Постанова № 32560372, 16.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5998/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурабразерс" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурабразерс" до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000262301 від 11.07.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Натурабразерс» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000262301 від 11.07.2012 року, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС від 11.07.2012 року за № 00000262301, яким було встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3063186,00 за основним платежем та 59168,00 за штрафними санкціями, на загальну суму - 3122351,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Натурабразерс» - задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з поставки товару, адже значна частина первинних документів складена з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», а тому не можуть бути належним підтвердженням реальності укладених договорів, окрім того позивачем не було надано ані до суду, ані до перевірки прас- - листів із зазначенням ціни кожної партії товару, карток складського обліку товару, документів, що підтверджують факт оприбуткування товару на склад підприємства тощо, матеріали справи також не містять належних доказів транспортування отриманого позивачем товару.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Натурабразерс» зареєстроване Виконавчим комітетом Києво - Святошинської районної державної адміністрації 24.07.2008 року за № 13391020000005600 та взято на податковий облік в органах ДПС за № 890 від 28.07.2008 року.

У червні 2012 року Державною податковою інспекцією у Києво - Святошинському районі Київської області, на підставі п.п.75.1.2, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України та наказу начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 13.06.2012 р. №332 була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Натарабразерс» на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період січень - лютий 2011 року, квітень - травень 2011 року, липень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки було складено Акт №159/22-5/35998287 від 13.06.2012 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ст.203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України, п.185.1 ст.185 ПК України, ст. 186, п.188.1 ст.188, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України.

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №00000262301 від 11.07.2012 року, яким ТОВ «НАТУРАБРАЗЕРС» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3063186 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 59168 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ДПА у Київській області №2369/10/10-206/533-1209 від 26.09.12 року та Державної податкової служби України №4621/061-12/10-2115 від 02.11.12 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (у подальшому - Закон №996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського та податкового обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 9 Закону України №996 первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Так, відповідно до п.201.1 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Враховуючи вищевказані норми, колегія суддів приходить до висновку, що Податковим кодексом України закріплено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної.

З огляду на вищевказане, не заслуговує на увагу доводи відповідача та суду першої інстанції щодо того, що усі податкові накладні, що містяться у матеріалах справи оформлені та підписані гр.. ОСОБА_2, проте її посада в накладних не зазначена.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду наголошує, що не зазначення посади особи, що підписала податкову накладну не є вирішальною ознакою для визнання такої податкової накладної недійсної за умови, якщо із суті господарських операцій вбачається їх реальних характер та товарність.

Дана правова позиці викладена також Вищим адміністративним судом України із наголошенням на тому факті, що незначні порушення, допущені в процесі складення первинних документів, недоліки при їх оформленні, не можуть бути належними і допустимими доказами безтоварності (фіктивності) господарських операцій.

Колегія суддів вважає також необґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що у видаткових накладних (а.с. 41 - 89, т. 1, а.с. 5 - 98 т.2) складених ТОВ «Натура - Україна» відсутні дані (ПІБ та посада осіб, які здійснили відвантаження та отримання товару), що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з огляду на наступне.

При дослідженні видаткових накладних, що містяться у матеріалах справи (в тому числі й вищевказаних) вбачається, що останні містять підписи осіб, уповноважених позивачем на отримання ТМЦ згідно виданими довіреностями, що були надані позивачем (довіреності № 2 від 04.01.2011 року, № 6 від 10.01.2011 року, № 11 від 15.01.2011 року, № 17 від 22.01.2011 року, № 22 від 27.01.2011 року, № 24 від 29.01.2011 року, № 27 від 02.02.2011 року, № 31 від 07.02.2011 року, № 37 від 14.02.2011 року, № 40 від 17.02.2011 року тощо); окрім того, на видаткових накладних проставлені штампи та печатки позивача, що дозволяє ідентифікувати юридичну особу, яка отримала ТМЦ.

З даного приводу Вищим адміністративним судом України у постанові № К - 38259/10 від 30.08.2011 року зазначено, що формальна відсутність у деяких документах місця та дати, а також не зазначення підприємств - виконавців не є підставою для виключення проведених оплат із складу валових витрат підприємства, оскільки наявність підписів та печаток на товарно - транспортних накладних дає можливість в повній мірі ідентифікувати сторін зобов'язань.

З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, позивачем не раз було наголошено, що вивіз товару договором поставки за № 1 - Т від 12.03.2010 року взагалі не передбачено з огляду на наступне.

Так, п. 6.1 вищевказаного договору поставки зазначено, що перехід права власності на товар відбувається після приймання товару та склад покупця та підписання накладної на отриманий товар.

Так, матеріали справи містять договір № 3 від 08.02.2011 року, відповідно до якого ТОВ «ТСА Інвест» передає ТОВ « Натурабразерс» в оренду складські приміщення загальною площею 3000 кв. м за адресою: 08140, Київська область, Києво - Святошинський р-н, с. Білогородка, вул.. Щорса 94.

Окрім того, відповідно до договору суборенди складських приміщень № 1/01 від 03.03.2011 року ТОВ «Натурабразерс» передає ТОВ «Натура - Україна» у тимчасове володіння та користування складські приміщення загальною площею 1000 кв. м, що знаходяться за адресою: 08140, Київська область, Києво - Святошинський р-н, с. Білогородка, вул.. Щорса 94.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що ТОВ «Натура - Україна» зберігало імпортовану продукцію на складі, орендованому у ТОВ «Натурабразерс».

На підтвердження даного факту позивачем наданого також акти приймання - передачі складських приміщень від 04.03.2011 року та від 01.01.2011 року.

Окрім того, реальність здійснення господарських операцій підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок від 06.01.2011 року, 18.01.2011 року, 04.02.2011 року, 16.03.2011 року, 18.03.2011 року, 04.04.2011 року, 14.04.2011 року, 04.05.2011 року, 06.06.2011 року.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено тих фактів, що оспорювані договори були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання вищевказаних господарських договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Натомість, відповідачем не оспорювався факт перебування контрагента позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на момент вчинення спірних господарських операцій.

Колегія суддів також звертає увагу на той факт, що реальність укладених угод та використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем договорами поставок, укладених між ТОВ «Натурабразерс» та ТОВ «АШАН Україна Гіпермаркет» № 2831 від 02.04.2010 року, ТОВ «Новус Україна» № А 190104102 від 01.04.2010 року, копіями видаткових накладних до вищезазначених договорів (за період травень 2011 року та січень, липень 2011 року відповідно), банківських виписок щодо оплат на рахунок ТОВ «Натурабразерс» від ТОВ «Новус Україна», ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет».

Варто також зазначити, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Дана правова позиція відображена також в Листі Вищого адміністративного суду від 02.2011 року № 742/11/13-11.

Враховуючи те, що колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення - рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурабразерс" - задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурабразерс" задовольнити.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурабразерс" - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурабразерс" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі м. Києва ДПС № 00000262301 від 11.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму - 3122354,00 грн., у тому числі за основним платежем - 3063186,00 грн. та штрафною санкцією - 59168,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

О.М.Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 16.07.2013 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М