Ухвала суду № 32583415, 16.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 р.Справа № 2а-4866/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення ОДПІ від 03.07.2012 року №0000221701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 650181.00 грн., в тому числі 433454,00 грн. - за основним платежем та 216727,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту №642/17/235611733 від 18.06.2012 року про результати документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Олерон» за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року.

За актом перевірки підставою для нарахування спірним рішенням зобов'язань з ПДВ стали висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 433454,00 грн. по операціям з ТОВ «Олерон», оскільки, як вважає ДПІ, реальних поставок товарів позивачу від вказаного постачальника не було, а угоди позивача з цим контрагентом є нікчемними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, є упередженими, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по операціям з вказаним контрагентом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню податкового кредиту як порушення п.198.1, п.198.3, п.198.4 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 433454,00 грн., у тому числі: за серпень 2011 року на 102910,00 грн., за вересень 2011 року на 268809,00 грн., за жовтень 2011 року на 61735,00 грн..

Такий висновок акту перевірки обґрунтовується виключно з посланням на інформацію від Світловодської ДПІ, що викладена в листі та акті цього податкового органу від 12.12.2011 року №357/2300/31972697 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Олерон» з питань оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Дніпрогес-Сервіс», в якому зазначено про неможливість здійснення останнім підприємницької діяльності внаслідок відсутності для цього необхідних умов, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не знаходження за юридичною адресою, а тому операції ПП «Дніпрогес-Сервіс» з ТОВ «Олерон» є нікчемними.

З цих підстав ДПІ вважає, що позивач реального товарів у ТОВ «Олерон» не придбавав, операції позивача з цим постачальником також є нікчемними, а тому позивач неправомірно сформував податковий кредит по цьому постачальнику.

Іншого обґрунтування завищення позивачем податкового кредиту на суму 433454,00 грн. акт перевірки не містить.

Приведені податковим органом в акті перевірки доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

В акті перевірки (стор.8-9 акту) ДПІ підтверджує, що господарські операції позивача з придбання у ТОВ «Олерон» товарів (нафтопродуктів) оформлені договором поставки №12/01-2011 від 12.01.2011 року, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, оплата позивачем придбаних у ТОВ «Олерон» товарів підтверджується банківськими виписками. Перелік вищевказаних первинних документів наведений ДПІ на стор.8-11 акту перевірки.

ДПІ не посилається на те, що вказані первинні документи мають дефекти їх складання.

Факт того, що ТОВ «Олерон» на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Отже, спеціальні вимоги щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «Олерон» позивачем дотримані.

В той же час, колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ «Олерон» колегія суддів зазначає, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені в акті перевірки обставині діяльності ТОВ «Олерон», з якими ДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності ТОВ «Олерон», в матеріалах справи відсутні. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальника на момент проведення з ними операцій.

Слід зазначити, що в акті перевірки окрім претензій до одного постачальника ТОВ «Олерон» - ПП «Дніпрогес-Сервіс», не наведено фактів та доказів проведення ТОВ «Олерон» будь-якої незаконної діяльності.

Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, а як вже зазначено вище, акт перевірки не містить зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у вищевказаного контрагента в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем в його адрес коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від нього товарів чи послуг.

А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі докази вчинення позивачем таких дій відсутні.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення позивачем чи його представниками фіктивних господарських операцій з ТОВ «Олерон» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з купівлі товарів у цього постачальника, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство чи не дотримується податкової дисципліни, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно посилань ДПІ на нікчемність укладання позивачем правочинів із ТОВ «Олерон», колегія суддів зазначає, що по-перше, договір поставки із ТОВ «Олерон» №12/01-2011 від 12.01.2011 року за своєю суттю є оспорюваним, так як його недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цього договору недійсним немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цієї угод при її укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

На підставі вищенаведеного, колегія судів приходить до висновку, що нарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість здійснено відповідачем спірним повідомленням-рішенням безпідставно, у зв'язку з чим суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 липня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька