Ухвала суду № 32581140, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2013 р. м. Київ К-32720/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дружківка Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010

у справі № 2а-11325/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада»

до Державної податкової інспекції у м.Дружківка Донецької області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.04.2010 № 0000102320/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 79080,00 грн., від 09.04.2010 № 0000122320 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 66467 грн., у тому числі 44311,00 грн. основного платежу та 22156,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

ДПІ у м.Дружківка подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, обґрунтовуючи такі вимоги посиланням на обставини, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень та заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Підставою для застосування до позивача за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток слугували висновки перевірки, викладені в акті від 22.03.2010 № 86/2300/23608170, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрати та податок на додану вартість відповідно за наслідками господарський операцій з придбання у ТОВ «Лугстройіндустрія» та ТОВ «ВІК-Опткомпані» товару (метисних виробів, палива, запчастин, МШП, робіт (послуг).

Позиція податкового органу полягає в тому, що у позивача відсутнє право на податковий кредит та валові витрати за операціями з придбання у вказаних контрагентів товару, що сформовані за результатами вчинення правочинів, які є нікчемними, оскільки вчинювалися з метою суперечною інтересам держави і суспільства, не були направлені на реальне настання правових наслідків. Така позиція податкового органу обґрунтована відсутністю у постачальника основних фондів, первинних документів, які б підтверджували господарські операції, наявністю вироку у кримінальній справі № 1-530/2008 про обвинувачення посадових осіб ПП «НПФ «Інтер», ТОВ «Костянтинівська інвестиційна група», ТОВ «Іспанський дім», які містять відомості про випадки нелегальної господарської діяльності ТОВ «Лугстройіндустрія» та ТОВ «ВІК-Опткомпані» шляхом проведення безтоварних господарських операцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди надали правову оцінку встановленим обставинам на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування валових витрат та податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог Законів щодо формування валових витрат та податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару (робіт, послуг), відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за порушення контрагентом правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі, коли контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже Законами іншого не передбачено.

Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати чи податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій не надавалося доказів тому, що позивач укладав з постачальником договори з метою незаконного отримання податкових вигод чи був обізнаним з певними протиправними діями постачальника при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Зокрема судами встановлено відсутність у вироку у кримінальній справі, на який посилається податковий орган, обґрунтовуючи свою позицію щодо безтоварності господарських операцій, встановлених обставин та зроблених висновків щодо господарських операцій між ТОВ «Лугстройіндустрія» та ТОВ «ВІК-Опткомпані» з позивачем.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій з придбання у вказаних постачальників товару (послуг), в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: видатковими та податковими накладними, актом прийому-передачі векселя та актом прийому-передачі погашеного векселя, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (послуг), звітами про виконання договору, а також первинними документами, якими підтверджується подальша реалізація позивачем придбаного товару.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, зокрема обставинам, якими податковий орган також обґрунтовує вимоги касаційної скарги, правильну оцінку доказів у справі, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дружківка Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло