Ухвала суду № 32581148, 17.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2013 р. м. Київ К-27560/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Суми на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2010 у справі №2а-133/10/1870 за позовом Приватного підприємства «Слобожанська аграрна компанія» до Державної податкової інспекції у місті Суми, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Сумській області в особі Управління Державного казначейства у місті Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування податку на додану вартість

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Слобожанська аграрна компанія» (далі - ПП «Слобожанська аграрна компанія», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Суми (далі - ДПІ у м. Суми, відповідач), третя особа Головне управління Державного казначейства України в Сумській області в особі Управління Державного казначейства у місті Суми (далі-ГУДКУ в Сумській області в особі УДК у м.Суми, третя особа) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2009 №0000892312/0/51540, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27707,00грн., із них донарахованого податкового зобов'язання в розмірі - 18471,00грн. та штрафної санкції в розмірі - 9236,00грн.; та №0000902312/0/51541, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 791657,67грн. Крім того, позивач просив стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Слобожанська аграрна компанія» 791657,67грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що поставка товарів позивачеві від ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб» фактично не відбулась, з огляду на встановлений судовим рішенням факт нікчемності правочину по ланцюгу до ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб», зокрема, укладений між останнім та ТОВ «Суми-Агропродсервіс».

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2010 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено повністю.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, факт поставки товару позивачеві від ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб» підтверджується матеріалами справи, з якими також вбачається подальша його реалізація, що не заперечується відповідачем. При цьому, судом вказано на помилковість висновків суду першої інстанції з огляду на встановлений судовим рішенням факт нікчемності правочинів по ланцюгу до ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб», оскільки у рішенні господарського суду мова йде про конкретні правочини від 12.05.2008 та 05.05.2008 зв'язок яких з даною справою не доведено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у м. Суми 12.08.2010 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 28.09.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Суми просила скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2010 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у м. Суми посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст.67 Конституції України, п.п. 7.7.4, п.п.7.7.5 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР).

До суду також надійшла заява прокуратури Сумської області про приєднання до касаційної скарги ДПІ у м. Суми.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за травень та червень 2008 року поданої до податкового органу та розрахунку суми бюджетного відшкодування позивачем заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по сплаченим сумам попереднього періоду квітня та травня 2008 року.

На підставі актів №33524/23-6-31930508 від 13.05.2009 та №5132/231231930508/48 від 21.07.2009, складених за результатом позапланової виїзної перевірки ПП «Слобожанська аграрна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень та червень 2008 року, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 03.08.2009 №0000892312/0/51540, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27707,00грн., у тому числі за основним платежем - 18471,00грн. та штрафні санкції в розмірі - 9236,00грн.; №0000902312/0/51541, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 791657,67грн.; за травень 2008 року 611666,67грн.; за червень 2008 року 179991,00грн.

Зі змісту вищезазначених актів вбачається, що за результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.1.3, п.1.8 ст.1, п.10.2 ст.10, п.п.7.7.1 та п.п. 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, а саме: завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на 791657,67грн., в тому числі за травень 2008 року на суму 611666,67 грн., за червень 2008 року на суму 179991,00грн.; заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті по декларації за червень 2008 року на 18471,50грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на неможливості підтвердження факту виникнення податкових зобов'язань по ланцюгу, оскільки правочини щодо постачання шроту соняшникового по ланцюгу ТОВ ТД «Пересічанський МЕЗ», ТОВ «Полтавапромсервіс», ТОВ «Лугінвест-Термінал-Конракт», ТОВ «Суми-Агропродсервіс», ТОВ «Торговий дім «Охтнрський хліб» носили нікчемний характер з огляду на положення ст. 228 Цивільного кодексу України та, відповідно, не створюють жодних юридичних наслідків.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України №168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України №168/97-ВР, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи.

Податковим органом ставиться під сумнів реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб», у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують транспортування товару та виконання операцій терміном в один день.

Разом з тим, за результатом розгляду справи було встановлено, що здійснення господарських операцій в один день обумовлено відсутністю економічної вигоди фізичного переміщення шроту соняшникового в кількості 2016,15т із Харківської області - це місце знаходження ТОВ «Пересічне МЕЗ», до Сумської області - це місце знаходження позивача, та наявності на місці зберігання залізничної колії для подальшої реалізації товару.

Крім того, факт подальшої реалізації товару підтверджується матеріалами справи не заперечується податковим органом.

Отже, за встановлених судом обставин щодо виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом, висновок суду апеляційної інстанції про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування є правомірним.

При цьому, слід погодитися з судом апеляційної інстанції, щодо безпідставного врахування судом першої інстанції факту, встановленого постановою Господарського суду Сумської області від 10.12.2009 по справі №АС4/280/08, якою визнано нікчемними правочини, укладені між ТОВ «Суми-Агропродсервіс» та ТОВ «Торговий дім «Охтирський хліб», оскільки у вказаному рішенні мова йде про конкретні правочини від 12.05.2008 та 05.05.2008 зв'язок яких з даною справою матеріалами справи не доведено.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Суми залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Л.І. Бившева

____ А.М. Лосєв