Таврійські нафтові регіони» та контрагентів цього постачальника - TOB «Нафтосинтез», ПП "ВКФ «Лугсервіс», TOB «КФ Сервіс Комплект», TOB «Транс- Групп», ТОВ «Югресурспостач», TOB «ТД Палладіум», ПП «Старкад-пром», ПНВКП «Атон», ТОВ «Світ-Імпекс», відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання нафтопродуктів у ПП «Таврійські нафтові регіони».

Сама по собі інформацію з актів перевірок інших податкових інспекцій стосовно контрагентів у першому та другому ланцюгу поставок не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вказаних контрагентів на момент проведення господарських операцій з ПП «Таврійські нафтові регіони» в матеріалах справи відсутні.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ПП «Таврійські нафтові регіони» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що Податковий кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та валових витрат, але таких порушень колегією суддів не виявлено.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із ПП «Таврійські нафтові регіони» та завищення позивачем податкового кредиту по операціям з цим контрагентом, є такими, що не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесене на підставі цього акту перевірки спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатися законними та обґрунтованими.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування спірного податкового повідомлення-рішення є законною та обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 липня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька