Рішення № 32576033, 17.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9876/13 17.07.13

За позовомФізична особа -підприємець Овчиннікова Анна МиколаївнаДоПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"Простягнення 5 634,31 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача - Сапсай В.М. дов. б/н від 18.08.2005р. до б/с

Від відповідача - Поліщук Т.А. дов. № 78 від 24.11.2012р. до 23.11.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Овчиннікова Анна Миколаївна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення 5 634,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2013 року порушено провадження у справі № 910/9876/13, розгляд справи призначено на 17.07.2013 року.

17.06.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва з МТСБУ надійшло повідомлення про розмір страхового покриття.

15.07.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та документи по справі.

16.07.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справ.

17.07.2013 року представники позивача та відповідача у судове засідання з'явились.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.07.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В :

21 січня 2013 року в м. Києві, на вул. Дегтярівська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: автобусу марки «Богдан», державний реєстраційний номер 006-46 КА, власником якого є фізична особа-підприємець Овчиннікова Анна Миколаївна, яким керував водій Горбуль Олексій Миколайович та автомобілем «Део Ланос», державний реєстраційний номер АІ 8940 ВХ, під керуванням - Авдієвського Владлена Борисовича.

На момент ДТП водій Горбуль О.М. перебував з Позивачем у трудових відносинах, що підтверджується трудовим Договором від 10.01.2011, зареєстрованим Дніпровським районним центром зайнятості 13.01.2011 за №02661100065 та подорожнім листом №141 з 17 по 30 січня 2013 року.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2013 року по справі № 761/2345/13-п, пр. №3/761/1026/2013 Авдієвського В.Б. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП та передбачено стягнення у сумі 340 грн.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автобус "Богдан", державний реєстраційний номер 006-46 КА.

Відповідно звіту № 28 про оцінку автобуса А 091 Богдан державний номер 00646 КА, від 25.01.2013 р. розмір матеріальної шкоди складає 4784, 31 грн. Вартість експертного дослідження складає 850, 00 грн. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача грошову суму в розмірі - 5634, 31 грн.

Цивільно-правова відповідальність Авдієвського Владлена Борисовича застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська охоронно-страхова компанія" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № АВ9920513.

Відповідно відзиву на позовну заяву від 15.07.2013 року відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, відповідач зазначає, що позивач не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду, із заявою про отримання страхового відшкодування не звертався.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з п.8 ч2 ст, 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно ч.1,2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 28 від 25.01.2013, завданого власнику автобусу "Богдан", державний реєстраційний номер 006-46 КА, вартість матеріального збитку в результаті пошкодження автобусу в ДТП склала 4784, 31 грн.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2013 року по справі № 761/2345/13-п, пр. №3/761/1026/2013 Авдієвського В.Б. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП та передбачено стягнення у сумі 340 грн.

Як свідчать матеріали справи цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Део Ланос" державний реєстраційний номер АІ 8940 ВХ застраховано у Приватному акціонерному товаристві "Українська охоронно-страхова компанія" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № АВ 9920513.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним полісом № АВ 9920513 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000, 00 грн., франшиза - 1000, 00 грн.

Відповідно до ст.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до частини 18 статті 9 Закону України "Про страхування"франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку задовольнити позовні вимоги частково, в сумі - 3784, 31 грн. ( 4784, 31 грн. - 1000, 00 грн.)

Крім того позивач просить стягнути - 850, 00 грн. витрат за оплату експертного дослідження.

Позовні вимоги в цій частині мотивовані тим, що представник відповідача у визначений п. 34.2 строк не з'явився, а тому позивач скористався правом самостійно обрати експерта для визначення шкоди.

Відповідно відзиву на позовну заяву від 15.07.2013 року відповідач зазначає, що позивач не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно ст. ст. 34.2, 34.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", дії страховика та МТСБУ після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують звернення позивача до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, про те, що викликався представник відповідача для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність правових підстав стягнення 850, 00 грн.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, Солом'янський район, вул. Борщагівська, будинок 145; код ЄДРПОУ 23734213) на користь Фізичної особи підприємця Овчиннікової Анни Миколаївни (02218, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Райдужна, будинок 14, квартира 57, ідентифікаційний номер 2939320986) 3784, 31 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят чотири грн. 31 коп.) страхового відшкодування, 1155, 58 грн. (одну тисячу сто п'ятдесят п'ять грн. 58 коп.) судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 22.07.2013 року

Суддя О.Є. Блажівська