Постанова № 32564059, 09.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12296/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2013 року м. Київ

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Підприємства з Іноземними інвестиціями «Імперіал Тобако Юкрейн» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2012 року по справі за адміністративним позовом Підприємства з Іноземними інвестиціями «Імперіал Тобако Юкрейн» до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової служби України про визнання рішення нечинним,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової служби України у якому просив скасувати рішення про застосування штрафних санкцій № 000182 від 10.08.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2012 року в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Підприємства з Іноземними інвестиціями «Імперіал Тобако Юкрейн» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2012 року - скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як свідчать матеріали справи, перевіркою, проведеною відповідачем, було встановлено порушення з боку Підприємства з іноземними інвестиціями «Імперіал Тобако Юкрейн» ст.ст. 15, 152, 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів», від 19.12.1995р. №481, про що складено акт №0211/01/20044494 від 23.07.2012, яким встановлено, що у складському приміщенні не розміщена наочна інформація, яка складається зі графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту «Куріння заборонено!». З підстав виявленого порушення відповідачем відповідно до абз.10 ч.2 ст.17 Закону №481 застосована фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову.

Колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів», від 19.12.1995р. №481, Законом України «Про пожежну безпеку», Правилами пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126.

Згідно із преамбулою Закону № 481/95-ВР, цей Закон визначає «основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів» вбачається, що куріння тютюнових виробів заборонено у ліфтах і таксофонах;у закладах охорони здоров'я; у навчальних та освітньо-виховних закладах; на дитячих майданчиках; на спортивних майданчиках; у під'їздах жилих будинків; у підземних переходах; у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного

сполучення). При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

З аналізу зазначеної норми Закону № 481/95-ВР вбачається, що поняття « місця та заклади, де куріння заборонено» використано у частині четвертій цієї норми у тому розумінні, в якому воно розкрито через вичерпний перелік таких місць, наведений у частині другій, що виключає можливість поширювати вимоги, викладені у частині четвертій цієї статті, на об'єкти, які не перелічені у вказаній статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимога ч. 4 ст. 152 Закону № 481/95-ВР про розміщення наочної інформації, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!», стосується лише ліфтів і таксофонів, закладів охорони здоров'я, навчальних та освітньо-виховних закладів, дитячих майданчиків, спортивних майданчиків, під'їздів жилих будинків, підземних переходів, громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) і не стосується складських приміщень, Отже, вимоги статті 15 Закону № 481/95-ВР про розміщення наочної інформації про заборону куріння не застосовується до позивача.

Відповідно до преамбули Закону України «Про пожежну безпеку», цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності».

Згідно абзацу 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про пожежну безпеку» вбачається, що власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи (далі -власники), а також орендарі зобов'язані забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду.

Такі протипожежні вимоги встановлені Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій №126 від 19.10.2004 року (далі - «Правила»).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Правил зазначено, що відповідно до положень Закону України «Про пожежну безпеку», правила пожежної безпеки в Україні є обов'язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами.

Позиція про те, що в спірних правовідносинах застосовується саме Закон України «Про пожежну безпеку» і відповідні протипожежні правила, а не норми Закону № 481/95-ВР, дотримується Вищий адміністративний суд України, що підтверджується, зокрема, ухвалою цього суду у справі К/9991/71440/11 від 11.04.2012 року та постановою у справі К/9991/72408/11 від 05.06.2012 року.

В абзацах 2-5 п. 4.1.21 Правил зазначено вичерпний перелік місць, де куріння заборонено, а саме: «на території та у приміщеннях об'єктів з видобутку, переробки і зберігання ЛЗР, ГР і горючих газів, виробництв усіх видів вибухових речовин; у будівлях з наявністю вибухопожежонебезпечних приміщень (дільниць), торгових підприємств, складів і баз; у приміщеннях дитячих дошкільних, шкільних та лікувальних закладів; на хлібних злакових масивах і зерноприймальних пунктах».

Отже, відповідно до абзацу 3 п. 4.1.21 Правил, складські приміщення позивача, де знаходяться тютюнові вироби, є місцем, де куріння заборонено.

Згідно з абзацом 6 п. 4.1.21 Правил, на території об'єктів, де паління дозволяється, адміністрація зобов'язана визначити і обладнати спеціальні місця для цього, позначити їх знаком або написом, встановити урну або попільницю з негорючих матеріалів.

Отже, абзацом 6 п. 4.1.21 Правил, встановлені вимоги щодо обладнання спеціальних місць для куріння на території об'єктів, де паління (куріння) дозволяється.

Враховуючи наведене,колегія суддів приходить до висновку, що системне тлумачення абзаців 2-5 та абзацу 6 пункту 4.1.21 Правил дає підстави для висновку про те, що оскільки склад - це місце, де куріння заборонено, а обладнання спеціальних місць для куріння повинне здійснюватися на території об'єктів, де паління (куріння) дозволяється, то Правила не містять вимог щодо обладнання місць, відведених для куріння, в тому числі встановлення наочної інформації про заборону куріння, у складських приміщеннях.

Окрім того, в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції зазначає, що у складських приміщеннях також можуть бути обладнані і місця, спеціально відведені для куріння.

На думку колегії, такий висновок суперечить наведеним вище положенням Правил, які прямо передбачають, що паління заборонено у будівлях з наявністю вибухопожежонебезпечних приміщень (дільниць), торгових підприємств, складів і баз.

Зважаючи на те, що у складських приміщеннях позивача знаходиться тютюнова продукція, яка є легкозаймистою, і куріння, згідно Правил, там заборонено взагалі, то обладнання місць, відведених для куріння - неможливе і не передбачене Правилами пожежної безпеки.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення про застосування штрафних санкцій № 000182 від 10.08.2012 року є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Підприємства з Іноземними інвестиціями «Імперіал Тобако Юкрейн» - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2012 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Підприємства з Іноземними інвестиціями «Імперіал Тобако Юкрейн» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2012 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх