Постанова № 32571558, 11.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3423/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Шостака О.О.,

при секретарі - Доник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфіда» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року ТОВ «Іфіда» звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 06 січня 2011 року № 0000042320/0 та № 0000032320/0.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач не мав права формувати податковий кредит та валові витрати на підставі документів, складених ТОВ «Славія».

Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові - задовольнити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Чернігові було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Іфіда» з питань дотримання вимог податкового законодавства та відображення у податковому обліку фінансово-господарських відносин з ТОВ «Славія» за період з 03 березня по 31 грудня 2009 року в частині реалізації ТОВ «Славія» на адресу ТОВ «Іфіда» товару, що був придбаний у ПП «Екотехресурс» відповідно до матеріалів, отриманих від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, про що складено акт від 22 грудня 2010 року № 948/23/36339415.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 06 січня 2011 року № 0000042320/0, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5941591 грн. 00 коп., з яких 4302837 грн. 00 коп. - за основним платежем та 1638754 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції, а також від 06 січня 2011 року № 0000032320/0, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4761983 грн. 00 коп., з яких 3809586 грн. 00 коп. - за основним платежем та 952397 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу ТОВ «Іфіда» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Іфіда» суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту та валових витрат на підставі документів, складених ТОВ «Славія».

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ТОВ «Іфіда» задекларувало податковий кредит та валові витрати по правовідносинах з ТОВ «Славія».

ДПІ у м. Чернігові вважає такі дії ТОВ «Іфіда» неправомірними з огляду на те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «Славія» в частині поставки товару, отриманого від ПП «Екотехресурс» є нікчемним.

Висновок про нікчемність зазначеного договору було зроблено на підставі документів, що надійшли від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, та згідно яких ПП «Екотехресурс» не здійснювало фактичну передачу товару ТОВ «Славія».

Також під час проведення перевірки було враховано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 вересня 2010 року, яким визнано недійсними з моменту складення та підписання акти виконаних робіт та податкові накладні ПП «Екотехресурс».

Колегія суддів вважає, що при здійсненні податковим органом контролю за правомірністю формування податкового кредиту та валових витрат за операціями з ТОВ «Славія» необхідно перевіряти факт укладення та виконання відповідного договору саме між особою, яка передавала товар і склала податкові накладні та особою, яка сформувала податковий кредит і валові витрати на їх підставі.

Натомість відповідачем було зроблено висновок про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат за результатами аналізу діяльності контрагента особи, яка поставляла товар позивачу, тобто (ПП «Екотехресурс»).

У зв'язку з цим колегія суддів вважає обґрунтованими доводи представника позивача про те, що викладені в акті перевірки від 22 грудня 2010 року № 948/23/36339415 обставини самі по собі не є беззаперечними доказами безтоварності угоди між ТОВ «Іфіда» та ТОВ «Славія».

Крім того, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 вересня 2010 року було в подальшому скасоване за нововиявленими обставинами ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 липня 2012 року.

Разом з тим, наявність такої податкової інформації створює передумови для витребування у ТОВ «Іфіда» документів та пояснень на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, з огляду на виникнення у податкового органу сумнівів у фактичному виконанні сторонами умов договору купівлі-продажу № 98-02/09-И від 16 березня 2009 року, укладеного між ТОВ «Славія» та ТОВ «Іфіда», та призначення відповідної перевірки позивач з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та валових витрат за операціями з ТОВ «Славія», зобов'язаний був надати копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання вказаного договору та можуть підтвердити рух товару.

Такий обов'язок виникає у позивача також з огляду на наступні норми права.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг, а умовою віднесення витрат до складу валових витрат є фактичне придбання або виготовлення товарів (робіт, послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та валових витрат підлягає перевірці фактичне придбання (виготовлення) товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту та валових витрат на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством - не передбачено.

В матеріалах справи наявні копії договорів між ТОВ «Славія» та ТОВ «Іфіда» і між ТОВ «Іфіда» та ВАТ «Дніпронафтопродукт», видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних. Інші письмові докази щодо правовідносин позивача з ТОВ «Славія» - відсутні.

Здійснивши аналіз зазначених документів колегія суддів встановила наступне.

Між ТОВ «Славія» та ТОВ «Іфіда» було укладено договір купівлі-продажу № 98-02/09-И від 16 березня 2009 року. Згідно умов вказаного договору та додаткової угоди до нього ТОВ «Славія» зобов'язувалося передати позивачу нафтопродукти, бензини А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне паливо та скраплений газ. Вказаний товар контрагент позивача зобов'язувався поставити на склад ВАТ «Дніпронафтопродукт».

В свою чергу між позивачем та ВАТ «Дніпронафтопродукт» був укладений договір зберігання № 1603/09-13 від 16 березня 2009 року. Зазначений договір зобов'язував ВАТ «Дніпронафтопродукт» здійснювати приймання та зберігання нафтопродуктів та інших товарно-матеріальних цінностей, що передаються ТОВ «Іфіда».

Між зазначеними сторонами також був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1603/09-14 від 16 березня 2009 року.

Із наведеного вбачається, що обов'язок по перевезенню товару на склад ВАТ «Дніпронафтопродукт» покладався на ТОВ «Славія».

Приймання товару від продавця до покупця оформлювалося складенням видаткових накладних.

Зазначені видаткові накладні містять обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, такі документи складені та підписані юридичними особами, що зацікавлені у належному документальному оформленні господарської операції, фактичне здійснення якої не визнається податковим органом.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що видаткові накладні, за відсутності інших доказів поставки товару, не можуть бути достатнім доказом фактичного здійснення операції. Крім того, необхідність складення інших документів, окрім видаткових накладних, обумовлена особливостями товару, що був предметом договору купівлі-продажу № 98-02/09-И від 16 березня 2009 року.

Положеннями п. 2.2 зазначеного договору було передбачено, що товар приймається по кількості та якості.

Особливості приймання нафтопродуктів також встановлені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженоою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (далі - Інструкція).

Згідно п. 1 Інструкції вона поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

У відповідності до п. 5.4.1 Інструкції з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Затвердженою формою товарно-транспортної накладної передбачено, що вона підписується особою, що одержала вантаж.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, згідно п. 7.5.6 Інструкції, оформлюється товарно-транспортними накладними у чотирьох примірниках. Третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу.

Таким чином, підтвердженням прийняття нафтопродуктів за кількістю та якістю є підписана вантажоодержувачем товарно-транспортна накладна, примірник якої в обов'язковому порядку залишається у вантажоодержувача.

Разом з тим, товарно-транспортних накладних, вантажовідправником в яких було б зазначене ТОВ «Славія», до суду надано не було.

Приєднані до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних засвідчують перевезення нафтопродуктів зі складу ВАТ «Дніпронафтопродукт» до місця, визначеного ТОВ «Іфіда». Проте, із вказаних документів неможливо встановити чи перевозився товар, що придбаний у ТОВ «Славія», чи товар, придбаний у будь-якого іншого контрагента.

В матеріалах справи також відсутні докази передачі ВАТ «Дніпронафтопродукт» на зберігання товару, що згідно видаткових накладних був отриманий від ТОВ «Славія».

Згідно п. 1.1 договору зберігання № 1603/09-13 від 16 березня 2009 року ВАТ «Дніпронафтопродукт» приймає товар на зберігання саме від ТОВ «Славія». Можливість прийняття ВАТ «Дніпронафтопродукт» товару, що надходить на адресу ТОВ «Славія», безпосередньо від контрагентів позивача, умовами зазначеного договору - не передбачено.

Умовами договору № 1603/09-13 від 16 березня 2009 року визначено лише те, що предметом зберігання є нафтопродукти. У зв'язку з цим назва кожного з переданих на зберігання нафтопродуктів та їх об'єм повинні фіксуватися в додаткових документах, підписаних сторонами.

Документи, які б засвідчували передачу на зберігання ВАТ «Дніпронафтопродукт» товару в асортименті та об'ємі, що зазначені у видаткових накладних, підписаних ТОВ «Іфіда» та ТОВ «Славія», в матеріалах справи відсутні.

З огляду на відсутність письмових доказів, окрім видаткових накладних, які підтверджують фактичне виконання договору купівлі-продажу № 98-02/09-И від 16 березня 2009 року судом апеляційної інстанції неодноразово пропонувалося представнику ТОВ «Іфіда» надати додаткові докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, та надавався час для їх підготовки.

Однак, додаткові докази надані не були з посиланням на те, що всі документи по правовідносинах з ТОВ «Славія» були вилучені слідчими органами згідно протоколу обшуку від 18 лютого 2011 року.

У вказаному протоколі зазначено, що вилучені документи передаються до СВ ПМ ДПА в Черкаській області. Позивач не надав доказів звернення до СВ ПМ ДПА в Черкаській області з проханням передати копії документів по правовідносинах з ТОВ «Славія» та, відповідно, доказів відмови слідчого органу надати такі документи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що додаткові докази не буди надані представником позивача без поважних причин.

З метою з'ясування фактичних обставин справи судом апеляційної інстанції двічі направлялися відповідні запити до ВАТ «Дніпронафтопродукт». Вказані запити були отримані адресатом, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, проте залишені без відповіді.

У відповідності до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів вважає, що фактичне виконання договору купівлі-продажу № 98-02/09-И від 16 березня 2009 року не підтверджене належними та достатніми доказами.

Крім того, судом встановлено, що значна частина податкових накладених, складених ТОВ «Славія», не скріплені печаткою продавця, що є порушенням п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «Іфіда» та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Чернігові від 06 січня 2011 року № 0000042320/0 та № 0000032320/0.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові - задовольнити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфіда» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 16 липня 2013 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.