Рішення № 32566079, 23.07.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2013 р.

Справа № 902/764/13

Провадження № 3/902/24/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши матеріали справи

за позовом:Приватного підприємства "АДЛЄР", код ЄДРПОУ 35954742 (вул. Ямська, 28А, м. Київ, 03038)

до:Дочірнього підприємства "БІРІТ - НАДІЯ", код ЄДРПОУ 34313814 (вул. Жовтнева, 2, с. Животівка, Оратівського, району, Вінницької області, 22623)

про стягнення 63753,55 грн. заборгованості

При секретарі судового засідання Миколюк М.Г.

Представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ :

Приватним підприємством "АДЛЄР", м. Київ подано позов до Дочірнього підприємства "БІРІТ - НАДІЯ", с. Животівка, Оратівського району про стягнення 63753,55 грн. , з яких 45 370 грн. боргу за поставлену продукцію; 6 115 грн. - 30 % річних; 3 057,81 грн. пені; 9 074 грн. - 20 % штрафу та 136,11 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.05.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/764/13 з призначенням її до розгляду на 13.06.2013 р.

13.06.2013 р. та 04.07.2013 р. розгляд справи за клопотанням відповідача було відкладено в зв'язку з відпусткою керівника відповідача.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представники сторін в засідання суду не з'явились. Про час та день розгляну справи сторони були повідомлені завчасно та належним чином - ухвалою суду від 04.07.2013 р. , надіслання та вручення якої стверджується реєстром відправки поштової кореспонденції суду та поштовим повідомленням № 0303803044751.

Від позивача надійшло клопотання № 01/20 від 09.07.2013 р. про розгляд справи без його участі, яке прийнято судом до розгляду та задоволено.

Представник відповідача втрете в засідання суду не з'явився. Відзиву на позовну заяву та матеріалів витребуваних ухвалами суду від 28.05.2013 р. , від 13.06.2013 р. та від 04.07.2013 р. в повному обсязі суду не надав, хоча про час та день розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

Крім того, суд вважає , що відповідач був обізнаний про розгляд справи , оскільки попередні судові засідання були відкладені за письмовими клопотанням відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та додані по справі додаткові документи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено, що 15.11.2012 р. між Приватним підприємством «Адлєр» , м. Житомир (продавець) та Дочірнім підприємством «Біріт – Надія» (покупець) було укладено договір поставки № 232/3 , за умовами якого продавець продає покупцю насіння , яке належить продавцю на момент укладення договору або буде набуте продавцем у майбутньому (п. 1.1. – 1.2. Договору).

Асортимент товару, його кількість , ціна визначається у додатках та/ або накладних документах відпустку товару , що є невід’ємною частиною Договору. У випадках розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна (п. 2.1. Договору). Всі рахунки та накладні документи , що виписані в період дії даного договору є його невід’ємною частиною (2.2. Договору).

Сторони домовились , що товар може передаватись покупцю партіями (п. 3.1. Договору). Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних. Прийом – передача товару від продавця до покупця проводиться шляхом виписки накладної та або акту, де зазначається дата передачі товару покупцю. Разом із товаром продавець передає покупцю оригінальні товаросупровідні документи. Покупець зобов’язаний передати продавцю оригінал довіреності та /або оформити відповідні документи згідно генерального доручення (п. 3.2. – п. 3.3. Договору).

Відповідно до розділу 5 Договору покупець здійснює оплату партії товару за ціною вказаною в додатках , що є невід’ємною частиною Договору . Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору , скоригованих пропорційно зміні долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару. Оплата товару проводиться в 100% вартості товару в строк до 30 листопада 2012 року без виставлення рахунку – фактури.

Пунктами 8.2, 8.4 та 8.6 Договору сторони домовились, що за прострочення виконання зобов’язання покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товар у за кожний день прострочення. У випадку порушення умов оплати вартості товару покупець сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару. Також сторони домовились , що згідно п. 2 ст. 625 ЦК України , покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30 % річних.

Судом встановлено , що сторонами 15.11.2012 р. підписано додаток № 1 до договору поставки № 232/3 від 15.11.2012 р., яким сторони погодили кількість, найменування і ціну поставки та відповідно якого вартість поставленого товару становить 45 370 грн.

В судовому засіданні встановлено , що 15 листопада 2012 р. покупець (відповідач по справі) на умовах договору поставки № 232/3 від 15.11.2012 р. , по видатковій накладній № РН – 0000652 від 15.11.2012 р. на підставі довіреності № 264/1 від 15.11.2012 р. та акту приймання – передачі № РН – 000652 від 15.11.2012 р. отримав від продавця (позивач по справі) товар – насіння на загальну суму 45 370 грн.

Відповідно до п. 5. 3. Договору розрахунки за отриманий товар відповідач повинен був провести з позивачем до 30.11.2012 р.

Відповідач в порушення умов договору поставки № 232/2 від 15.11.2012 р. розрахунків за отриманий товар з позивачем не здійснив, чим порушив умови договору.

Таким чином , станом на день розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем складає 45 370 грн. , що також стверджується обопільно підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 30.05.2013 р.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки, регулювання яких здійснюється в главі 54 "Купівля – продаж ", параграфом 3 «Поставка», ст.712 ЦК України.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений п. 5.3. договору він є боржником, що прострочив.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не надав позивачу та суду доказів оплати в добровільному порядку боргу в сумі 45 370 грн. Тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 45 370 грн. боргу на підставі п. 5.3. договору , ст. 11 та ст. 530 ЦК України підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 057,81 грн. - пені за період з 01.12.2012 р. по 13.05.2013 р., 6 115,63 грн. - 30% річних за період з 01.12.2012 р. по 13.05.2013 р. , 136,11 грн. - інфляційних нарахувань за період з 01.12.2012 р. по 13.05.2013 р. та 9074 грн. – 20 % штрафу відповідно до п. 8.4. Договору, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктами 8.2., 8.4, 8.6 Договору за прострочення виконання зобов’язання покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товар у за кожний день прострочення. У випадку порушення умов оплати вартості товар покупець сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару. Також сторони домовились , що згідно п. 2 ст. 625 ЦК України , покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30 % річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат, 20 % штрафу та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Судом проведено перевірку правильності нарахування пені, внаслідок чого встановлено, що позивач просить стягнути пеню за період з 01.12.2012р.(наступний день коли зобов’язання повинно було бути виконане відповідно до п. 5.3. Договору) по 13.05.2013 року (кінцева дата нарахування визначена позивачем).

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з викладеного, судом проведено розрахунок пені відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

При перерахунку нарахування пені судом встановлено , що сума пені складає 3049,46 грн. за період з 01.12.2012 р. по 13.05.2013 р. , тоді як позивач просить стягнути – 3 057,81 грн. за період з 01.12.2012 р. по 13.05.2013 р. Тобто , позивачем допущено арифметичну помилку при нарахуванні пені, а тому в позові про стягнення 8,35 грн. пені слід відмовити.

Щодо заявлених до стягнення 136,11 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.12.2012 р. по 13.05.2013 р. , 6 115,63 грн. – 30 % річних за період з 01.12.2012 р. по 13.05.2013 р. та 9074 грн. – 20% штрафу нарахованих відповідно до п. 8.4. Договору, суд не виявив порушень нарахування, а тому ці суми підлягають задоволенню в повному розмірі.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимоги ухвали, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 30 % річних, 20 % штрафу, інфляційних та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з покладенням на відповідача судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України, оскільки спір до суду доведено з вини відповідача, пропорційно задоволеній сумі позову.

23.07.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 35, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Біріт – Надія», код ЄДРПОУ 34313814 (вул.. Жовтнева, 2, с. Животівка, Оратівського району, Вінницької області, 22623) на користь Приватного підприємства «Адлєр", код ЄДРПОУ 35954742 (вул. Ямська, 28А, м. Київ, 03038) 45 370 грн. - основного боргу; 3049,46 грн. - пені; 136,11 грн. - інфляційних втрат; 6 115,63 грн. - 30% річних; 9 074 грн. – 20% штрафу та 1720,27 грн. - відшкодування витрат на судовий збір.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В позові про стягнення 8,35 грн. пені відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 23 липня 2013 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Ямська, 28А, м. Київ, 03038)

3 - відповідачу (вул. Жовтнева, 2, с. Животівка, Оратівського, району, Вінницької області, 22623)